Гуцули збунтувалися проти бездоріжжя

На Косівщині на кілька годин було паралізовано рух транспорту. Трасу державного значення, яка пролягає через район, з усіх боків заблокували місцеві жителі. Таким чином гуцули спробували сказати, що їм увірвався терпець, адже держава щороку обіцяє залатати бездоріжжя, але ям на дорогах стає все більше. На окремих ділянках не те що проїхати, навіть пройти складно.

Історія косівського дорожнього бунту

Перший дорожній протест на Косівщині був ще восени 2013 року, коли 1 листопада жителі селища Кут і села Старих Кут виступили проти бездоріжжя. Тоді люди перекрили вулицю у напрямку Косова, а також дорогу перед мостом через річку Черемош, що веде на Буковину — до міста Вижниці. Місцеві жителі годинами ходили пішохідними переходами, тим самим заблокувавши рух транспорту, пропускали лише карети «швидкої». Того осіннього дня горяни вимагали лише одне — щоб їхні дороги залатали.
Минув рік, і наприкінці жовтня 2014-го в Косівському району знову перекрили дорогу. Того разу дали про себе знати мешканці села Стопчатова. Люди заявили, що їхня сільська дорога, яка водночас є ділянкою траси державного значення Кам’янець-Подільський — Татарів, забута владою та дорожніми службами протягом років. У сільській раді повідомили, що зверталися до різних інстанцій з проханням відремонтувати дорогу, однак результатів це не дало. Відтак горяни вдалися до блокування руху автотранспорту, аби підштовхнути владу до ремонту шляхів.
Третя акція — наймасовіша — випала на 13 травня цього року. У середу громада Косівщини вирішила перекрити рух автотранспорту по всьому району, наразі на дві години, через те, що за останні роки нічого не змінилось: ремонтів на шляхах не проводили, як результат, на дорожньому полотні стало ще більше ям. 

«У Косівському районі цього разу ми перекрили п’ять ключових напрямків  руху, тобто район заблоковано з усіх боків — від Коломиї, Вижниці, Верховини та у напрямку Чернівців», — розповів координатор громадського руху «Спільна дорога» Олександр Вуйцік.

Два варіанти розвитку подій

Косівські мітингувальники вирішили більше не просити відремонтувати дороги. Люди розказали, що робили це вже не раз, проте уряд та «Облавтодор» вперто відмовляються їх почути. Аби достукатися до чиновницьких кабінетів, 39 сіл та селищ району об’єдналися в громадський рух і звернулися до вищих органів державної влади, навіть Європейської ради, з проханням віддати дороги на утримання громади. 
«Щороку транспортного збору Косівський район сплачує 150 мільйонів гривень, а повертається менше одного відсотка. Куди діваються гроші, невідомо. Ми готові утворити комунальне підприємство, яке буде ремонтувати дороги. У нас вже навіть є попередні домовленості», — повідомив О. Вуйцік.

Такої ж думки сільський голова Стопчатова Іван Андрійчук. За його словами, на території села працюють дві автозаправні станції, тож гроші у села на ремонт дороги є. Єдина перешкода — закон забороняє це робити.

«Ми зможемо самі дати раду з дорогою. А то виходить так: держава сама робити не хоче і не хоче віддати людям, які готові подбати про своє», — обурений війт.

За інформацією Косівської РДА, у районі катастрофічна ситуація з дорогами загальнодержавного значення. Спільними силами районного та місцевих бюджетів з комунальними дорогами ще якось дають собі раду. Відтак вони у значно кращому стані, ніж державна траса. 

Загалом на Косівщині 380 км доріг, з них 80 км — автошляхи державного значення загального користування, які перебувають на балансі Служби автомобільних доріг Івано-Франківської області. У відомстві пояснили, що латають дороги відповідно до свого фінансування. Приміром, цього року на ремонти прикарпатських доріг на весь рік виділено всього 73 млн. гривень, що становить лише 15% від потреби.

«З таким фінансуванням, як сьогодні, все, що ми можемо робити, — це ямковий ремонт. На більше просто нема коштів, — повідомив перший заступник начальника Служби автомобільних доріг івано-Франківської області Любомир Семанів. — Кошти на ремонт доріг держава виділяє мізерні. Дивіться, навіть залатати ями вдалося лише до села Стопчатова. Чекаємо з дня на день, що надійдуть гроші і зможемо закупити матеріали та продовжити засипати ями. Такого ремонту мало би стати до зими».

Вердикт дорожників з огляду на новий протест гуцулів невтішний — на капітальний ремонт дорожнього полотна нема грошей, так само нема механізму, щоби передати цей шмат «державної» траси на баланс місцевих рад. 

Безнадійне бездоріжжя

Старожили Стопчатова пригадують, що в їхні юнацькі роки селом пролягала справжня європейська дорога, яку нині в Україні знайти складно. Таку дорогу пам’ятає найвідоміший уродженець косівського села — поет та громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко, який на свою малу батьківщину навідується кілька разів на рік. Під час цього візиту почув про дорожній протест і вирішив приєднатись до своїх земляків. 

«Я хлопцем бігав по цій дорозі до школи, що в сусідньому селі Яблуневі. Ця дорога була прекрасна. Її побудували за Австрії наші люди, серед яких був і мій батько, а за Польщі її ремонтували. Це була цісарська дорога. Тепер таких навіть в Україні нема», — переконаний Дмитро Павличко.

Висловити протест проти бездоріжжя вийшло багато жителів цього гірського села. Одна з тих, кому дошкуляє бездоріжжя, — Марія Комашко. Вона живе біля самої дороги, тож коли і чим латають дорогу, знає достеменно, бо сміття та каміння, якими засипають ями, летять прямісінько до неї в двір. 

«Ось три місяці тому приїхали латати ями гравієм, розгорнули гравій. і все каміння з брудом відразу у мене на подвір’ї. У нас криниця розташована біля дороги, часом води складно напитися, бо все сміття, яким латають ями на дорогах, опиняється у воді», — нарікає жінка.

Крім людей, від бездоріжжя потерпає транспорт, а водночас — і гаманці водіїв. Водій Василь Михайлюк, житель села Яблунева Косівського району, каже: «Їзда косівськими дорогами обходиться мені в добру копійку. От минулого тижня я змушений був замінити пружини та стійки, які обійшлись мені у 1800 грн. Наші дороги — це не дороги, це лише напрямки руху». 

Водій Микола Геник мешкає у Нижньому Березові: «Дорога, яка веде на Яремчанщину, пролягає через Нижній Березів. Я там живу. То там взагалі складно проїхати, а місцями й пройти неможливо. Через такі ями машину доводиться щотижня возити на станцію техобслуговування». 

Польський водій Марек Чайковський правильно дивиться на причини бездоріжжя: «Косівські дороги — безнадійні, тут лише ями. Гадаю, така ситуація склалася через те, що замало грошей виділяють на експлуатацію та ремонт доріг. і то, очевидно, не всі йдуть на дороги».

На Косівщині протестувальники заявили, що чекатимуть тиждень. Якщо за цей час урядовці не зреагують, то вони пообіцяли знову перекрити дороги. Але тоді вже триматимуть блокаду, доки не буде результату.

газета Галичина