Тернополян закликають брати приклад з прикарпатців у боротьбі проти ГЕС на Дністрі

ПрАТ «Укргідроенерго» має намір здійснити у природному заповіднику національного значення екологічну катастрофу вартістю в один мільярд запозичених євро!

Довкола факту будівництва каскаду ГЕС на Дністрі в Тернопільській області зараз відносно тихо. Таке враження, що ця проблема відійшла на задній план або взагалі зникла, пише Погляд.

Громадські активісти дещо заспокоїлися після того, як окремі тернопільські високопосадовці і народні обранці на словах «відхрестилися» від одіозного будівництва. Втім, це схоже на тишу перед бурею: районний центр Городенка на Івано-Франківщині буквально переповнений невдоволенням місцевих мешканців, які заявляють про готовність до радикальних дій у зв’язку з намірами ПрАТ «Укргідроенерго» будувати каскад ГЕС у верхів’ї Дністра – ріки, поблизу якої вони живуть. Особливо стривожені жителі сіл Городниця і Передівання, які потрапляють у зону запланованих гідроелектростанцій.

На зборах, які відбулися в середині квітня цього року, до громади Городниці звернувся сільський голова Дмитро Коломийчук:

"Ми пам’ятаємо 2008 рік, як затопило Городницю. То була повінь, а після будівництва ГЕС таке буде постійно, – сказав сільський голова. – Тут буде стояча вода. Ми ж не французи, аби вирощувати жаб у Дністрі. З річки зроблять кладовище. Це злочин проти людей, і якщо ми себе не захистимо, то гріш нам ціна".

Дмитро Коломийчук повідомив односельцям, що водосховище в районі їх села матиме площу 520 га, від ГЕС штучна водойма буде тягнутися на 28 км.

«Блискучий» план тупого знищення

Будівництво каскаду ГЕС на Дністрі в межах національного парку «Дністровський каньйон» заплановане Кабміном спільно з ПрАТ «Укргідро­енерго» в рамках державної «Програми розвитку гідроенергетики в Україні до 2026 року» – розпорядженням Кабінету Міністрів від 13 липня 2016 року. Заплановано спорудження 6 гідроелектростанцій у таких населених пунктах: на Тернопільщині – село Устя Борщівського району, село Литячі Заліщицького ра­йону та м. Заліщики, село Вістря Монастириського району, 3,5 км вище села Монастирок Городенківського району на Івано-Франківщині та село Брідок на Буковині. На Тернопільщині аж 4 із 6 ГЕС. Державній програмі дали «добро» місцеві державні органи і місцеві «державні мужі», очільники Тернопільщини активно лобіювали цей проект.

Відповідно до кількості ГЕС, заплановано шість водосховищ. Дністер у шести місцях перекриють задля наповнення штучних водойм, тут загроза затоплень буде колосальною, попереджують екологи, а далі у пониззі ріка зміліє і перетвориться в канаву. З цього приводу вже забила тривогу громадськість Молдови, яка на 80% живиться водою з Дністра.

За оцінками експертів у природоохоронній сфері, будівництво каскаду ГЕС призведе до повного затоплення 4 тисяч гектарів сільгоспугідь та ряду населених пунктів. Це при тому, що Дністровський каньйон є національним природним заповідником, у 2008 році його визнано одним із семи чудес України. Унікальні природні пам’ятки Дністровського каньйону в результаті будівництва каскаду ГЕС опиняться на дні водосховищ і просто зникнуть. Ціна цього знищення – 1,1 млрд євро, які під гарантії уряду надає Світовий банк у вигляді кредиту.

Наслідки непередбачувані

Активні івано-франківці активні у всьому. Під час семінару екологів «Програма розвитку гідроенергетики до 2026 року: регіональний рівень (басейн Дністра)», який відбувся торік у серпні в Івано-Франківську, прозвучало, що будівництво ГЕС на Дністрі загрожує південному регіону України екологічною катастрофою. «Це вб’є Дністер, – вважають і члени науково-технічної ради НПП «Дністровський каньйон». – Каньйон як туристична перлина України перестане існувати». Фахівці застерігають: у довгостроковій перспективі наслідки для регіону непередбачувані. Екоактивісти пропонують притягнути посадовців Мінекології, а також Тернопільської та Івано-Франківської ОДА до кримінальної відповідальності за наміри збудувати ГЕС у національному природному заповіднику.

Екологи вважають це підготовкою до вчинення злочину, що кваліфікується як «умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду».

Караван іде

На прикладі івано-франківчан тим часом варто було б повчитися. Представники «Укргідроенерго» приїхали на зустріч з мешканцями у Городенку саме з ініціативи місцевого районного керівництва. Люди виплеснули в обличчя приїжджих свої біль і зневагу за те, що ті будують злочинні плани за спинами людей. Мешканці Городниці та інших прилеглих сіл заявили, що ніякого будівництва ГЕС не буде, поки вони тут. А якщо пустять воду на села, то їхні домівки стануть їх могилами.

Атмосфера була настільки наелектризованою, що директор департаменту стратегічного розвитку ПрАТ «Укргідроенерго» Юрій Литвиненко в інтерв’ю ЗМІ сказав: «Ми добре почули громаду. Тепер будемо думати, як діяти далі. Якщо всі стануть проти – будівництва не буде».

Це – на Івано-Франківщині, де запланована лише одна ГЕС. Що ж на Тернопільщині, де в планах чотири об’єкти? Виконавча влада в нас підтримує цю ідею і готова дати «добро» на реалізацію проекту, аргументуючи тим, що це інвестиції і робочі місця. Протест громадськості є, але розрізнений. Позиція громадськості не має серйозної комунікаційної підтримки, в т. ч. і з боку органів місцевого самоврядування.

У Литячах Заліщицького району кажуть, що голова громади за те, щоб у їх селі будували ГЕС. Отож, про альтернативну позицію тут практично не йдеться: під час опитування перед квітневими виборами до ОТГ лише 7% населення сіл, що входять у Дорогичівську громаду, назвало будівництво ГЕС на їх території проблемою. Зрештою, селяни не володіють жодною інформацією про ризики майбутнього будівництва.

Не повторити б долю Бакоти

Цьогоріч з держбюджету ПрАТ «Укргідроенерго» виділено 155 млн грн на вишукувальні роботи, отож, процес, що розрахований на 10 років, у дії.

Недалеко від цих місць – Бакотська затока, яка манить туристів надзвичайною красою. На дні цього рукотворного моря – село Бакота, затоплене разом з десятками інших прилеглих сіл у зв’язку з будівництвом Дністровської ГЕС у 80-х роках минулого століття. Це був план підкорення природи комуністичним режимом, про який не писала преса. Не церемонилися. Приїхала комісія, обійшли всі хати, а мешкало тоді в Бакоті дві тисячі населення. Наказали розвалювати оселі, вирубувати сади, бо інакше не дадуть компенсації. Коли село стало схоже на розвалини Хіросіми, приїхали екскаватори «переносити» цвинтарі, щоб не забруднювали водойму. Розповідають, видовище було не для слабких нервів.

27 жовтня 1981 року село Бакоту Кам’янець-Подільського району зняли з обліку як неіснуюче. Тоді ж пустили у пониззя дністровську воду, яка досягла нинішнього рівня аж у 1987 році. За цей час рівень води піднявся на 35 метрів. Ходить легенда про водолаза, який ледь не посивів, побачивши на дні Бакотської затоки привид чоловіка. Згодом з’ясувалося, що це був пам’ятник воїну-визволителю.