Село Вовчинець Івано-Франківської міськради розвивається, і наступний рік у цьому буде переломним

news-image: Село Вовчинець Івано-Франківської міськради розвивається, і наступний рік у цьому буде переломним
Село Вовчинець Івано-Франківської міськради сміливо можна вважати лідером соціально-економічного розвитку. Незважаючи на наслідки сумнозвісної фінансово-економічної кризи, у попередні роки тут спромоглися зробити дуже багато. Проклали нову каналізацію, заасфальтували й освітили вулиці, відремонтували старе приміщення школи, збудували Народний дім, будують дитячий садок. Попередньо його відкриття планувалося цього року. Однак уже повністю зведена споруда так і не змогла прийняти дошкільнят. Про т

– Михайле Мирославовичу, відкриття до першого вересня нового дитсадка здавалося цілком реальним. Що цьому завадило?

– Ми спланували все правильно і мали реальні підстави говорити, що цього року відкриємо дитсадок. Але є дуже багато чинників, від яких ми залежали, і впливати на які не могли. 

Процедуру щодо будівництва дитсадка ми почали ще у 2008 році – задовго до різних державних і місцевих ініціатив щодо розвитку дошкільної освіти. Що могли, те робили самі. Але, оскільки дитсадок – це соціальний об'єкт державного значення, який має забезпечувати реалізацію державної програми дошкільної освіти, ми, звісно, сподівалися на допомогу у його зведенні й від держави. На жаль, так сталося, що минулого року ми не одержали тієї суми фінансової допомоги з держбюджету, яку нам обіцяли, і на яку ми сподівалися. Це дещо порушило наші плани. А відкривати дитсадок для "галочки" лише тому, що так планувалося, ми собі не дозволили. 

Хочу наголосити, що робота на цьому об'єкті не припиняється. Цього року ми вклали у будівництво 2,5 мільйона гривень, а загалом – 8,5 мільйона. Заборгованості перед підрядником у нас нема. Ступінь готовності об'єкта 95%. Залишилось виконати оздоблювальні роботи, благоустрій території і, що найголовніше, – наповнити дитсадок всім необхідним обладнанням та інвентарем. А це якраз і потребує реального фінансування у межах чотирьох мільйонів гривень, з чим зараз є проблема.

 – Але спортмайданчик зі штучним покриттям вам вдалося відкрити?

– Так, ми доклали максимум зусиль, і нам це вдалося. Бачте, стартували ми з цим проектом, взявши участь у другому обласному конкурсі розвитку громад. З обласного бюджету нам виділили 75 тисяч гривень. Ще 50 тисяч надав зі свого депутатського фонду наш депутат-мажоритарник Івано-Франківської міської ради Микола Яцинович. Зробивши проект і документацію, ми зрозуміли, що нам доведеться ще добряче попрацювати, щоб втілити все це в життя. Відступати було нікуди. Задіявши всі резерви, спонсорську допомогу, депутатські кошти, роботу громади, ми одержали результат. Нам хотілося зробити все, як належиться, дотримуючись проекту і всіх необхідних стандартів, якісно. 
Зараз біля нашої школи маємо чудовий майданчик, який ніколи не пустує. Його почали так інтенсивно експлуатувати, що нам довелося вносити корективи у його роботу, визначати конкретні години проведення тренувань та матчів. На цьому майданчику відбуваються футбольні турніри серед наших вуличних команд, тут можна побачити дітей і представників старшого покоління. Популярний він не лише серед мешканців села. Приходять сюди грати у футбол і з Івано-Франківська. 

– Зараз органи місцевого самоврядування нарікають на казначейство, яке невчасно фінансує бюджетні видатки. Чи є з цим проблеми у Вовчинецької сільської ради?

– Проблеми з фінансуванням так званих захищених статей у нас поки що нема. Але ситуація абсолютно аналогічна що у містах, що у селах. Казначейство зараз нам, так би мовити,  допомагає економити бюджетні видатки. Я б не хотів у цьому звинувачувати керівництво місцевих органів казначейства, від яких, по суті, мало що залежить. Проблема набагато глибша. Державної величини. Тому не все можна вирішити на місцях. Від протестів у глибинці нічого не зміниться. 

Але проблема дуже серйозна. Ми плануємо бюджет, ми плануємо якийсь розвиток, а постійні затримки з проведенням коштів ламають усі плани. Наведу лише один приклад: зараз ми відключені від зовнішнього освітлення. Ще весною розпочали виготовлення проектної документації на переведення зовнішнього освітлення на власний облік. Сума у сім тисяч гривень лежить на проплаті у казначействі і буде лежати ще не відомо скільки. Минуло літо, зараз осінь, дні коротші, темніє швидко, скоро зима, а у селі нема зовнішнього освітлення. Була б вчасно проведена оплата, ми б це все швидко зробили і давно б уже про це забули.

– Як виконується цьогорічний  бюджет, і які основні плани бюджетного процесу на наступний рік? 

– Цього року загальний фонд бюджету у нас 1 мільйон 800 тисяч гривень, а бюджет розвитку запланований у сумі 3,5 мільйона. Є недовиконання. Найважче з бюджетом розвитку, адже там своя специфіка. При плануванні бюджету ми врахували і певні ризики. Все ж маю надію, що нам вдасться виконати загальний фонд, а бюджет розвитку – на 50-60%. Ми бачимо, що для цього можна буде ще зробити. Хоча не все залежить від нас. 
Наші платники до бюджету у такій же економічній ситуації, як і всі. Ситуація складна. Хтось боргує, на когось ми подали до суду, виграли справу і тепер чекаємо погашення боргу, хтось розриває угоди оренди. Цього року ми втратили одного платника до бюджету. Це підприємство, яке п'ять років орендувало у нашій промзоні землю, де планувало відкрити нове виробництво нетканого полотна, яке використовується при  будівництві доріг. Ми теж мали надію, що цей проект їм вдасться. Але з'ясувалося, що такої продукції у нас ніхто не потребує. 

Взагалі, у бізнесі настав період очікування. Тривожного очікування, через невпевненість у завтрашньому дні. У таких умовах починати, розвивати і навіть підтримувати бізнес "на плаву" дуже важко.

Що стосується нового бюджетного процесу і планів на наступний рік, то завданням №1 залишається введення в експлуатацію дитячого садка. Щороку ми збільшуємо свій бюджет і на 2014 рік плануємо його збільшити на 10%. Для цього ми бачимо реальні резерви. Щоправда, наразі ще не всі можемо задіяти. 

Село розвивається, і наступний рік у цьому буде переломним. В селі останніми роками зроблено дуже багато. Також збільшується кількість населення. Це спонукатиме до того, що ми змушені будемо планувати збільшення видатків на утримання всього того, що вже зроблено, побудовано і що ще планується, збільшувати штати, відповідно до росту кількості населення. Опрацьовуватимемо механізм отримання можливих дотацій. 
Скажімо, ми маємо нове приміщення для амбулаторії сімейної медицини у мікрорайоні "Каскад", місто про це знає, але воно не може запрацювати, бо нема відповідних штатних одиниць. А у тому мікрорайоні, разом з нашим і міським населенням, проживає орієнтовно 15-20 тисяч мешканців. Щоб нове приміщення взимку не пустувало, а функціонувало і обігрівалося, зараз плануємо там розмістити приватні стоматологічний кабінет, аптеку і якийсь заклад спортивно-оздоровчого напряму. 

Також назріло питання організації і забезпечення безпеки дорожнього руху. Здійснено паспортизацію вулиць, відповідно до якої необхідно встановлювати дорожні знаки, пристрої примусового зменшення швидкості руху, наносити розмітку. Це теж потребуватиме відповідного фінансування. Актуальним є розширення мережі руху громадського транспорту. Зараз один автобусний маршрут пролягає лише центральною вулицею села. Цього замало. Територіально село велике. Мешканці просять організувати автобусне сполучення з вулицями Симоненка, Надрічною, з районом магазину "Бізон". Над цим теж  доведеться попрацювати.

– Свого часу громада порушувала питання про самозахоплення одним підприємцем землі на Вовчинецьких горах і скаржилася на проведення там нічних дискотек. Чим це завершилося?

– Це почалося весною. Хтось обгородив землю на Вовчинецьких горах і почав там щось робити. Мешканці села звернулися до мене, і сільська рада вжила відповідних заходів. Перевірку цих фактів здійснювала прокуратура. Вона виявила самозахоплення приблизно 40-ка "соток" землі Вовчинецької території, яка є заповідною. Підприємець там зняв поверхневий шар грунту, встановив тимчасові споруди, навіть привіз збірний басейн і завіз пісок, проводив кілька нічних дискотек, на які скаржилися наші мешканці. Спільними зусиллями – нашими, правоохоронців і прокуратури – ми це призупинили. Зараз ця справа на розгляді у суді, і ми у ній фігуруємо як потерпіла сторона.

– Тобто громада домоглася свого. А чи діють у селі громадські організації, політичні партії, є співпраця з ними? 

– Повідомлень про діяльність громадських організацій, як того вимагає закон, у сільській раді зараз нема. Правда, була організація, яка зареєстрована як обласна, утворена у 2006-2007 роках. Тоді таких організацій було багато по всіх селах. На жаль, при сприянні однієї політичної сили вони утворювались не для того, щоб допомагати у  розвитку сіл, а для того, щоб "пресувати" місцеву владу, яка не належала до тієї політсили. Потім негатив таких громадських рухів було перенесено до сільської ради. Був важкий період. Але нам вдалося це пережити, згуртувати депутатський корпус і громаду, переконавши, що ми робимо позитивні речі.

Щодо політичних партій, то перед будь-якими виборами їх теж з'являється дуже багато. Найстарший у нас – осередок Народного руху України. Пізніше був створений осередок Націоналістичного руху України. Свого часу, перед черговими виборами, дуже швидко у нас створили осередок "Християнсько-демократичного союзу". Певний період часу досить дієвим був осередок "Нашої України". Але у міжвиборчий період їхньої діяльності у селі майже не видно.

Ми покладаємося на свою громаду і депутатський корпус сільської ради. На тих, хто тут живе, завжди допомагає і бачить результати спільної праці. 

– Ви особисто перебуваєте у якійсь партії?

– Я був членом Руху. Зараз безпартійний. Вважаю, що кожен повинен робити свою справу. У нас такий політикум, що політика у селі шкодить. Хоча правильна політика повинна допомагати. Але у нас в Україні нема справжньої, рафінованої політики. Та й сама місцева влада повинна бути ближчою до людей, щоб розуміти їхні проблеми і намагатись їх вирішити. Навіть якщо ту чи іншу проблему на місцевому рівні вирішити неможливо, з людьми треба просто поговорити, перейнятися їхньою проблемою, поспівчувати, щось порадити. Повестися, як кажуть, по-людськи. Іноді цього достатньо.     
 

Записав Левко КУТИНСЬКИЙ, ЗК


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 04.10.2013 10:04