Легенди Станиславова: Найдавніший, найстрункіший


Впевнений – багато фран­ківців тисячі разів проходили повз, навіть не помічаючи його. А він, до речі, стоїть у самісінькому центрі міста. І стоїть там уже довго.

Колись їх було багато, аж доки він не лишився сам. Йдеться про залізний стовп на розі Січових Стрільців і Чорновола, пише “Репортер“. 

Це найдавнішій електричний стовп міста. Зараз він виглядає непрезентабельно, обклеєний оголошеннями та є опорою для двох дорожніх знаків – «Пішохідний перехід» і «Зупинку заборонено». Та навіть під таким «вбранням» вгадуються шляхетність і гонор. Уламком якої епохи він є – совіти, міжвоєнна Польща чи бабуня Австрія? Відповісти на це питання частково допомогли старі поштівки й фото.

На знімку 1967 року, де позують три франківчанки, його видно на задньому плані, із гучномовцями вгорі. Також стовп є на фото 1950-х років, правда, там він дещо похилений. А ось на австрійських поштівках його ще нема. Нема і на польській, яка пройшла пошту в 1927 році. І на листівці 1930-го – теж. Але подібні стовпи є на інших польських поштівках. Уперше подібний слуп засвітився на фото військового параду 1928 року із колекції Володимира Шулепіна. Отже, залізяку на розі Чорновола встановили десь у тридцятих роках минулого століття.

Тепер залишилось визначити – навіщо? Перше, що спадає на думку, – це електричний ліхтар. Але для чого робити його заввишки 10 метрів? Є величезна купа зображень старих вуличних ліхтарів, і всі вони значно менші, мають іншу конфігурацію та завершуються дугою для кріплення лампи.

Розгадати ребус допомогла польська поштівка з видом вулиці Бельведерської. На ній бачимо і маленькі ліхтарні стовпи, і близнюків «нашого», що стоять без ліхтарів. Вони призначалися суто для розтяжки електричних дротів. Таким чином, обленерго може сміливо вішати на цей останній стовп меморіальну табличку, попередньо навівши марафет. Вийшла б цікава туристична родзинка. Адже пам’ятників ліхтарям – повно, а ось електричним стовпам – ні.