Кераміка, кістки та написи на стінах: У Заболотові досліджують в’язницю НКВД

Працівники Комунального підприємства обласної ради "Пам'ять" разом зі Снятинським районним осередком товариства "Меморіал" продовжують обстежувати будівлю Заболотівської стоматологічної поліклініки.

В 40-50-ті роки минулого століття підвальні приміщення цього будинку використовувались органами НКВС, як місця утримання в'язнів.

Під час першої поїздки на стінах колишніх в'язничних камер історики виявили замурований вхід та декілька чудом вцілілих надписів, адже від постійної вологості штукатурка дуже знищена.

За словами директора КП "Пам'ять" Василя Тимківа, можна припустити, що таких надписів, зроблених в'язнями НКВС, було набагато більше. Тим не менше, в трьох місцях вцілів надпис з датою - "1944" рік. Двічі повторюється абревіатура "Н.С." Ще в іншому місці, хтось із в'язнів закреслював рисочками дні свого перебування в тюрмі.

Кореспондент Бліц-Інфо також вирушив до Заболотова, щоб подивитись, якою була в'язниця, де утримували ОУНівців та які таємниці вона в собі приховує. Дорогою на Снятинщину Тимків розповідає, що у старій двоповерховій будівлі австрійських часів свого часу розміщувались репресивні органи НКВД та НКГБ, а підвал будинку слугував в’язницею, камери якої були забиті людьми. Донедавна у ньому до колін стояла вода, тож багато чого може бути втраченим.

Рік в цьому темному підвалі під вартою провела станична ОУН Наталія Панько (дівоче прізвище Парасюк) на псевдо «Люба». Жінка родом з села Тулуки, але вийшла заміж  і багато років живе в Заболотові. Її арештували у 1945 році, а здали свої ж.

«У мої сестри чоловік загинув на фронті, тож завжди або я, або мама йшла до неї ночувати. Тієї ночі я була в неї. За мною прийшли. Вони мене забрали на фіру і везли, як молоду», - пригадує 98-річна жінка.

Станична ОУН розповідає, що у камерах було по 30-40 чоловік, хоча якийсь час вона сиділа у камері-одиночці.

«Всі спали на підлозі, під голову клали кулак. Я накривались курткою з дому», - споминає страшні часи Наталія Панько.

Справу Наталії вели два слідчі Науменко і Москаленко. Один з них під час допитів бив її кришкою по голові, від цього маже рік у неї було опухле обличчя.

«Били, били, страшно били!», - говорить прикарпатка.

У 46-му році станичну військовим трибуналом військ МВС Станіславської області засудили на 10 років позбавлення волі. Відвезли у Львів на пересилку, а там погрузили у вагони та відправили на Сибір. І тільки в 1990 році жінку реабілітували.

У радянський час будинок, де була тюрма добудували. Тож зараз тільки по різних старих віконечках під стріхою можна побачити, де розміщувалось НКВД. Саме під старою частиною будинку і знаходилась в'язниця.

Близько години роботи і працівникам комунального підприємства вдалось відкрити замурований вхід. Невеличка кімната виявилась повністю засипана ґрунтом. Тож далі історики взялись вибирати землю. У ній знайшли залишки кераміки, декілька шматків газети радянського періоду, невеличку саперну лопату, цвяхи та кістки. За словами судмерексперта Омеляна Левицького, всі вони з тварин – курка, корова, кінь. Та все ж одну з них судмедексперт радить віддати на експертизу, щоб визначити кому вона належить. Мовляв, може бути людською.

Поки комунальники відбирають ґрунт Василь Тимків знаходить у підвалі два написи, які не були помічені раніше та ще один замурований вхід. Скоріш за все, припускає історик, замуроване приміщення також слугувало камерою.

Наразі пошуковцям необхідно дізнатись навіщо дві камери засипали ґрунтом – щоб щось приховати чи щось інше.

Директор комунального підприємства зазначає, що пошукові роботи продовжуватимуть поки практично повністю не виберуть ґрунт. Окрім того, планують розпочати роботи на прилеглій території, місцевому цвинтарі і в інших приміщеннях, які раніше займали репресивні органи на цій же вулиці.

Читайте Бліц-Інфо в Facebook, Telegram та Twitter. Тільки найважливіші новини!