Цікава історія єзуїтського костелу на Грюнвальдській
27 Червня 2017, 06:41
Ченці-єзуїти двічі поселялися в Станиславові і двічі були змушені залишати його.
Прибувши перший раз на початку 18 ст., вони покинули місто згідно з рескриптом австрійського цісаря, який заборонив 1773 діяльність чернечих орденів. Під час цього перебування за їх участю був збудований костьол на майдані Шептицького, 22 (нині кафедральний собор УГКЦ).
У 1887 «на кошти однієї поважної матрони» ченці придбали чотири малі будинки з городом на початку вул. Заболотівської, де й мешкали, а відправи проводили у вірменській церкві. У травні 1894 розпочалось будівництво нового костьолу та палат духівництва за проектом С. Кшижановського з Кракова під технічним керівництвом Я. Шпорека зі Станиславова. Кам’яну підлогу виклав майстер Чубач із Нового Сонча (Польща), різьбу по дереву – майстер С. Крук зі Львова. Вітражі придбані в Чехії, орґан – на фабриці Рігера в Сілезії. Відкриття новозбудованого костьолу і палат духівництва відбулося 6 червня 1895.
Костьол цегляний, тинькований, у формі базиліки, збудований у необароковому стилі. Його довжина 32 м, ширина – 14 м, розрахований, згідно з проектом, на 1500 осіб.
Гребінь над центральною навою завершується сигнатуркою у барокових формах авторства ченця Ю. Бяложеци.
В 1912 під час відзначення 300-річчя від дня смерті відомого єзуїтського проповідника П. Скарги на фасаді костьолу була встановлена меморіальна дошка, присвячена його пам’яті. Дошка знищена в перші роки радянського владарювання, донині збереглась декоративно оформлена ніша для неї.
У 1946 костьол був закритий радянською владою, а 1947 в ньому розмістили фондосховище державного архіву області. Після усунення комуністичної влади споруді у 1998 повернули сакральне призначення. Тепер тут Святотроїцький кафедральний собор УПЦ Київського патріархату.