Апологети «руського міра» продовжують працювати в Україні

Ця історія розпочалася в середині 90-х, коли після гучного краху радянської системи цінностей розгублене суспільство шукало для себе нових орієнтирів. Церква не встигла оговтатися від 70 років атеїзму, а держава – сформулювати національну ідею, тож невротизовані економічною нестабільністю громадяни шукали опори у екстрасенсів, ворожок, шарлатанів і пройдисвітів. Найкраще характеризують епоху такі символи як Біле братство, МММ та Доктор Пі.

На той час 47 річний Олександр Миколайович Малюта починає гастролювати регіонами України з лекціями, в яких густо перемішані псевдонаука, псевдофілософія і псевдорелігія.

Тренінги побудовані за психологічним зразком ритуалів харизматичних сект – тренер виступає впродовж десяти годин поспіль, що призводить до психологічного виснаження слухачів, втрати ними критичності думки. Використовуються спеціальні технології риторики, коли довгий потік незрозумілого, заплутаного і беззмістовного матеріалу вводить людину в подобу трансу, і запам'ятовуються лише певні фрази, виділені інтонацією, гучністю голосу. Вони закріплюються навіть не у свідомості, а у підсвідомості слухачів.

Зміст філософського вчення Малюти годі аналізувати. В ньому мирно уживаються науковий комунізм, апокаліпсис, Синя Русь, бог Ра і Маргарет Тетчер. Зводиться все до потреби інтелектуалізації суспільства, інтелектуалізуватися можна на лекціях Малюти, коло замикається, гроші течуть в кишеню.

Однак Малюта не лише бізнесмен, а й подвижник. Вочевидь, болісно переживши розвал СРСР, він став прихильником теорії змови таємних груп, які вслід за СРСР (останній форпост, який їм протистояв) прагнуть зруйнувати Росію і Україну, весь світ, і запанувати невідомо над ким. Він не бачить, що СРСР був створений завдяки агресії і брехні, тримався агресією і брехнею, і розвалився, коли забракло коштів на агресію і брехню. Не помічає, що всі загрози Україні за останні 600 років походять від браку національної ідеї, і всі поразки Україна терпить не від невідомих всесильних зловмисників, а з тієї таки Москви.

Слухачі Малюти формують групи прихильників. У 1998 році в Чернігові вони реєструють «Центр громадських ініціатив «Північна зірка», у Севастополі «Центр громадських ініціатив «Південна зірка», у Дніпропетровську – «Зірка Славутича».

У 2002 році Малюта видає програмний твір, де у формі міфу про створення людства викладає власну ідею подальшого розвитку України. За цим міфом на нашій планеті з доісторичних часів живе обраний колись світлими прибульцями з далеких зірок народ – носій сакральних знань і оборонець місць сили. Цей народ – руси. Руси – народ-воїн, народ з місією. Оскільки душу в русів вдихнули прибульці з зірок, то і прагнути руси повинні вверх до зір. Нібито нічого, що б насторожувало. Але теософський твір Малюти не має нічого спільного з історією Київської Русі. Зате має багато спільного з антиукраїнством і фашизмом. Територія русів включає як землі слов’янських народів, так і ті, де слов’ян ніколи не було. Символ русів – п’ятиконечна зірка. Українці, які вважають себе саме українцями, а не русами, отримують у Малюти епітети «ниці, холопи, раби, зрадники» і тому подібні. За Малютою на нашій планеті, окрім русів, на даний час проживає лише два інших народи, але «менш обрані», це – єврейський та японський. Решта з тих, хто живе на землі, за Малютою просто «темні». Теорія винятковості одного народу, порівняно з іншими. Чи не на цьому ідейному ґрунті проріс нацизм та фашизм? Чи не з неї почалася Друга світова війна?

Кількість центрів послідовників Малюти в регіонах України зростає, і у 2003 році вони об’єднуються в «Міжнародний Союз об’єднань громадян «Зоряний шлях», зареєстрований у місті Києві. До 2007 року приєднуються «Ранкова зірка» у Криму, «Східна зірка» у Харкові, «Зоряний час» у Львові.

При реєстрації ці організації як мету діяльності декларують «об’єднання зусиль громадян для захисту своїх громадських інтересів, розбудови громадянського суспільства, формулювання геополітичного бачення світу». Це були б потрібні і корисні цілі, якщо тільки не брати до уваги, на яку ідейну основу спираються організатори.

Малюта продовжує гастролювати з лекціями, густо напханими псевдонауковою демагогією. Спроби усвідомлення реальної геополітики він підміняє міфотворчістю, пояснюючи походження своїх домислів не історією і наукою, а таємним знанням, доступним тільки обраним (лектору), яким він ділиться з учнями (тими, хто оплатив семінар). Малюта вірить у існування телегонії (передача генів дитині від колишніх статевих партнерів матері), хвильового геному (передачі генів на відстані), холодного ядерного синтезу у доісторичних людей (ядерної реакції без сторонньої подачі енергії), та в інше.

Малюта іменує себе «доктор філософських наук (ВАК СРСР, 1992 р.) Академік Петровської Академії Наук і Мистецтв (Санкт-Петербург), Міжнародної Академії Інформатизації, Української Академії Інформатики».

Побіжна спроба розібратися, як академік стількох академій може робити у своїх статтях граматичні помилки, показує, що «Українська Академія Інформатики» є зареєстрованою в Києві громадською організацією, а не навчальним закладом, «Петровська Академія Наук і Мистецтв» – громадським об’єднанням, зареєстрованим в РФ, а «Міжнародну Академію Інформатизації» обвинувачують у пропаганді лженауки, продажі дипломів «академіків», присвоєнні без належної перевірки наукових досягнень вчених ступенів, котрі не визнаються офіційними структурами, а у 2002 році в Росії її включено в перелік деструктивних тоталітарних сект!

Наявність у Малюти звання «доктора філософських наук» підтвердити або спростувати важче, адже Вища атестаційна комісія СРСР була скасована того ж буремного 92-го року, якого буцімто присвоїла Олександру Миколайовичу науковий ступінь. Сумніви, втім, залишаються, бо так звана «філософська школа» Малюти – це не спосіб пізнання людини, її минулого, теперішнього і майбутнього, а самоцінне фантазування, засноване лише на хворій уяві автора, разом із насадженням містичного способу мислення слухачам.

Відтак статтю про «вченого-системолога, філософа, автора 200 наукових праць» викидають із Вікіпедії, але запізно. В Україні його раз по раз запрошують на ефір невеликі регіональні канали, хтось фільмує на відео лекції Малюти, про «священний союз РСР», проти якого спрямовані зовнішні деструктивні сили, «місто-воїн» Севастополь, важливість гри в шахи на трьох, а не на двох, як це прийнято в усьому світі, «космічні коливання», які впливають на розуміння людиною букв, та сповнені інших настільки безглуздих дурниць, що змушують сумніватися у психічній адекватності автора.

Державу, в якій живе, Малюта у 2013 році описує епітетами «проект «Україна», «селище». «Українство» у нього «псевдо-соціальне утворення в догідливому і напруженному переляці», «хуторянській короткозорості» «нагромадило гори трупів своїх синів і доньок» і займається «голосним мичанням і боданням рогами». Руси! Русь! Ось сакральний напрямок, в якому повинні рухатися українці, «івани, що не пам’ятають спорідненості». Стаття про це є на сайті Краматорської організації «Звезда Крама».

Відірваність заснованих послідовниками Малюти громадських об’єднань від реального життя країни сповна проявляється у час Революції Гідності, коли «Міжнародний Союз об’єднання громадян «Зоряний шлях» виголошує заяву про необхідність відмови від будь-яких союзів, як Європейського, так і Митного, проголошення позаблоковості та багатовекторності, а також – і це варто цитати, – «поставить общеземную задачу создания планетарного человеческого организма и рассмотреть задачу конструктивной экспансии человека разумного в ближний космос в связи с реальной ограниченностью жизненных ресурсов Земли».

Багато з того людського непотребу, який ринув із Росії та закордону на Донбас керувався саме ідеєю «Великої Русі». «Підтримати братів-слов’ян», «за Русь» –під цими гаслами на сході України творили найстрашніші злочини проти людства «казаки», православні фашисти сонцепоклонники, «русичи» шкуродера Мільчакова. Іменем Руси вони вбивали, катували і фотографувалися на трупах.

Ідеї Малюти настільки вписалися в канву «руського міра», що у 2015 році якісь невідомі добродії раптом одним числом і датою виклали на Youtube всі відеозаписи його лекцій. Ще б пак! Своїм існуванням вони доводять, що «руський мір» – не ідеологія окупанта, а українська філософська школа!..

Втім, цей факт ніяк не спантеличив «зоряних» прихильників Малюти. Зі своїми ідеями «мудрославія» і «руських шахмат» вони чудово почуваються і на другий, і на третій рік війни. Організація «Східна зірка» у 2015 році була включена до Громадської ради Харківської ОДА, як і представник «Руських шахів» (так з якогось дива Малюта воліє називати шахи на трьох, які він із вартою кращого застосування впертістю розвиває в Україні).

На сайті Львівського «Зоряного часу» у 2016 році вітають «офіцерство» з днем захисника вітчизни (такого свята в Україні немає) радянською поштівкою з червоною зіркою, серпом і молотом. Там процвітає «мір, труд, май» під червоними прапорами і «я помню, я горжусь» в облямівці з георгіївських стрічок. Є ще ікона Божої Матері з молитвою до «богині Мудри», вочевидь із мракобісних концепцій Малюти якось випливає, що це одне і те ж.

Зареєстрована у 2012 «Заря Карпатії» в Івано-Франківську займається благодійністю і просвітництвом: збирає допомогу для дитбудинку, веде шахові гуртки у школах. Це добрі справи. Втім, на якій моральній основі відбувається спілкування з дітьми? Принаймні сайт організації свідчить, що триває «побудова громадянського суспільства на історичних традиціях народу Русів» та «мудрославія» як «духовно-релігійного напряму, що органічно вміщує у себе усі світові релігії і духовні школи, за винятком іудаїзму».

У час, коли в Україні будують сонячні та вітрові електростанції, а європейські країни анонсують повний перехід на відновлювані джерела енергії за три роки, книжковий анонс на сайті лякає таємними товариствами ХХ століття, які планують третю світову війну для скорочення населення, тому що корисних копалин на всіх не вистачить, вірусами сніду та гомосексуалізмом, розробленими в лабораторіях ЦРУ, та проектом перетворення людей в біороботів, щоб їх можна було програмувати на… ЕВМ(!).

Про агресію «руського міра», окупацію Криму і війну на сході України від жодного апологета Олександра Миколайовича Малюти чути не доводилося, як і від самого автора, і хоча це може здаватися дріб’язковим, але символ України – тризуб Володимира, а не зірка Кремля, яка красується на сайтах послідовників фальшивого академіка. 

І наостанок. Хочеться сподіватися, що із сумбурної мішанини, яка називається «філософською школою» Олександра Малюти, його послідовники винесли тільки найкраще: просвітництво, побудову сильної держави, прагнення до зірок. Однак сильна Україна може бути побудована лише на сильній національній ідеї, з єдиною помісною церквою, єдиними і близькими для всіх символами, мовою, культурою і героями, яких достатньо в нашій звитяжній старій і новітній історії, а ті, хто українцям пропонує Русь, русизм, русинство чи Росію, повинні нарешті піти у минуле.