«Марш Святослава»: китайське попередження пам’ятнику Лобановському
Марш правих добровольців або «Марш Святослава» не виправдав очікування радикалів, що чекають на початок третього Майдану, та здивував своєю мирністю навіть владу, яка мобілізувала тисячі силовиків в очікування провокацій на Банковій.
«Надо пойти попикетировать Администрацию президента! Или вы хотите водить хороводы?!», – кричала до колони «Маршу Святослава» активістка Ірма Крат, відома більше у маргінальних колах громадських рухів.
Вона підбігла з цими обуреннями до початку колони, коли кілька тисяч учасників маршу зробили символічну зупинку на Грушевського біля Верховної Ради, пише Вголос.
Активістка, як і ті, хто повівся на багатообіцяючі анонси акції, очікували, що «марш правих добровольців», як ще назвали захід його організатори, буде передвісником третього Майдану.
Активісти, які називають себе бійцями батальйонів «Правого сектору», «Айдару», «Торнадо» і ОУН, та маловідомі широкому колу маргінальні праворадикальні організації не обіцяли 3-го липня розпочати революцію, проте анонсували «пробу сил».
Замість неї абсолютно безболісна для влади хода урядовим кварталом з непов’язаними між собою гаслами. Найчастіше кричали чомусь погрозу сепаратистам, хоча об’єкт протесту був геть інший: «Слава Киевской Руси! Новороссия – с...си!» та «Путин – х...йло!». Рідше було чути «Хунта буде!», «Влада – злочинець», суддя – українець!», «Комуняку на гіляку!», «Українським добровольцям – слава! Слава! Слава!», режиму внутрішньої окупації – смерть! Смерть! Смерть!». А учасники під прапорами маловідомої праворадикальної організації «Центр» взагалі заглибилися у свою ксенофобську ідеологію, вигукуючи «Одна раса! Одна нація! Одна батьківщина – це Україна!»
«Розгромим вас, ублюдки! – ответ наш такой!», – пісня, що звучала з великих динаміків автомобіля позаду колони теж не стосувалася української влади. Далі в цій пісні йшлося про терористів і батальйон «Айдар».
Попри очікування колона навіть не завернула на Банкову до Адміністрації президента, куди протягом цілого дня з’їхалося кілька десятків автобусів з силовиками. Більше жодна урядова будівля посилено не охоронялася.
«Это договорняк!... Оце ряжені клоуни попереду ідуть, а ззаді – нормальні пацани! Взяли шини, підготувались», – суржиком продовжувала обурюватися активістка Ірма Крат.
«Пацани» таки були різні. Попадався і відвертий беззубий маскарад з шевронами «Укроп», який кидався до всіх обніматися. І воїн у формі лісника. І вроджений інвалід на візку, що регулярно випрошує гроші на алеї Небесної сотні, Коли ніхто з колони на заклик Ірми Крат «Хто зі мною до Адміністрації президента!?» так і не відгукнувся, емоційна дівчина відрубала: «Тоді я піду сама!». Але так і не пішла.
Натомість, всі, пройшовши Інститутською, пішли вниз по Грушевського до входу на стадіон «Динамо», де в січні 2014-го року цілодобово палали шини.
Там організатори і провели свій мітинг. Відтак, вислуховувати всі їхні претензії довелося не урядовцям чи президенту, а пам’ятнику Валерію Лобановському.
Основні вимоги активістів були – звільнити з в’язниці добровольців. Мовляв, їм свідомо «шиють» справи, бо дуже бояться, що ті влаштують Майдан-3. Єдине незрозуміло, чому з цими вимогами колона оминула будівлю МВС, яка і «шиє» ці справи.
«Влада хоче посадити добровольців, бо розуміє, що добровольці знову повернуться на Майдан, і це найбільший страх влади, тому вона нас саджає. Але Янукович теж так думав і саджав націоналістів. І де зараз Янукович? Тому, можливо, це наше останнє попередження для влади – схаменутися і виконати хоча б одну умову – відпустити наших побратимів і зняти з нас кримінальні справи, які по декому тягнуться ще з 2009-го року за руйнування пам’ятників тоталітарного режиму», – висловив «китайське попередження» владі під пам’ятником Лобановському командир нелегалізованого батальйону «ОУН» та координатор «Комітету визволення політв’язнів» Микола Коханівський.
«Ми прийшли останній раз нагадати, що ні «Правий сектор», ні ОУН, ні «Айдар», ні інші дружні батальйони довго терпіти тої мерзоти, що зараз відбувається, ми не будемо. Тому вимагаємо від влади назвати війну війною озброїти всі добровольчі батальйони, які перебувають на фронті, і почати наступальну операцію, а не сидіти в окопах!», – розширив перелік вимог речник «Правого сектора» Артем Скоропадський.
Інші промовці вимагали люструвати Генштаб та МВС, розірвати Мінські домовленості і розпочати наступ на Донбасі з метою звільнення окупованих територій.
«Якого хріна ми будемо відробляти кошти заходу, який нас раком поставив?», – ширше коло проблем підняв у своєму виступі представник праворадикальної організації «СІ4». Його обурювали наміри влади брати міжнародні кредити, а також промовця не полишали думки про всюдисущих геїв.
«Яка нахрін євроінтеграція? . .. Це європейські цінності, що пі… си ідуть по набережній Оболоні і їх ведуть півтора тисячі бійців МВС? Ми змушені були атакувати, бо ми розуміли, що за декілька років наших дітей буде сплюндровано і виховано у цій псевдоєвропейській гейпропаганді, а нормальні цінності будуть знищуватися», – продовжував представник «СІ4», зірвавши оплески, коли обізвав колишнього журналіста, нині нардепа Сергія Лещенка «чмом» та «бородатой женщиной» за те, що той підтримав «Марш рівності».
Чи не найбільш стриманий у виступі був екс-комбат «Айдару» Сергій Мельничук, нині народний депутат, проти якого ведеться слідство за підозрою в створенні військового «бандформування». Мельничук пояснив, що він мусить бути стриманий, оскільки кожне його слово може стати додатковим подразником у його справі.
«Думаю, що вінцем цієї акції має бути подання до Президента, Кабміну, Верховної Ради наших вимог і далі треба слідкувати за їх виконанням. Я даю слово, що буду слідкувати за цими вимогами. Я буду голосом там в Верховній Раді», – вибився із стилю радикальних промов Мельничук.
Організатори таки задумали інший, трохи радикальніший «вінець» акції. Правда, лише символічний. Запалили кілька десятків шин на початку вулиці Паркової, на початку Маріїнського парку, одразу за пам’ятником Лобановському.
«Ми на два дні покинули фронт, для чого, щоб подивитися на те, як нас лохів по колу проведуть? Не побачити того п…дора?», – за кілька годин по завершенню акції написала в соцмережі невгамовна Ірма Крат, цитуючи слова друзів-добровольців.
«Якби йшли на Банкову, то голими руками захопили б адміністрацію Президента», – додала активістка, пояснивши більш коректно, кого саме хотіли побачити її знайомі добровольці.
«Марш був мирний і попереджувальний…Не думаю, що наші вимоги виконають, але це був наймасштабніший захід правої опозиції за останні декілька місяців. Безумовно, що «Революція ще буде!», а ми мусимо її наближати і такими маршами зокрема», – спробував у відповідь заспокоїти невдоволених і розчарованих Микола Коханівський у себе на сторінці у соцмережі.
