Чим унікальний іконостас в Катедральному соборі Івано-Франківська

Кафедральний собор Воскресіння Ісуса Христа, на майдані Шептицького збудований 1753–63 роках.

У 1901 у храмі встановили іконостас, над яким працювали відомі художники Ю. Макаревич, А. Манастирський та М. Сосенко. Ікони й різьба іконостаса виконані в стилі класицизму, хоча в іконах вловлюються ознаки бароко, а там, де відчувається рука М. Сосенка, – то й популярної на поч. 20 ст. сецесії.

Іконостас дезавуює інтер’єр храму як римсько-католицької базиліки і надає йому вигляду церкви українсько-візантійського обряду. Він є канонічним щодо числа ярусів (п’ять) і щодо повноти представлених ікон у кожному ярусі. Найнижчий ярус, так звані предели, відведений під декоративні композиції, виконані М. Сосенком у дусі сецесії. Вище йде намісний ярус з іконами Спасителя, Богородиці Одигітрії, архангелів Михаїла і Гавриїла на дияконських дверях, храмові ікони Воскресіння Господнього і св. Миколая.

Над царськими вратами, як і належить за каноном, містяться ікони Спаса Нерукотворного й Таємної вечері. Наступний, святковий ярус складається з дванадцяти ікон: шість присвячені Ісусові Христові, решта – Богородиці. Зі справжнім монументальним відчуттям виконаний ярус ікон апостолів на повен зріст. Разом з іконою Христа-Пантократора цей ряд творить головну горизонтальну вісь іконостаса.

У найвищому, пророчому ярусі 12 старозавітних пророків зображені в погрудних варіантах у круглих рамах. Іконостас увінчують ікона Богородиці Знамення (з Христом-Емануїлом у своєму лоні і з піднятими в молитві руками) та Розп’яття.

У цьому поєднанні Христа-Немовляти і Христа розп’ятого закладений глибокий символ: ідея Боговтілення, що знаменує перемогу добра над космічним злом. За оцінками спеціалістів іконостас – один з найкращих в Україні у храмах 20 ст.