ДністроГЕСи й електричне майбутнє Галичини

news-image: ДністроГЕСи й електричне майбутнє Галичини
У минулому столітті я був залучений до розробки перспективного плану розвитку гідроенергетики Західної України як альтернативи тепловим і атомним електростанціям для цього регіону великої країни, якою був СРСР, і хочу поділитися з жителями Тернопільської, Чернівецької й Івано-Франківської областей інформацією, яка, на мій погляд, є важливою і нині.

Екологи XX століття знали про шкідливі викиди Бурштинської теплоелектростанції, але погодили й будівництво, — тоді йшлося про  тимчасове виробництво струму для комуністичних країн Східної Європи. Бурштинське водосховище на двох дериваційних гідроелектростанціях повинно було виробляти 50 мВт під час пікових навантажень в електричних мережах. А на перспективу планували використати весь потенціал річки Дністер, який у 1970 році оцінювали в 14 млрд. кВт/год. Першу ГЕС на Дністрі збудували в с. Тершеві Старо-Самбірського району, що на Львівщині, другу — у м. Дубосарах (Молдова) і третю — у м. Новодністровську Чернівецької області, пише газета Галичина.

Нинішнє протистояння будівництва ГЕС на Дністрі організували люди, котрі хочуть повернути жителів Галичини до натурального господарства. В XXI ст. у США на одну людину виробляють 13 227 кВт/год. електроенергії (в Україні — 3 860 кВт/год.), з яких 40% — на гідроелектростанціях.

Уряд України в 2016 р. прийняв програму розвитку гідроенергетики і виділив кошти на розробку техніко-економічного обррунтування (ТЕО) будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС й оприлюднив її для народного обговорення та можливості проведення екологічної експертизи, щоб оцінити вплив на довкілля, врахувати у проекті будівництва всі заходи для збереження навколишнього середовища (фауни, флори, риби та ін.). Реалізація проекту — це можливість отримати струм орієнтовною вартістю 30 коп. за кіловат, бо тепловим і атомним електростанціям цього в майбутньому не досягти.

Але «добрії люди» відрізали всі шляхи до розробки проекту шляхом збурення жителів трьох областей, лякаючи, що їх, мовляв, хочуть затопити, що загине риба і зацвітуть водосховища. Але риба вже давно загинула через брак очисних споруд у містах та селах, що розташовані у дельті Дністра від Стрия і Самбора на Львівщині та аж до Новодністровська на Буковині.

Аматори від політики організували заборону на розробку ТЕО у 27 сільських, трьох міських, п’яти районних і двох обласних радах. і підбурюють інших чинити так само. Звичайно, час розсудить, але чи збагатіють від цього жителі Галичини?

Моя спеціальність — проектувати і будувати електростанції, заводи, шахти та інші промислові споруди, в тому числі очисні, стоки з яких потрапляють у Дністер. Тож зауважу, що виробництво струму за рахунок використання води є екологічно чистим. Повені і паводки на Дністрі — у Божих руках. Проектом будівництва ГЕС можна лише зменшити величину шкоди. Що стосується технології рибного господарства, то нею буде передбачено рибний прохід через греблю за рахунок бетонних сходів висотою до  20 см, котрі риба долає. Що стосується туризму, то на греблі будуть передбачені шлюзи для перепуску човнів, катамаранів, байдарок й інших плавзасобів. Кожна гребля буде використана для сполучення автомобільних доріг лівого і правого берегів Дністра з можливістю прокладання газопроводу, водопроводу та кабельних мереж. На спорудженні кожної з них буде вкладено до 120 000 кубометрів бетону, і для виконання цих робіт залучатимуть місцеве населення. Будівельні організації будуть зареєстровані у селах за місцем будівництва ГЕС як юридичні особи зі сплатою податків до місцевих бюджетів.

Аматори пера і олівця пишуть рекомендації, як проектувати і будувати, але треба мати для цієї роботи певні знання, бо природу і виробництво не обдуриш. Греблі висотою до 2-х метрів у пройомах і передача енергії через вали — то утопія на рівні Томмазо Кампанелли. Бо перша ж повінь з висотою води до 4-х метрів ці споруди зруйнує. Рівень води від кожної греблі не матиме можливості створювати печери через кріплення берегів бутовим каменем, а переповнити карстові пустоти на висоту рівня водосховища неможливо через брак потужності. Без погодження з громадами ПАТ  «Укргідроенерго» не розроблятиме проект, бо за кожну державну копійку буде звіт і відповідальність.

Сучасні турбіни можуть працювати при напорі води висотою від 4-х метрів, тому висота греблі до 8 метрів буде економічно вигідною для виробництва дешевого струму горизонтальними гідроагрегатами потужністю кожного 15 МВт. А щоб збільшити потужність ГЕС, потрібно збільшувати висоту греблі, але це необхідно узгодити з усіма зацікавленими сторонами. Усі водосховища можуть використовуватися комплексно, з урахуванням вимог гідроенергетики, водопостачання, зменшення шкоди від повеней і паводків, а також природних заповідних об’єктів і їх розвитку (Дністровський каньйон та ін.), рибного господарства, рекреації, спорту, туризму і облаштування прибережних смуг для відпочинку жителів цього району. На всіх водосховищах буде передбачено намуловидалення, його зневоднення та використання на малопродуктивних ррунтах.

Греблі висотою до 2-х метрів можна використати на притоках р. Дністра, р. Пруту, р. Черемошу для будівництва дериваційних гідроелектро­станцій потужністю до 10 МВт. Таку дериваційну ГЕС будують біля с. Caрати у Путильському районі на Буковині, на що охочі можуть подивитися і застосувати такі самі проекти на всіх гірських річках івано-Франківської та Львівської областей. При погодженні проекту спорудження Верхньодністровського каскаду ГЕС їх будівництво можна здійснити впродовж 2019—2026 років.

ГЕС на Верхньому Дністрі, що за­пропоновані до вивчення та проектування, не є аналогами каскаду ГЕС на Дніпрі або гідровузла дністровських ГЕС та ГАЕС, що розташовані нижче за течією. Пропонують створити до шести невеликих (камерних) штучних водойм для ГЕС середньої потужності, які природно впишуться в існуючий ландшафт карпатської території, збільшать берегову лінію для розміщення осередків відпочинку як для місцевих жителів, так і для туристів, а також істотно покращать місцеву транспортну інфраструктуру.

Якщо вести мову про нинішню ситуацію, то основними причинами критичної ситуації на р. Дністрі є, по-перше, систематичне забруднення поверхневих вод промисловими і побутовими стоками, третину яких скидають неочищеними або недостатньо очищеними, а по-друге, незаконна забудова природоохоронних прибережних смуг. Все це у поєднанні з аномальною спекою та швидким нагріванням води в мілководних річках і може спричинити екологічну катастрофу. До важких наслідків, зокрема значних матеріальних збитків, призвела практика повальної забудови заплави річок у зоні можливого затоплення водами Дністра та його приток.

Наразі Карпати, які є верхньою частиною басейну Дністра, зазнають нищівного антропогенного впливу. Це означає, що вже найближчим часом значно погіршиться екологічний стан. Різко зросте обсяг короткочасних повеней, які будуть перемежовуватися з періодами майже повного пересихання річки.

Проведення вишукувань і розробка ТЕО забере кілька років. і от саме тоді необхідно буде проводити у суспільстві розгорнуту фахову дискусію про те, що чекає Дністер і що слід робити. Випереджувальні заборони досліджень — це як реакція страуса, який у разі небезпеки ховає голову в пісок.

Іван НИКОЛАЙЧУК. Волонтер. с. Стара Жадова Чернівецької області.

Коментар редакції

Попри те, що більшість екологів, представники громадських організацій та багато сільських, селищних і навіть міських громад, які територіально розташовані поблизу Дністра на Львівщині, Івано-Франківщині і Тернопіллі, переконані, що забудова греблями ріки та спорудження на ній цілого каскаду ГЕС обернеться екологічною катастрофою, і наводять аргументи на підтвердження цього (чит. публікації «Галичини» — «Ціною катастрофи?», 16 лютого ц. р., «Агонія великої ріки», 27 квітня), є люди, які, як і і. Николайчук, вважають, що «ДністроГЕСи — це доброякісне майбутнє Галичини». Одні просто вірять у це, а другі дивляться на розроблену ПАТ «Укргідроенерго» і схвалену урядом без попереднього громадського обговорення і навіть без відома обласних рад програму розвитку гідроенергетики до 2026 року крізь призму можливих власних заробітків.

Хоча наш читач з Буковини висловлює низку цілком слушних зауважень, думок і пропозицій та загострює увагу на проблемах, котрі ми мали б і справді невідкладно розв’язувати, проте сама історія з підготовкою і фінансуванням розробки техніко-економічного обррунтування будівництва Вехньодністровського каскаду ГЕС не є такою однозначною і зрозумілою, як він подає у листі.

Почнемо з того, що як тільки стало відомо про те, що ПАТ «Укргідроенерго» виділяє 155 млн. грн. на розробку ТЕО будівництва Вехньодністровського каскаду ГЕС, в екологів виникло цілком логічне запитання: навіщо ставити воза попереду коня? Тобто, не провівши державної екологічної експертизи щодо того, чи взагалі можна і безпечно будувати ГЕСи на Дністрі, витрачати астрономічну суму на виготовлення ТЕО. Окремі з них навіть запідозрили такий намір: чи буде висновок експертизи позитивним, чи ні, чи будуватимуть самі ГЕС, чи ні, а 155 млн. грн. бюджетних грошей в будь-якому випадку «розпиляють». Словом, на початку йшлося не про, як пише автор, «випереджувальну» заборону розробки ТЕО, а про, як на нашу думку, цілком зрозумілу послідовність реалізації проекту — спочатку експертиза, а тоді техніко-економічне обррунтування будівництва. Тим паче, що є ще такий цікавий момент, на який у коментарі газеті «Галичина» звернув увагу еколог МБО «Екологія—Право—Людина» Петро Тєстов, зауваживши, що Дністровську ГАЕС «Укргідроенерго» будує ще з 1983 року і наразі запустило лише три агрегати із планованих семи. На його переконання, доцільніше зосередитись на її добудові та комплексній реконструкції існуючих ГЕС на Дніпрі та Дністрі, ніж починати будувати каскад нових.

Всі ці аспекти проекту будівництва каскаду ГЕС на Верхньому Дністрі та його можливі наслідки ще в середині лютого обговорювали під час круглого столу «ГЕС на Дністрі: шлях до знищення природи та туристичного потенціалу Дністровського каньйону?», організаторами якого виступили ГО «Поступовий гурт франківців» і ГО «Народний контроль Прикарпаття». Короткий виклад думок учасників круглого столу опублікувала «Галичина». Однак відповідей на запитання, які ставили активісти, депутати обласної ради, ні громадські об’єднання, ні  редакція від компанії «Укргідроенерго» не отримали.


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 20.08.2017 07:07