Прориву не сталося: чому 2016-й не був переломним у мистецькому житті Франківська

news-image: Прориву не сталося: чому 2016-й не був переломним у мистецькому житті Франківська
Кількість мистецьких подій в Івано-Франківську минулоріч була чи не найбільшою за останні кілька років. Однак, як кажуть самі митці,вони лише «вийшли на нуль». Підводячи підсумки року,франківська спільнота «Теплий арт» намагалася з’ясувати чому.

Три проекти від Самборського. Вести відлік мистецьких подій 2016 року куратори «Теплого арту» починають з березневої виставки Євгена Самборського «Ми ті, на кого ми чекали». Тоді художник повернувся зі столиці з проектом до рідного міста і власноруч взявся створити виставковий простір. «Весь проект полягав в тому, що Євген зробив ремонт у стінах ЦСМ і доповнив його кількома об’єктами, пов’язаними з його творчістю», — каже Роман Малиновський, один із кураторів «Теплого арту», пише Репортер.

Потім Самборський показав життя Франківська очима пацієнтів психлікарні у проекті «Говорить Івано-Франківськ» у рамках Porto Franko Gogol Fest.

«А завершив рік Євген кураторським проектом «Артхеологія» спільно з Анатолієм Звіжинським, —говорить Малиновський. — Проект декларувався як підсумкова виставка місцевих художників за останні 30 років».

ГАК Буяка і стріт-арт у«Маргінесах».Попри відсутність добрих виставкових просторів, відбулися в місті й інші цікаві галерейні проекти. Зокрема проекти ГАК Петра Буяка та «Пробудження» графіті-майстрів із Kickit Art Studio.

У пабі «Barduck» щотижня Буяк вішав на будівельний гак нову картину. Понад два десятки художників з усієї України та навіть з-за кордону надсилали свої роботи для експозиції.

А в березні графіті-майстри Kickit Art Studio реалізували в галереї «Маргінеси» проект «Пробудження» — виставили свої роботи та створили чотири настінні малюнки.

Мурали розбрату. «Можна сказати, що скандали, сварки, суперечки і ментальні бійки були найважливішими подіями мистецького життя у Франківську в 2016 році, — каже Роман Малиновський. —А розпочали активну дискусію щодо публічного мистецтва мурали, створені під часPortoFrankoGogolFest».

За час фестивалю художники Ян Здворак, Стах Шумські, Дмитро Микитенко та АРL315 створили чотири настінні малюнки. Вони викликали неабиякий резонанс, дійшло навіть до комісії міськвиконкому, де чиновники мали вирішити, чи вважати роботи художників мистецтвом.

В липні дров у багаття докинула робота польського художника Славоміра Чайковського, який намалював мурал на Мазепи, 100.

«Перше, що треба сказати, — Славомір вміє гарно малювати. Гарно, в сенсі, як це розуміє середньостатистичний франківець, — говорить Малиновський. —Але в концептуальному мистецтві естетика завжди змагається з концепцією. В цьому випадку художник звів естетику до мінімуму. Можна говорити, що це найбільша за розміром робота концептуального мистецтва в публічному просторі України».

Мистецтво вулиць. Окрім муралів, відбулися ще кілька мистецьких акцій. Так, однією з найбільш відвідуваних на Porto Franko Gogol Fest стала інсталяція VJ group CUBE «Пісня дерев» — у сквері Руської Трійці.

У рамках проекту «Платформа візуальних стратегій» польський митець Блажей Патрік Русіні художник з Луцька Дмитро Микитенко поіронізували над рекламою та вивісками міста.

Цілий фестиваль стріт-арту «Алярм» відбувся всередині літа. «Ми проводимо його щороку у Львові, Ужгороді, Луцьку, цього разу взялись за Франківськ, —каже організатор заходу Віталій Грех. — Особливість фестивалю — велика кількість художників, які приїжджають в одне місто та методом діалогу створюють роботи. Є плани зробити фест у Івано-Франківську і в 2017 році».

Рефлексією на навколомуральну дискусію стала робота Сергія Радкевича «Фрагменти візуальної маніпуляції» на фасаді будинку, що на вулиці Сахарова. «Оскільки основною претензією до попередніх муралів були закиди про неестетичність, тут Сергій намалював три руки в різних техніка, естетиках, — розповідає Роман Малиновський. — Він наче розмовляє з глядачем: хочете реалізм — маєте реалізм, хочете іконопис — маєте, хочете графіку — прошу».

ЦСМ. Фатальним став рік для муніципального Центру сучасного мистецтва. У березні центр отримав оновлений логотип і відремонтоване приміщення. «Усе виглядало як комунізм у доброму розумінні, а завершилося комунізмом, яким ми його знаємо, —каже Малиновський. — Спосіб, в який змінили директора, викликав хвилю незадоволення, до того ж центр лишився без приміщення».

Розставити крапки над «і» у справі вже кілька місяців намагається суд.

«Шуму наробили такого, наче мені передали «Мистецький арсенал», —коментує ситуацію нова керівниця ЦСМ Ірина Клицюк. — Усе, що я отримала, — це синя папка і незареєстрований статут. Зараз немає ні приміщення, ні колективу. Всі порозбігалися, всі образилися. Тому зараз мені треба створити осередок, якому буде потрібен цей центр».

Вийшли на нуль.

«Цього року Франківськ мав цілий ряд подій, зокрема Porto Franko Gogol Fest. Завдяки цьому 2016-й міг стати переломним у житті міста, але цього не сталося, — міркує мистецтвознавець Анатолій Звіжинський. — Як на мене, це тому, що сучасне мистецтво не знаходить розуміння у владних структурах — більшість ініціатив є приватними або громадськими».

«З власних спостережень можу сказати, що нам бракує консолідації, — каже кураторка «Теплого арту» Лілія Гоголь. — Реалізовувати проекти, пов’язані з візуальним мистецтвом, апріорі є складно, це постійний виклик. Чому не відбулося прориву? Бо ми топчемося на одному місці, при тому, що в нас є багато амбіцій і хороших художників».

«Насправді зрушення є, —говорить художник Ярослав Яремак. — Цього року ми вийшли на нуль, а в попередні були в мінусі. Щоб іти далі, треба окреслити концептуальні правила гри. Назвати персоналії, форми, пріоритети. Наступного року для митців буде актуальною критика з боку ЗМІ та формування навколо неї локального ринку мистецтва».

 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 10.01.2017 07:59