Австрійський журнал Podium випустив номер, присвячений українській літературі


Австрійський літературний журнал Podium випустив номер, присвячений українській літературі. У

Укладачем виступила українська письменниця Таня Малярчук, яка працювала над матеріалом майже рік, а також перекладачі Марія Вайсенбьок і Гаральд Фляйшман, та львівська дизайнерська студія “Аґрафка”, пише Storinka.at.

До номеру увійшла проза Прохаська, Іздрика, Винничука, Калитко, Бриниха, Антиповича, Рафєєнка, Софії Андрухович та поезія Стуса, Чубая, Лишеги, молодших Жадана та Бабкіної, Шувалової, Лаюка, Олени Герасим’юк, а також два репортажі Олега Криштопи та Леся Белея, давній, але все ще дуже актуальний есей Юрія Андруховича про Василя Стуса “Самотність серед мавп”. П’ять віршів останнього художньо переклав австрійський поет Крістоф В. Бауер.

Таня Малярчук у розмові з нами зазначила, що “укладацька робота — це завжди втрати і здобутки”.

“Укладаючи номер, я керувалася власним смаком (це, до речі, доволі важко —  довіритися собі), а також намагалася брати нові, ще не розкручені в німецькомовному просторі імена”.

Саме тому до випуску не потрапили тексти Забужко чи Куркова —  вони вже давно перекладені, і читачу, який взагалі цікавиться українською літературою, добре відомі.

Жадан y цьому випуску представлений лише як поет, а есей Юрія Андруховича про Стуса зіграв роль своєрідної передмови до перекладів останнього.

Таня Малярчук вважає поезію сильною стороною журналу. “Обом перекладачам —  Марії та Гаральду —  вдалися переклади дуже добре. Але я спеціально обирала поезію неримовану. З римованою значно складніше, тут потрібні поети (як у випадку зі Стусом). Тому довелося від багатьох імен сучасної української поезії відмовлятися. Наприклад, немає Маріанни Кіановської, Василя Герасим’юка та багатьох інших”.

Так як в один журнал не можуть увійти всі автори, то в укладацькій роботі було важливо, щоб випуск був різноманітним, і його було цікаво читати як твір у собі.

“Можливо, редакція очікувала від мене більшої присутності Майдану і війни, але я, знову ж таки, свідомо майже оминула цю тему. Замало часу пройшло, завеликі травми. Дала тільки, як на мій смак, чудовий репортаж Олега Криштопи про “Велику українську депресію” Донбасу. Цей текст влучно розкриває передумови того, що сталося пізніше. Така собі інтродукція війни. Ще на цю тему в журналі є короткий, але вражаючий уривок з нового, ще не надрукованого роману Володимира Рафєєнка. Це російськомовний автор з Донецька, який зараз вимушено живе у Києві”.

Також до випуску увійшов переклад уривка з “Шидеврів світової літератури” Михайла Бриниха. Переклад, над яким працювала Марія Вайсенбоьк, було очевидно нелегко зробити, адже він написаний штучним україно-російським суржиком.

“Література —  це не тільки війна, але також і сміх, і страх як, наприклад, у тексті Юрка Іздрика, моєму одному з найулюбленіших, який починається словами: “Без тебе я багато чого почав боятися”, а закінчується: “Не боюся хіба що миттєвої смерті”. Всередині автор перелічує всі свої страхи”.

Ми поцікавилися, які вимоги щодо матеріалу було висунуто з австрійського боку:

“Якихось особливих вимог не було (інакше я би навряд чи взялася за роботу). Був тільки обмежений обсяг і бюджет. Тобто бюджету взагалі як такого не було. Пощастило вибити для перекладачів стипендії від Bund-у. Стусові переклади я оплатила з іншого джерела. Клаудія Дате “подарувала” вже готові тексти Жадана”.