Школярів Івано-Франківська страхують від нещасних випадків у добровільно-примусовому порядку

news-image: Школярів Івано-Франківська страхують від нещасних випадків у добровільно-примусовому порядку
Страхові компанії за невелику суму обіцяють «поновити» здоров’я дітей після травм, а директори шкіл завзято допомагають бізнесменам зібрати з учнів внески. За «правильний вибір компанії» школи часто отримують певні відсотки. При цьому далеко не завжди є певність, що у разі потреби діти справді зможуть отримати страхові виплати.

Страхування дітей від нещасних випадків стало обов’язковою умовою їх навчання в івано-франківських школах. При цьому батьки здебільшого навіть не мають права вибору страхової компанії. За них страховика вибирає дирекція школи, батькам залишається лише заплатити страховий внесок у розмірі 10-70 гривень. Гроші, порівняно з тими поборами, які протягом року в школах стягують з батьків, незначні, тому більшість навіть не цікавляться доцільністю сплати. Втім, якщо зібрати по 20 гривень з кількох тисяч дітей, то сума набігає кругленька. До того ж, розповідають батьки, коли доводиться виплачувати компенсацію, страховики всіляко викручуються.

 

Дайте на страховку

Класні керівники на зборах повідомляють батьків про те, що вони зобов’язані на рік застрахувати своїх дітей від нещасного випадку. Мовляв, цього року ми співпрацюємо з такою-то компанією, здайте скільки-то грошей на страховку. Після того, як зібрали гроші, учням у кращому разі роздають страхові сертифікати, в гіршому – не дають зовсім ніякого документа. Про договір страхування батьки франківських школярів згадують хіба у випадку, якщо вже є потреба звертатися за компенсацією.

Пані Оксана, син якої навчається в Івано-Франківській гімназії №2, розповідає, що здає гроші на страхування щороку. Втім, не може навіть пригадати назви страхової компанії. «На початку року ми здаємо гроші на потреби дітей, в тому числі і на страховку. Як називається компанія, я не цікавилася. Просто здаю гроші, щоб від мене відстали», - каже жінка.

Мати дев’ятикласниці пані Мар’яна розповідає, що домагалася компенсації від страхової компанії приблизно три місяці. «Моя дочка обпекла ногу. Аж тоді дирекція школи віддала мені договір із страховою компанією. Виявилося, що ми можемо отримати якусь компенсацію, якщо страховикам представимо довідку з медичного закладу, яка підтверджує, що в дитини через місяць після нещасного випадку залишився слід від опіку, - розповідає жінка. – Спочатку у лікарні не розуміли, чого я від них хочу, – виявляється таку довідку у них вимагають вперше. Коли все-таки я її отримала, кілька тижнів чекала, щоб рада страхової компанії визначила, яку суму слід виплатити. Приблизно через три місяці нам таки виплатили кілька символічних гривень, у десятки разів менше, ніж ми потратили на лікування».

А от мати четвертокласниці пані Світлана з Івано-Франківської загальноосвітньої школи №11 принципово не заплатила за страхування дитини, бо не любить, «коли її пошивають в дурні». «Моя дитина вчиться у школі четвертий рік, у нас щоразу змушують страхувати дитину. Минулих років я здавала гроші. Цього року я порушила питання, чого я маю її страхувати? Адже я викидаю гроші на вітер. Нехай це буде 20, 30, 50 гривень. Я сказала, що я проти, вчителька відповіла, що це вказівка директора. Мовляв, вони водять наших дітей в театри, цирк, і вона відповідає за їх життя і здоров’я. Дали мені клаптик паперу, на якому не вказані ні умови страхування, ні страхові випадки. Я попросила знайти закон, на який вони посилаються, вони довго думали і сказали, що я можу не страхувати свою дитину. А як я можу страхувати дитину в компанії, яка називається «ГАРАНТ-АВТО»? - обурюється жінка. І додає: - Мені не шкода 20 гривень, я здаю і по 120 гривень, коли треба. Але я не буду терпіти, коли з мене роблять дурну. Тому принципово на ці страхування гроші здавати не буду».

І справді, клаптик паперу – талон, який дали заповнити пані Світлані - довіри не викликає. На ньому з одного боку чотири рядочки для заповнення: ПІБ, дата народження, адреса, школа  і клас. З іншого боку пише: «Раптова, незалежна від нашої волі подія в будь-який час може вплинути на наше здоров’я. Наша підтримка допоможе Вам поновити здоров’я». Нижче вказана страхова сума у розмірі 2100 гривень та річний внесок – 20 гривень. Є примітка: «При бажанні страхову суму можна збільшити з відповідним збільшенням страхового внеску. Виплати здійснюються залежно від тяжкості травм». Також на талоні вказана адреса івано-франківської філії ПАТ УСК «Гарант-Авто» та номери мобільних телефонів якихось Андрія і Сергія.

Цікавимося у представників компанії, чому все-таки вони не пред’являють батькам школярів договори страхування для підпису. Виявляється, що співпрацю з школами може коментувати лише директор. У телефонній розмові директор Івано-Франківської філії ПАТ УСК «Гарант-Авто» Михайло Фриндій повідомив, що всі договори батьки отримали, а взагалі він коментарів по телефону не роздає, зустрітися не може, бо в нього перший день відпустки. Що ж, шукаємо офіс компанії в Івано-Франківську, представляємося представником батьківського комітету дитячого садочка, і працівники компанії вже без дозволу директора люб’язно друкують нам текст договору для ознайомлення. Загалом, його зміст суттєво не відрізняється від договорів інших страховиків. То чому не показати його батькам? Невже економлять на папері?

 

Підпишемо договір за канцтовари

Щоб зрозуміти, за яким критерієм навчальні заклади вибирають страхові компанії для співпраці, ми зателефонували до кількох директорів шкіл. Всі вони одностайно стверджують: діти повинні бути застраховані. Схоже, рішення щодо вибору страховика директори шкіл приймають самі.

«До мене звернулися дві компанії: «Універсальна» і ще одна. Подали свої пропозиції, і я роздав батькам, - розповідає директор загальноосвітньої школи-ліцею №23 Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Микола Василик. – Батьки розглядають пропозиції, хто хоче, страхує своїх дітей, хто не хоче – не страхує. Більше страхують дітей молодшого шкільного віку. Поки що у мене не було випадків, щоб до мене звернулися батьки, яким страхова компанія не виплатила компенсацію». До слова, батьки дітей, які вчаться у школі-ліцеї №23, підтверджують, що здавати гроші на страховку їх не змушують.

Директор Української гімназії №1 Ігор Дейчаківський каже, що при виборі страхової компанії зважав на умови відшкодування компенсацій та гарантії, які надає страховик. Гімназія уклала договір із СК «ПЗУ Україна». «Страхування здійснюється за участю школи, суто на добровільній основі. Крім того, батьки можуть укладати договори страхування самостійно з ким хочуть. Але діти повинні бути застраховані. Наприклад, їде клас на екскурсію, один застрахувався, інший – ні. То це означає, що півкласу має їхати, а пів – не їхати?» - міркує Дейчаківський.

А от керівник спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови Наталія Романишин не заперечує, що страховики «за співпрацю» пропонують навчальним закладам певні вигоди. «Минулого року ми співпрацювали з СК «Галицька». В принципі, вони нам обіцяли Рим і Крим, і попову греблю. Але вони порахували дітей, застрахували їх, зібрали гроші та й пішли. Я не знаю, що ця компанія («Гарант-Авто» - ред.) буде нам давати, але нещодавно наша дитина була травмована, і вони вже підписали всі документи, щоб виплатити страхову суму, - каже Романишин. – Також обіцяють, що за те, що вони страхують дітей, школа буде мати якийсь відповідний відсоток. Або вони школі куплять карти, або канцелярські товари».

100% у разі смерті

Переконуючи батьків застрахувати дитину, педагоги стверджують, що без страховки школярі не можуть відпочивати в оздоровчих таборах, їздити на екскурсії і навіть відвідувати кінотеатри. І тільки деякі зізнаються, що мають з того вигоду.

Справді, деякі підзаконні акти зобов’язують керівників екскурсійних груп «сприяти страхуванню учасників поїздки». «Міліція не пропустить автобус при перевезенні дітей, якщо той, хто їх перевозить, не представить страховки дітей. Якщо страхувати дітей на 1-2 доби, це набагато дорожче, ніж застрахувати дитину на цілий рік. Тому робиться пропозиція страхувати їх на рік. Так діти будуть застраховані не тільки під час навчального періоду та поїздок, а й під час канікул, позаурочний час і на тих же уроках фізкультури», - каже головний фахівець з продажу страхової компанії Вікторія Штих.

Щоправда, розповідаючи про обов’язкове страхування для походів в кіно, цирк чи театр, педагоги таки перебирають міри.

Страхова компанія, яку представляє Вікторія Штих, співпрацює приблизно з десятьма школами в Івано-Франківську. «З дозволу директора ми спочатку спілкуємося з класними керівниками та батьківським комітетом і тільки тоді, роздавши пропозиції і відповівши на всі запитання, укладаємо страхові договори», - зазначає пані Вікторія. В ідеалі так би мало бути. «Потім укладаємо договір з надстрахувальником – класним керівником, він є та особа, яка збирає кошти у батьків і передає нам. У договорі чітко прописано, що застрахована є дитина, а вигодонабувачем є той з батьків, хто заповнив заяву і дав згоду на те, щоб застрахувати його дитину. Укладаємо один загальний договір на клас, і кожній дитині ми видаємо сертифікат, де написано, за яким договором вона застрахована і хто отримує кошти у разі настання страхового випадку. У сертифікаті прописано, протягом якого часу слід звернутися у страхову компанію, впродовж якого терміну і які основні документи потрібно подати для отримання страхової виплати тощо», - додає представник страхової компанії.

За її словами, конфлікти між сторонами найчастіше виникають власне через необізнаність з договором застрахованих осіб чи їхніх представників. «Людина думає, якщо дитина застрахована на тисячу гривень, то це означає, що би не сталося, страхова компанія їй тисячу гривень поверне», - каже Штих.

Справді, у більшості страхових договорів прописано, що 100% від страхової суми страховик виплачує лише в разі смерті застрахованої особи. Інші виплати вимірюються за спеціальною шкалою, якою послуговуються всі компанії України. До прикладу, на повну компенсацію застраховані можуть претендувати після повної втрати зору, при повному розриві спинного мозку, непрохідності стравоходу, втраті чи ампутації однієї кінцівки на рівні плеча. При травмі черепа страхова компанія може відшкодувати від 5 до 25%  страхової суми, ушкодженні головного мозку – від 3 до 30%, пошкодженні дихальної системи – лише 5%. При різноманітних переломах та вивихах, з чим найчастіше звертаються у страхові компанії, компенсовують переважно від 5 до 20% від страхової суми.

Загалом, придбати страховку для дитини все-таки варто, переконують фахівці. Але не ту, яку добровільно-примусово купує більшість батьків за 10-50 грн. Варто вибирати компанію, яка страхує саме від ризиків, до яких найбільше схильна певна дитина. Якщо все-таки батьки згідні платити за так звані колективні страховки, то варто бодай прочитати договір страхування.

Марія ГАВРИЛЮК, "Галицький кореспондент"


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 10.10.2013 15:31