Інвестиції ідуть свинею: Під Галичем хочуть збудувати потужний завод

news-image: Інвестиції ідуть свинею: Під Галичем хочуть збудувати потужний завод
У селі Вікторів Галицького району планують збудувати потужний м’ясопереробний завод. Правда, остаточного рішення про це нібито ще немає, але жителі сусіднього Крилоса вже виступають категорично проти будівництва.

Люди кажуть, що таке виробництво є неприпустимим неподалік фундаментів Успенського собору, та ще й на історичній території давнього Галича. Проте у керівництві району й села переконані, що такі інвестиції дуже потрібні, пише Галицький кореспондент.

Про будівництво м’ясопереробного заводу підприємством «Ґудвеллі Україна» (колишня «Даноша») у нашій області говориться вже декілька років. Але тільки тепер воно почало набувати обрисів реальності. Зокрема, стало відомо, що ділянка площею 8 га, на якій планується розмістити виробництво, розташована попри центральну дорогу Івано-Франківськ – Галич на території Вікторівської сільської ради. А нещодавно у Галичі був підписаний меморандум про взаєморозуміння та співробітництво між райдержадміністрацією, райрадою, міськрадою і ТзОВ «Ґудвеллі Україна». Згідно з ним, компанія проведе водопостачання та каналізаційні мережі до майбутнього заводу і надасть можливість підключитися до них мешканцям Вікторова, Крилоса, Комарова та Залукви.

Для людей, а не свиней

Однак жителі Крилоса не в захваті від такого сусідства. Хоча завод мають побудувати на території Вікторова, але ці землі межують з крилоськими. До того ж, як зауважує уродженець Крилоса Дмитро Горчак, вони належать до історичного Галича, а тому будувати там завод неприпустимо.

«2400 свиней на добу там будуть різати. Можете собі уявити, який то об’єм? Люди згадують, як колись перед Великоднем в селі різали сто свиней і що це було! Я розумію, що будуть створені робочі місця. Але ми не можемо пожертвувати давнім Галичем заради цього. Якщо ми не будемо дбати про свою історію та культуру, то хто ми є?» – обурюється пан Дмитро.

Те, що «Ґудвеллі Україна» хоче провести воду і каналізацію, добре, однак це фірма в першу чергу робить для себе, а не для людей, підкреслює чоловік. Та й тих 8 га, на його думку, їй не вистачить. Він побоюється, що згодом крилоських людей почнуть переконувати продавати свої паї, щоб розширювати виробництво.

«Вони вже возили людей до Польщі показувати м’ясокомбінат. Але він там на околиці, а ми тут маємо віддати майже центр давнього Галича. Звісно, що їм вигідно попри трасу будувати, але ми не маємо права дозволити забудувати історичні місця, ми повинні це зберегти!» – наголошує пан Горчак.

Його підтримує парох церкви Успіння Пресвятої Богородиці отець Ярослав Жолоб. Він каже, що тут не тільки святе, а й історичне місце. Колись Галич був великим європейським містом, що охоплювало території не лише сучасного райцентру та Крилоса, а й навколишніх сіл.

«Треба пам’ятати історію давнього Галича, але наша біда в тому, що ми її не знаємо. І коли на нашій історії хочуть збудувати свинарник, нас має боліти серце за це. Я проти свинарника не тільки тому, що тут прощі йдуть, а тому, що це буде на території давнього Галича, всередині оборонного валу», – пояснює священик.

Отець Ярослав додає, що колись довкола Галича було понад 40 церков та монастирів, а тому таке будівництво зараз – це ганьба для нашої історії.

За словами пароха, неподалік від цього місця в лісі є багато невідомих могил, які збереглися ще з княжої доби, а можливо, й ранішого періоду. Вони зовсім не досліджені, тому про них майже нічого невідомо. Тож будувати там м’ясопереробний завод неприпустимо. До того ж, саме на цьому місці пропонували раніше відбудувати Успенський собор.

«Ми за свинарник, але не на історичній землі. Тому я проти, – пояснює священик. – Історична земля давнього Галича призначена для людей, а не для свиней. Ми дуже відсталий і дикий народ, якщо дозволимо це. Як можна тут бити свині?! Це ж море крові і запах, зрозуміло ж, буде».

Думки не питали

Сільський голова Крилоса Марія Духович розповідає, що спершу думала, що завод буде невеликий. Втішило й те, що в село проведуть воду і каналізацію. Але потім зрозуміла, який це буде потужний комплекс і що не можна будувати такий завод неподалік від духовного місця. Напряму звідти до Успенської церкви та фундаментів собору – півтора-два кілометри.

«Я думаю, що наша влада має над цим задуматися. Землі в районі багато. Ми не проти таких інвестицій, але місце треба вибирати ретельніше і більш зважено. Тому ми зібрали сесію, вислухали громаду і звернулися до депутатів Верховної Ради, Міністерства культури та екології, щоб вивчити глибше це питання», – повідомила пані Духович.

На думку депутатів сільради, крилоська земля та її історичні околиці мають стати для кожного українця святими. Адже тут розташована Успенська церква та фундаменти Успенського собору, чудотворні Францискові джерела, каплиця Василія Великого, Княжа криниця тощо. Однак найголовнішою є чудотворна ікона Крилоської Пресвятої Богородиці, до якої щороку з’їжджається близько 50 тисяч прочан.

Марія Духович підкреслює, що з крилоською громадою ніхто не радився і громадських слухань не проводив, адже та територія належить Вікторову, хоча й розташована ближче до Крилоса. На її ж думку, там доцільніше збудувати якийсь відпочинковий комплекс, що сприяло б розвитку туризму і не шкодило б духовності.

 

Бойня на святій землі

Депутат районної ради Олег Прунько каже, що в програмі соціально-економічного розвитку району записане будівництво м’ясопереробного заводу в селі Вікторів. Однак про те, що ділянка так близько розташована до Крилоса, всі дізналися лише після підписання меморандуму. Мовляв, юрист підприємства пояснив, що це була комерційна таємниця.

«Ми не можемо вплинути на рішення Вікторівської сільської ради, але там частина села також проти. Ця ділянка є найбільш невдала для такого будівництва. Вона входить у межі давнього Галича і є ще найменш дослідженою. Це свята земля, тому так близько м’ясопереробний завод не може бути», – наголошує депутат.

Олег Прунько розповів, що минулого тижня до нього зателефонували стурбовані жителі нижньої частини села і повідомили, що невідомі чоловіки щось у селі вимірюють. Коли він приїхав, то ці люди відмовилися представитись, зв’язатися з керівництвом і навіть розповісти, що насправді тут роблять. Депутат думає, що вони проводили геодезичні дослідження.

За його словами, це будівництво оповите таємницею. Немає відкритої інформації ні про кількість забою свиней, ні куди будуть дівати відходи тощо. Але він пригадує, що ще рік тому представник компанії заявляв, що на початковому етапі завод буде працювати на забій і виготовлення напівтуш. «Тобто про переробку мова не йде. Це буде просто бойня на святій землі», – обурюється пан Олег.

Завод – необхідний

Натомість голова Галицької РДА Микола Попович переконаний, що будівництво м’ясопереробного заводу дуже доречне і всі норми дотримані. Він каже, що тут буде створено 700 робочих місць, податки наповнюватимуть місцевий бюджет, а мешканці району матимуть змогу працювати вдома, а не в Польщі.

«Я твердо переконаний, що це дуже потрібно для нашого району. Жодної небезпеки немає. Скид буде здійснюватися в галицькі каналізаційні мережі. Як соціальний пакет, вони будуть тягнути водопровід для забезпечення мешканців сіл водою. Ціна цього проекту близько 50 мільйонів. Зараз вони вже оплатили понад 1 млн. для виготовлення проектно-кошторисної документації», – наголошує керівник району.

За його словами, таке рішення прийняли не за один день – питання вивчали понад рік. За цей час провели близько 30 зустрічей і нарад. Вибір зупинили на цій території тому, що компанії зручно звозити сюди свиней з Галицького та Калуського районів. Іншу таку ділянку в районі було підшукати важко. А це були розпайовані землі сільськогосподарського призначення. Їх цільове призначення змінили ще рік тому. «Ніхто б ніколи не дав дозвіл на таке будівництво, якби ділянка належала до історичної чи культурної спадщини, – запевняє пан Попович. – Якщо копнути глибше, то кожен квадратний метр можна прив’язувати до історії».

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин каже, що не може наразі ані підтвердити, ані спростувати цю інформацію. Мовляв, його до таких обговорень не залучають і він знає про все лише з чуток, проте катастрофи у цьому не бачить.

Голова РДА зауважує, що люди мають право на свою думку і шлях назад завжди є. Однак варто думати про розвиток і не сидіти на місці. Щоб переконати інвесторів будувати саме в Галицькому районі, докладено дуже багато зусиль.

Він також додає, що побував на старіших м’ясокомбінатах у Польщі і був вражений тим, наскільки там високі стандарти. Немає ані смороду, ані крові. До того ж, заводи розташовані в центрах населених пунктів і до найближчого будинку – 50 метрів.

«Це не колишні старі заводи. Вдень забиватимуть 2-2,5 тис. свиней. Але технологія забою зовсім інакша, ніж всі думають, тому крові не буде. На заводі буде повний цикл очистки скидів, і аж після цього вони потраплятимуть до центральної каналізації», – стверджує керівник району.

Будівництву м’ясопереробного заводу раді й у Вікторівській сільраді. Секретар сільради Ганна Ткачівська розповідає, що також їздила з делегацією в Польщу. Там побачила, що всюди ідеальна чистота і жодного запаху. Вона вважає, що завдяки інвестору село зможе ожити, його бюджет зросте приблизно на мільйон. До того ж, в селі є проблема з водою – висихають криниці.

«Село не має ніяких доходів – як йому виживати? Втрачати таку нагоду не можна. Та й люди зможуть тут працювати. Більшість мешканців підтримують це. Завод для села шкоди ніякої не буде мати. Всі відходи вони везтимуть на біогазовий завод у Тустань і ще й зароблятимуть на цьому», – каже пані Ганна.

Інвестор ще думає

Менеджер зі зв’язків із громадськістю ТзОВ «Ґудвеллі Україна» Надія Сухарник повідомила, що проект м’ясопереробного заводу має чіткі вимоги до ділянки, на якій буде розміщений. Зокрема, логістика має бути відповідною для можливості транспортування всього необхідного, територія – від 10 га, близьке розміщення до об’єктів інфраструктури (водопостачання, каналізація), відповідні санітарні розриви з житловою забудовою.

Хоча всі вже знають, про яку ділянку йде мова, пані Надія ще тримає це в секреті. Мовляв, компанія розглянула 117 пропозицій, які більш-менш відповідають необхідним вимогам, але інвестори ще не прийняли остаточне рішення, а сам проект заводу перебуває на етапі планування. Разом з тим, вона гарантує, що його збудують відповідно до найновіших технологій та спроектують так, щоб чинити мінімальний вплив. Тому будуть детально все роз’яснювати людям та переконувати їх у тому, що цей проект має багато переваг.

«Ми все ще продовжуємо обирати ту ділянку, яка найкраще відповідатиме вимогам до будівництва м’ясопереробного заводу. Оскільки ще немає остаточного рішення щодо розміщення заводу, то немає підстави для організації громадських слухань. Коли буде обрана ділянка, крім 700 робочих місць на території населеного пункту, ми впроваджуватимемо програму соціального розвитку на цій території також», – запевняє менеджер.


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 19.07.2018 06:07