В селі Райгородок Бердичівського району Житомирської області попрощались із загиблим під Авдіївкою військовослужбовцем 72-ї гвардійської ОМБР.
Старший сержант Петро Козарук загинув у Авдіївській промзоні, виконуючи бойове завдання – збиваючи ворожий безпілотник, пише Житомир.info. Під час виконання задачі ворог почав обстріл із гармат забороненого Мінськими домовленостями 120 калібру. Військовослужбовець наказав трьом своїм підлеглим ховатись, але, як тільки бійці почали спускатись в укриття, ворог прямим попаданням влучив у бліндаж. 24 травня йому мало б виповнитися 40 років.
Петро Козарчук був мобілізований у 4-ту хвилю мобілізації, після демобілізації підписав контракт на службу в ЗСУ. Служив разом із дружиною.
Дружина військовослужбовця, яка так само служить у 72 Гвардійській ОМБР санінструктором, розповідає: Петро Козарук був мобілізований у 4-у хвилю мобілізації. Після повернення до цивільного життя вони разом із чоловіком вирішили продовжити військову службу.
«Він був мобілізований у четверту хвилю мобілізації 24 квітня 2015 року, а прийшов додому із п'ятою хвилею, 24 листопада 2016 року. Ходив на роботу туди-сюди, а потім разом вирішили на контракт піти. Вірніше, спочатку я пішла, а він за мною. Це сталось 26 березня, він загинув. Це було 20 хвилин на шосту. Я це побачила. Я була зовсім у іншому місці, але я це побачила. Він подзвонив, що їде на виїзд, і я вже знала. Це була моя друга половина», - каже дружина загиблого військовослужбовця Лариса Лотоцька.
Бойові побратими, які приїхали провести в останню путь Петра Козарука, згадують: він завжди думав в першу чергу про своїх хлопців, які на передовій його називали не інакше як «Батя».
«Старший сержант Козарук Петро Михайлович прийшов до нас 1 грудня 2016 року. Спеціаліст найвищого рівня. Скажімо так, одним гвіздочком і молотком він розбирав і збирав гармату. Тобто, питань до нього не було. А яким він був кухарем! За своїм покликанням. Тобто, не штатним. Коли люди виїжджали на передову, мінялись, то завжди знали, що він буде зустрічати. В нього завжди все наварено: перше, друге, чай. А тут він не приїхав. Всі питають: а де Петро? Чого не зустрічає? Хоч він і був командиром гарматного розрахунку, але він на це не дивився, мовляв, ти роби те, а ти роби те. Він командир, він завжди усе сам: і машину відремонтувати, і завжди дивився... Та що там казати. І загинув на бойовому посту», - розповідає заступник командира батареї з морально-психологічного забезпечення 72 Гвардійської ОМБР Ігор Марчук.
Після відспівування та молитви люди навколішки провели загиблого військовослужбовця в останню путь. У нього залишилось двоє дітей віком 15 і 18 років.
Нагадаємо, Петро Козирук – уродженець Івано-Франківської області, але проживав з дружиною в селі Райгородок Бердичівського району, де було зареєстроване їхнє подружжя. Спільних дітей у них не було, проте і в чоловіка, і в жінки було по 2 дітей від першого шлюбу.