Нові виклики — старі проблеми: На Прикарпатті ледь не повторилася повінь 2008 року


Знеструмлено близько сотні населених пунктів, підтоплено понад 200 будинків та більше тисячі присадибних ділянок, пошкоджено п’ять мостів і кілька десятків кілометрів доріг — такої шкоди завдали грозові зливи зі шквалами протягом 27—30 червня.

Рясні дощі призвели до виходу з берегів Пруту, Лімниці, обох Бистриць, інших річок області. Тому від великої води потерпіли в окремих населених пунктах багатьох районів — на Калущині і Снятинщині, Долинщині й Городенківщині, Тлумаччині та Богородчанщині, Тисмениччині й Рожнятівщині. Евакуйовували людей і з с. Клузова Угринівської ОТГ. А в самому Івано-Франківську за ступенем захльостування хвилями міських вулиць фахівці визначали місця, де потребує ремонту чи оновлення дощова каналізація, пише газета Галичина. 

тім, особливих сенсацій в обласному центрі не зафіксували, «рекорд» зостався за тією самою відомою вул. Надрічною, яку впродовж лише кількох означених днів заливало «по вінця» аж двічі. Тут і раніше існувала та сама проблема — востаннє вулицею «плавали» зірвані великою водою автомобільні номери лише торік. Про цей рандж Надрічної, за словами міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа, в мерії знають давно й обов’язково ліквідують його на завершальному етапі будівництва в цьому районі нового мосту через Бистрицю Солотвинську. Проте мер відразу ж і слушно застеріг, що «жодна, навіть найсучасніша каналізація, не зможе прийняти в один момент півмісячну норму опадів», яка в місті якраз і випала 28 червня.

На щастя, цього разу на Прикарпатті обійшлося нібито без жертв. Але кількох осіб рятувальники вчасно витягли з водойм, куди вони потрапили через власну надмірну безпечність та необережність. А ще дві жительки Хмелівки на Богородчанщині потрапили до лікарні внаслідок удару блискавки в будівлю, до якої вони перед тим забігли, рятуючись од негоди. Провалився й пішохідний місток у селі Мислові Калуського району саме тоді, коли по ньому йшли люди, — троє людей впали з нього й отримали незначні ушкодження. 

Правда, причетність грозового буревію, який напередодні пройшовся Калущиною, до руйнування цього переходу ще потрібно довести. Адже аварійну ситуацію тут спостерігали роками. Міст наскрізь прогнив і його давно не ремонтували. Очевидно, чекали, коли загримитьѕ і тепер громада Мислова має право вимагати капітального ремонту всього моста, а не лише тієї його частини, яка впала. На це потрібні кошти, яких, звісно, немає в сільському бюджеті.

Історія з обвалом моста в Мислові — це, здавалось би, незначний штрих до картини руйнівних наслідків цьогорічної червневої стихії. Та він наштовхує на серйозні роздуми. В масштабах області таких аварійних переходів і переїздів чимало. Серед них, до речі, й чинний міст в Івано-Франківську через Бистрицю Солотвинську. Проте на недавній 22-й сесії обласної ради під час розгляду відповідного питання порядку денного йшлося не лише про те, чому їх досі не відремонтовано, а й прозвучала така цифра: після повені 2008 року в області так і не спромоглися відбудувати ще цілих 15 мостів, зруйнованих тоді! 

Але що вже говорити про невідновлені мости, якщо за 10 років не зроблено найпростішого — не проведено нагальних робіт з берегоукріплення водойм хоч би в найбільш небезпечних низинах. Свідчення того — нинішні річкові розливи й підтоплення місць розселення людей у їхніх басейнах. Як видається на тлі такої статистики, недавній природний катаклізм, хоч він і був лише малим і блідим відбитком драми десятирічної давності, варто сприймати, напевно, і як велике та яскраве попередження. Як тест на нашу готовність до запобігання руйнівним наслідкам тих чи інших несприятливих погодних явищ, який, схоже, ми не пройшли. 

У газеті «Галичина» за 2008-й можна надибати публікації, в яких вчені екологи попереджали: масштабні повені, які забирають з водою й життя людей, а не лише їхнє майно, мають властивість періодично повторюватися, причому чим далі — тим частіше й інтенсивніше. і наголошували на завчасному проведенні різних застережних заходів на такі випадки. і поки були свіжі враження від тодішніх драматичних подій, у регіоні щось у тому річищі зробили. Та, як бачимо, далеко не все, якщо не лише не підготувалися до наступного імовірного катаклізму, а й не відновили поруйноване попередньою стихією. Чи ж пожвавить ту роботу нинішнє нагадування природи про свої катастрофічні можливості?