10 карпатських фільмів: Від голлівудських пагорбів до західноукраїнських гір

news-image: 10 карпатських фільмів: Від голлівудських пагорбів до західноукраїнських гір
Останнім часом в українському кінематографі Карпати стають справжнім трендом.

Минулого року у прокат вийшло одразу дві повнометражні стрічки, події яких розгортаються на гуцульщині: "Брати. Остання сповідь" (прем'єра 24 вересня) та "Політ золотої мушки" (прем'єра у листопаді). Окрім того навесні показувався серіал "Останній москаль", що відкриває перед глядачем красу життя у Карпатах, пише Знай.

Ну, а цього року у гори нас перенесе серіал "Олекса Довбуш – легенда Карпат", а також повнометражна драма "Гніздо горлиці".

У зв'язку з цим ми вирішили пригадати інші знакові фільми, що знімалися в українських Карпатах.

Жива ватра (2014)

Стрічка розповідає про життя вівчарів. Щоби передати на екрані незвичайні умови праці пастухів, знімальна група підіймалася з ними у гори за будь-яких погодних умов протягом трьох років. Із 600 годин відзнятого матеріалу в остаточний монтаж увійшло лише трохи більше години. Фільм передає тонкощі гуцульського світогляду, живописує гірську автентику та документує ремесло вівчарів, яким останніми роками займаються все менше й менше.

"Жива ватра" брала участь приблизно у десяти міжнародних кінофествиалях, на яких зібрала цілу низку престижних нагород.

Будинок летючих кинджалів (2004)

Стрічка переносить глядача у Китай IX століття. Агент імператорської поліції полює за лідерами повстанського руху. Для цього він завойовує довіру дочки лідера бунтівників, а під час виконання завдання потрапляє у пастку.

Фільм показувався у позаконкурсній програмі Каннського кінофестивалю та номінувався на "Оскар" за операторську роботу.

Для зйомок однієї зі сцен боїв між героями стрічки режисер Чжан Імоу обрав саме українські Карпати, адже за його словами, в Китаї вже не залишилося гірських пейзажів, яких би не торкнулася цивілізація.

Коли знімальна група прибула в Україну та розташувалася на галявині, що ідеально підходила до зйомок, - несподівано пішов сніг. За сценарієм ця сцена мала зніматися на фоні зелених дерев та трави. Тож режисер був у відчаї. Однак йому порадили все ж зняти сцену у таких умовах і в результаті він зізнався, що на білому сніжному тлі плями крові під час бійок набули більш вражаючого вигляду.

Злидні (2005)

Притчева короткометражка від мага пластелінової анімації Степана Коваля розповідає про українську сім'ю, в домі якої оселилися злидні, що почали перевертати все догори дригом. Картина номінувалася на премію "Ніка".

Із початком збройного конфлікту на сході України сюжет стрічки став символічним: заздрісні сусіди насилають на тиху українську родину російськомовних злиднів, щоби зруйнувати їх добробут. Злидні — єдині персонажі у стрічці, що розмовляють російською.

Синевир (2013)

Перший повнометражний український жаховичок у 3D розповідає про страшного звіра Песиголовця, що живе на берегах легендарного озера. Одного дня компанія молодих людей збирається на пікнік із ночівлею. Вони і не підозрюють, що з темряви за ними стежить страшна потвора.

Це одна із небагатьох українських стрічок, що широко розійшлася світом. В історії вітчизняного кіна "Синевир" братів Альошечкіних став третьою стрічкою у стереоформаті, після "Люблю і крапка" (2011) та "Ржевський проти Наполеона" (2012).

Іванки (2010)

Документальна картина перемогла на міжнародному конкурсі "Життя за один день", який проводив Youtube. Фільм Бориса Гришкевича показує, чим займаються вівчарі від сходу до заходу сонця. Він детально документує, як доять овець та готують сир, як гонять худобу на полонину, та про що вівчарі спілкуються між собою.

Спочатку режисер хотів зняти стрічку про свого друга-актора, що знаходився у той час у горах. Відзнявши про нього матеріал, Гришкевич вирішив проїхатися Карпатами. Зустрівши там вівчарів, режисер одразу змінив задум своєї стрічки, повністю присвятивши її вівчарям.

Війна і мир (1965)

Батальні сцени однієї з головних радянських стрічок, що була відзначена "Оскаром", знімалися на околицях села Куштановиця (Мукачівський р-н). Саме тут фільмували Шенграбенську битву. Мешканцям навколишніх сіл пропонували по 25 рублів за зйомки в якості статиста. А солдати з місцевий військових частин довго тренувалися, щоби витримати шеренгу французької та російської армій ХІХ ст.

Один із найвражаючих епізодів цієї битви — політ ядра над полем — знімали, прикріпивши камеру до канатної дороги, що в той час була протягнута над полем.

Тіні незабутих предків (2013)

У той час, як румунські Карпати славляться графом Дракулою, українські лишаються білою плямою на карті легенд та міфів. Виправити цю прикру несправедливість вирішив режисер Любомир Левицький. Своїм містичним трилером він наповнив наші Карпати загадковими легендами про мольфарів, що захищають спокій людства від темних сил.

Картина розповідає про юнака, що опиняється в епіцентрі містичних та любовних пристрастей. Підступна доля звалить на його слабкі плечі відповідальну битву між добром і злом.

Ватерлоо (1970)

Після шаленого успіху "Війни і миру" Сергію Бондарчуку доручили зйомки ще однієї епічної стрічки про наполеонівський поступ. Для зйомок фільму "Ватерлоо" режисер обрав вже випробувані закарпатські локації.

Фільм розповідає про вирішальний бій у наполеонівській війні. Незважаючи на величезний бюджет та ціле сузір'я іменитих акторів у титрах, стрічка провалилася у прокаті. Дізнавшись про це Стенлі Кубрик припинив роботу над власним фільмом про Наполеона. Та все ж "Ватерлоо" отримала визнання критиків - картину було відзначено двома призами Британської кіноакадемії.

Каміний хрест (1968)

Легендарне творіння Леоніда Осики змагається з "Тінями забутих предків" Параджанова за звання головного українського фільму 60-х. В основу сюжету стрічки покладено дві новели Стефаника "Суд" та "Камінний хрест".

Ідея зняти цю, по сьогоднішній день єдину повнометражну екранізацію творів Стефаника, народилася у гуртожитку кіновишу. Якось Леонід Осикабудучи ще студентом, сказав Іванові Драчу, що хотів би екранізувати Стефаника. Поета вразила така ідея, адже російськомовний киянин, яким був майбутній режисер цієї стрічки, навряд чи міг передати специфічний стиль західноукраїнського життя. Однак ідея настільки сподобалася Драчу, що він все ж таки написав сценарій.

Драч закінчив навчання у ВДІКу в 1964 році, а Осика – у 1965-му. На щастя, розмова у московському гуртожитку не стала лише доброю згадкою студентських років. Через три роки на екрани вийшла ця стрічка.

Забуті народи (2013)

Телепередач про Карпати було знято безліч. Та мало які з них мали настільки широкий розголос, як стрічка, знята франко-німецьким каналом ARTE. Цей 43-х хвилинний фільм відкрив європейському глядачеві прикарпатський феномен, культуру гуцулів та Карпати. Провідником крізь фільм виступив басист гурту "Кораллі" Василь Юзьков та пластунка Віка Соколовська.

Стрічка є частиною багатосерійного проекту "Забуті народи", який показав європейському глядачеві особливості життя маловідомих етносів по всьому світі.

Також у Карпатах знімалися наступні фільми:

Марійка-невірниця (1934) 
Сталінградська битва (1949)
Змова приречених (1950)
Карєра Діми Горіна (1961)
Жайворонок (1964) 
Тіні забутих предків (1964)
Трембіта (1968)
Білий птах із чорною ознакою (1970)
Єдина дорога (1974)
Табір іде в небо (1976) 
Дуенья (1978)
Акція (1987) 
Жменяки (1987)
Карпатське золото (1991)
Екстрасенс (1992)
Залізна сотня (2004) та інші стрічки режисера Олеся Янчука, присвячені УПА
Імпорт – експорт (2007)
Посмішка на обличчі, а сльози в очах (2008)


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 14.02.2018 07:15