Мистецький порт на заході України


На 5 днів столиця Прикарпаття стала столицею сучасного мистецтва — до Івано-Франківська пришвартувався корабель міжнародного фестивалю «Porto Franko», який на своєму борту привіз найгучніші вистави, виставки, концерти, перформанси, лекції та культурні провокації.

Фестиваль «Porto Franko» розпочався ще задовго до свого офіційного відкриття. За кілька днів до початку на «стометрівці» з’явився таємничий жовтий контейнер, викликаючи в іванофранківців та гостей міста численні запитання на кшталт: що це?, звідки?, що в середині?. Згодом організатори фесту розкрили всі карти: як з’ясувалося, це акція «контейнеризація» та інсталяція «Піна днів». Усередині контейнера — пісок та атмосфера моря, яку через ажіотаж змогли відчути лише найвитриваліші та найнаполегливіші, пише газета Галичина.

Відкрили фестиваль грандіозним шоу, яке відбувалося одночасно на даху, балконах драмтеатру та на площі біля нього. Це була вистава-перформанс, яку зрежисерував Ростислав Держипільський. Глядачі побачили цілісне дійство, в якому взяли участь Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, ірма Вітовська, формація «Nova Opera» та актори івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка. У шоу максимально акцентували на морській тематиці, ідеї міфу про Карпатське море та Івано-Франківськ як порт, тому передбачувано Тарас Прохасько з даху драмтеатру зачитав уривок зі своєї книжки «Порт Франківськ». Драмтеатр ожив та перевтілився у великий корабель. Крики чайок, шум прибою, відеопроекція моря на будівлі театру, альпіністи, що спустилися з даху, оперні арії, скелети невідомих риб, дельфіни та рухомі скульптури, що зобразили наприкінці голову Івана Франка, мали на меті донести до всіх метафору про те, що Івано-Франківськ — це таки порт, який приймає мистецтво у всіх його виявах та формах. Грандіозний початок грандіозного фестивалю.

Головним месіджем торішнього фестивалю «Porto Franko», який тоді об’єднався з відомим «ГогольFest», було — «місце сили». За словами генерального директора фестивалю Ростислава Держипільського, це гасло залишили і цього року, проте доповнили іншим словосполученням:«відкритий порт». Це означає, що Івано-Франківськ відкритий для мистецтва: сучасного, більш традиційного, провокаційного, концептуального тощо. «Цього року ми заявляємо про те, що Івано-Франківськ розташований на березі Карпатського моря, він відкритий для світу, такий собі «Порт Франківськ», — розповідає засновник та президент фестивалю Роман Григорів. — Ця портова тема може стати брендом міста».

— Торік, коли власне відбулося зачаття цього прекрасного проекту, я, чесно кажучи, не думав, що він так стрімко почне розвиватися, — каже режисер, президент фестивалю «ГогольFest» Владислав Троїцький. — Ця дитина, як на мене, народилася дуже гарна. і я розумію, що відчуття від Івано-Франківська як реального європейського, не провінційного міста все більше і більше…

«Porto Franko» перевернув з ніг на голову звичний порядок речей та перетворив спокійний і затишний Івано-Франківськ на гамірну мистецьку столицю, куди приїхало чимало туристів з різних куточків України, щоб побачити живий арт, який пристосовувався до середовища карпатського міста. «Porto Franko» змусив приїхати в затишний Івано-Франківськ львів’ян, киян, одеситів, чернівчан і всіх тих, хто звик приймати численних туристів у своїх рідних містах. 

Театр, кіно, музика, візуальне мистецтво, лекції митців, перформанси впродовж п’яти фестивальних днів були до послуг жителів та гостей міста. Із сотні заходів кожен міг обрати для себе саме те, що до вподоби. Івано-Франківськ і справді став портом, в який з’їхалися звідусіль.

«Порт Палац», без сумніву, — одна із найцікавіших та найзатишніших локацій фестивалю. Територія палацу Потоцьких ожила і перетворилася на своєрідний міський пляж та територію релаксу. В будівлі колишнього шпиталю «поселили» сучасне візуальне мистецтво, котре вражало креативом та провокувало ідеями. Комусь побачене сподобалося, комусь — не дуже, в одних викликало подив, у других — філософські думки, а в інших — нерозуміння. Втім, байдужих не залишилося. На території палацу, ще раз наголошу, була найзатишніша фестивальна локація. Пісок, зручні пуфи, гамаки, кав’ярня просто неба, численні атракції для дітей, сцена, на якій вирувало життя, українські, іспанські та кубинські діджеї, котрі грали як вдень, так і вночі, додали атмосфері сонця та тропічного настрою. Одного з днів на ній виступив Юрій Андрухович і «Karbido», презентувавши нову музично-літературну програму «Літографії», яка занурила присутніх в атмосферу давнього Станиславова — міста, якого вже немає. Також музику та літературу поєднав у виступі Тарас Прохасько разом з колоритним сенегальцем Кебою Цісохо та барабанщиком Владом Сохою, які презентували програму «Поезофонія. Вечір». Словом, «Порт Палац» вирував життям від світанку до світанку. Вхід на цю територію коштував 25 гривень за день. І це справді було ідеальне місце для дозвілля як іванофранківців, так і туристів. Хотілося б, щоб після закінчення фестивалю ця територія стала відкритою для усіх і продовжила своє активне життя. 

Понад 2 000 кілометрів подолав винахідник музичних інструментів з Нідерландів Ганс ван Коолвіжк та привіз із собою унікальний бамбуковий орган «Bambuso Sonoro». Почути оригінальні звуки дивного інструмента можна було в Музеї мистецтв Прикарпаття.

За словами Ганса ван Коолвіжка, цей інструмент створює не музику, а відтворює звук як окрему субстанцію. Словом, дуже особливий інструмент, який так само і звучить — незвично та епатажно. 

І знову, як і торік, своєрідним концертним майданчиком стало приміщення вокзалу. Тут виступив відомий піаніст Антоній Баришевський, який виконав «Сонати та інтерлюдії» Джона Кейджа, подарувавши подорожувальникам спокій класичної музики.

Також із лекціями виступили музикант та галерист Павло Гудімов, режисер Дмитро Богомазов, письменник Володимир Єшкілєв, актриса Наталія Половинка, режисер Владислав Троїцький та інші. А в театрі кіно «Люм’єр» демонстрували фільми про музику та видатних музикантів, починаючи від тріумфаторки «Євробачення-2016» Джамали та закінчуючи легендарним іггі Попом. Усього в рамках «Porto Franko Music Docs» показали вісім стрічок.

Театральна програма фестивалю була дуже сильною та різноманітною. Поціновувачі театрального мистецтва мали унікальну нагоду побачити найсильніші та найновіші вистави найкращих українських та закордонних режисерів. Зокрема, відомий ЦСМ «Дах» та Владислав Троїцький привезли до Івано-Франківська кінетичну виставу «…Але вітер…». Без жодного слова, з целофановими декораціями та увімкненими вентиляторами, постановка викликала в присутніх неймовірні враження, ще довго глядачі вгадували сюжет вистави і наповнювали його своїми візіями. Також глядачі мали особливу нагоду побачити виставу литовського театру «Meno Fortas» та режисера Еймунтаса Някрошюса «Майстер голоду» за Францом Кафкою. Івано-Франківський драмтеатр потішив глядачів своїми прем’єрами — «Вона — Земля» та «Гамлет», по-своєму потрактувавши творчість Василя Стефаника та Вільяма Шекспіра. 

Головну сцену розмістили на площі біля драмтеатру. Таке рішення стало наслідком недавнього інциденту з тиснявою на концерті Тіни Кароль під час відзначення 355-ї річниці Івано-Франківська. Впродовж трьох днів тут виступили Руслана, «Kozak System», «Familia Perkalaba», «Брати Гадюкіни», «Бумбокс», «Сepasa», «Subcarpati» та інші. Словом, було людно, весело та музично.

Якщо продовжити метафору організаторів фестивалю про відкритий порт, Карпатське море та мистецькі кораблі, то за 5 днів проведення цього заходу Івано-Франківськ таки відкрився для творчості, арт-експериментів та численних гостей. і це прекрасна нагода, щоб «законсервувати» свої емоції для майбутніх подій, адже, за попередньою інформацією, до 2018-2019 років «Porto Franko» бере тайм-аут та принаймні в Івано-Франківську не буде проводитися. і, мабуть, це правильно, адже щоб організувати потужніше та яскравіше, аніж цього року, дійство, потрібно добре постаратися.