Родина з Калуша веде успішний кулінарний блог: вона готує, він знімає

У Львові кулінарна блогерка — пані Стефа, а у нас своя — пані Люба. Це ми про Любу Біріну, калушанку, якій багато господинь і ґазд, не тільки Калуша, дякують за кулінарні рецепти, поради, а ще неймовірні соуси та приправи її чоловіка.

Блогерство почалось з livejournal, де пані Люба створила сторінку «Моя кухонька». Рецепти її, а фото — чоловіка Олександра. Зараз Люба Біріна веде сторінку у фейсбуці, де понад дві тисячі друзів активно реагують, коментують і поширюють кожен рецепт калушанки. У фейсбуці, разом з чоловіком, веде сторінку крафтових товарів, які cамі виготовляють — Lubany. Ідея ютуб-каналу та своєї книги є, проте, через брак часу, ще не реалізовується, пише Kalushnews.city.

Штоллен Фото взяте зі сторінки Люба Біріна у фейсбуці

Як сталося, що хімік за освітою у «місті хіміків» стала знаним блогером-кулінаром, поговорили з Любою Біріною.

— Ви досі працюєте за освітою?

— Ні, останні дев’ять років працюю технологом кондитерського виробництва. Спеціалізуюся на розробці та впровадженні нових видів печива.

— Тобто ваше хобі поступово стало роботою.

— Так, кухня мені завжди подобалася більше, ніж все решта.

— У господині й так купа клопотів, а тут ще й кухня... Коли читаєш ваші рецепти, то все розписано з таким смаком і любов’ю. Невже куховарство не набридає?

— Погоджусь, що готування не завжди відпочинок, іноді й рутина. Люблю готувати у вихідні, завжди продумую страви на суботу, неділю. Стараюся пробувати щось нове, експериментую. Працюю не у Калуші, з роботи приїжджаю пізно. Тоді не до кулінарних подвигів, тому готую щось звичне й просте. Потрібно розуміти, що кухня — це й столова, де треба готувати швидко та багато, й лабораторія, де місце експериментам. Правда, дуже не люблю мити посуд, але без цього ніяк.

Осетинські пироги Фото взяте зі сторінки Люба Біріна у фейсбуці

— Ваш блог, як і сторінку у фейсбуці, активно читають й обговорюють. З чого почалося блогерство і чому російською?

— Все почалося з великого кулінарного порталу kuking.net більше 10 років тому. Там я знайшла багато друзів та однодумців, почала готувати зовсім по-новому, багато вчилася. З часом зрозуміла, що є певні напрацювання, якими варто поділитися. Так і був створений блог у 2009 році на платформі Живого Журналу. В той час там була унікальна тусовка людей, які любили кухню. Ми всі жили в різних куточках світу, об’єднувала нас одержима любов до кулінарії. От і відповідь, чому журнал вела російською. З часом багато з цієї тусовки перейшли на професійну основу: працюють шеф-кухарями, їздять з майстер-класами, відкрили власну справу, зрозуміло, пов’язану з кухнею. Живий Журнал опустів, зараз там тихо. Я продовжую викладати свої рецепти, вже українською. На жаль, не так часто, як колись.

— Погодьтеся, кулінарних блогів у нас дуже багато. Все ж ви не втрачаєте своєї аудиторії. У чому секрет?

— Треба питати моїх читачів. Я нічого не роблю для цього: не рекламую блог, не проводжу якісь акції. Просто даю рецепти страв, що готувала, чесно відповідаю на запитання, тішуся, коли готують за моїми рецептам, коли відкриваю для людей щось нове.

Грибова зупа Фото взяте зі сторінки Люба Біріна у фейсбуці

— Ви знаєте своїх читачів? Це виключно жінки?

— Та ні, є й чоловіки. Зрозуміло, що їх менше. Вікова категорія різна — є багато молодих господинь, котрі вчаться, є багато й зрілих жінок. Всіх особисто не знаю. Але є ті, з якими я спілкувалася від початку створення блогу і дотепер. Вважаю своїми друзями й ціную наше знайомство.

— Яка ваша кухня?

— Космополітична. Дуже люблю американську випічку: чізкейки, брауні; з італійської — різотто, піци, десерти. Печу хліб на заквасці за рецептами європейських пекарів. Зараз освоюю технологію приготування домашніх ковбас. Почала працювати над сирами, бо то не лише смачно, але ще й дуже захоплююче.

Макаронси та малиновий зефір Фото взяті зі сторінки Люба Біріна у фейсбуці

Пріоритетною залишається галицька кухня — то є смак дитинства! Багато страв готую так, як вчила мама, як навчилася в карпатському селі, де народилася. Я бойківчанка, бойківські страви мені дуже близькі. Зокрема, бурачиня, гопка, терті пироги, чир, кулеша, кисилиця. І це не повний перелік.

— Любите поекспериментувати з чимось незвичним?

— Насправді, я великий консерватор у їжі: жаби, змії, черв’яки — це не моє. Напевне, найнезвичніші страви творить мій чоловік Олександр. Він приготував такі соуси, що змусив подивитися на гострі страви під іншим кутом, раніше я зовсім не їла гостре. А його цибулева приправа! Я полюбила цибулю в такому варіанті. До речі, у мене з дитинства було неприйняття цибулі.

Ковбаса Фото взяте зі сторінки Люба Біріна у фейсбуці

— Бачу, підтримку від родини відчуваєте?

— Так. Рідні — це мої дегустатори і експериментами вони задоволені. Чоловік також любить куховарити. Саме він фотографує мої страви.

— І фото виходять дуже «смачними». Зараз модно використовувати для приготування органічні продукти. Чи підтримуєте це і де купуєте продукти?

— Овочі використовую ті, що вирощує моя мама. Молочні продукти купую на ринку. Це все органічне. М’ясо — теж на ринку або в спеціалізованих магазинах. Крупи, борошно в звичайних крамницях. Дещо, більш ексклюзивне, через інтернет-магазини. Як от: закваски до сирів, добавки до ковбас.

І рецепт «шпинатних вареників» від Люби Біріної

Шпинатні вареники Фото взяте зі сторінки Люба Біріна у фейсбуці

Тісто:

пучок молодого шпинату помити, просушити, відрізати стебла (виходить 120 г), помістити на сковорідку під кришку на малий вогонь, щоб зм’як. Покласти в блендер, додати води (120 мл), збити.

До шпинатної суміші додати сіль, 1 білок, 2 ст. ложки олії, близько 450 г борошна. Замісити вареничне тісто. Помістити в плівку, залишити на півгодини.

Начинка:

сир (творог), домашній твердий сир та сир типу «голландського» (всі сири в рівних пропорціях), 1 жовток, сіль. Тверді сири потерти на терці, змішати з сиром-творогом та жовтком.

Сформувати вареники. Відварити в підсоленій воді. Готові зверху полити зажаркою:

Порізати дрібно підчеревину, просмажити, додати м'ясо, порізане малими кубиками (1*1 см), смажити до напівготовності. Вкинути різану цибулю, в кінці заправити домашньою сметаною. Додати сіль і чорний перець.