Хотіли як краще, а вийшло як завжди або Перетворення вулиці Шевченка на пішохідну

Від середини 90-х років минулого століття у Франківську визрівала ідея перетворення вулиці Шевченка на пішохідну, не лише за допомогою дорожніх знаків, але й влаштуванням відповідного покриття, освітлення, озеленення тощо.

Навіть було проведено громадські слухання, щоб почути думки мешканців. Тодішнім керівникам міста довелось вислухати немало запитань, зауважень, пропозицій. Але сама ідея облаштування вулиці без транспортного руху через два десятиліття так і залишилась нереалізованою у повному сенсі, пише Західний Кур'єр.

По-перше. Майже кожна друга квартира у давній забудові має у власності автомобіль, а у новобудовах – і «кожна перша». До того ж час від часу мешканці вулиці мають потребу перевезення меблів, габаритних вантажів тощо. Але ніяких під’їзних шляхів до їхнього житла (крім самої вулиці Шевченка) проектантами не передбачено. Хоча до будинків непарних номерів цілком можливо влаштувати під’їзд з вулиць Чорновола, Гординського, Крука, Сабата, а до парних – з Гетьмана Мазепи, Червоного Хреста (як це мало місце при спорудженні у 60-х роках минулого століття багатоквартирних будинків №№34, 37). Нині вже відгороджено територію кількох майбутніх новобудов. Цікаво, чи довго витримає покриття пішохідної вулиці, якщо будівельні матеріали і конструкції доведеться перевозити автами-ваговозами?

По-друге. Вулицю Шевченка перетинають два транспортні шляхи: вул. Гординського і Сабата — Червоного Хреста. Моє зауваження стосовно вул. Гординського під час виконання проекту вирішили своєрідно. Облаштування пішохідної частини від вул. Січових стрільців до вул. Гординського відклали на невизначений час. А пропозицію продовжити вул. Сабата до вул. Гетьмана Мазепи (шляхом знесення старої малоповерхової забудови і спорудження по обидва боки проїзду багатоквартирних сучасних будинків) просто не взяли до уваги. І що ж маємо у підсумку? Нині цей елітний район «прикрашають» руїни, що межують з сучасними віллами, ведеться хаотична перебудова старого житла тощо. А про розведення у різних рівнях пішохідного і транспортного руху навіть не йдеться. Хоча облаштування пішохідних містків висотою до 1,5 м над заглибленою на 1,5-2 м проїжджою частиною дає можливість проїзду навіть автобусів класу «Богдан», висота яких становить 2,7-2,8 м.

Нещодавно хтось, очевидно, вирішив, що перекриття проїзду з вул. Шевченка на вул. Сабата зменшить рух пішохідною вулицею. А що маємо насправді? Якщо дотепер кількадесят метрів від повороту з вул. Червоного Хреста до повороту на вул. Сабата (ця ділянка вул. Шевченка має найбільшу ширину) автомобілі долали з малою швидкістю, не створюючи небезпеки для пішоходів, то нині вони змушені долати півкілометрову ділянку до вул. Крука вулицею Шевченка, часто розганяючи своє авто до «першої космічної», оскільки обминати пішохідну зону перевантаженою вулицею Гординського або через Крихівецьке кільце мало приємного для водія. Таким чином маємо повну профанацію ідеї створення екологічно чистої, комфортної та безпечної для пішоходів вулиці.

Звичайно, можна «нахилити» міліцію, щоб запобігти перевищенню швидкості та певною мірою «фільтрувати» заїжджий у пішохідну зону транспорт. Але і в цьому разі рух обхідними шляхами призведе до збільшення навантаження на них, значних перевитрат пального і додаткового забруднення повітря, яким дихають мешканці міста.