Без совка

Запитайте двадцятирічних мешканців Івано-Франківська, які вулиці обласного центру носили імена Куйбишева, Леніна, Дзержинського, Чапаєва, Камо… Мало хто дасть вам правильну відповідь. І це дуже добре.

Маємо дякувати радам першого демократичного скликання, бо це були вірні рішення стосовно ідеології творення незалежної демократичної держави. Багато хто критикував перейменування вулиць і площ, знесення пам’ятників тоталітарним вождям, але виявилося, що прийняті ухвали були вчасними. Крім цього творилась програма національної освіти та виховання, впроваджувались уроки християнської етики, відроджувався «Пласт»( щоправда стосувалось ці зміни в основному західних областей країни).

Вулиці, площі, міста з комуністичними назвами –  своєрідні червоні прапорці, якими імперія, так званий «русскій мір», позначає територію своїх інтересів, своїх володінь. Один мудрий чоловік стверджував, що неможливо побудувати незалежну Україну з ринковою економікою на вулицях Леніна чи Косіора…

Український парламент минулого тижня прийняв пакет декомунізаційних законів, виконання яких створить умови щодо недопущення совка у життя прийдешніх поколінь. Звичайно, антисовкові закони прийняті із суттєвим запізненням, але зараз головне виробити алгоритм дій, які мобілізують суспільство на викорінення комуністичної чуми.

А найголовніша боротьба проходить через наш розум і серце, бо саме від наших щоденних вчинків залежить, як швидко і якісно буде подолано важкий наслідок совєцкого тоталітаризму. Для нашої духовної перемоги потрібно, як стверджував Блаженніший Святослав, не вести боротьбу з «русскім міром», а розширювати межі Українського світу. І хай нам допоможе у цій важливій справі Всевишній!

Віталій ПЕРЕВІЗНИК

громадський діяч