Станиславівські оголошення: коротка історія міських ялинок
Головним символом новорічно-різдвяних свят, безперечно, є ялинка, яка щороку прикрашає центр нашого міста.
Проте не всі знають, що в Галичині звичай прикрашати ялинку з’явився лише на зламі ХVIII і XIX ст. Навіть на початку ХХ ст. в станиславівській пресі з’являлися дописи про те, що прикрашена ялинка – це не слов'янський, а "німецький" звичай, пише Курс.
За другої Речі Посполитої ялинки прикрашали в дитячих установах."Таке деревце може бути символом онімечення. Для нас набагато кориснішою була б шопка, яка символізує сільську стайню, ясла новонародженого Ісуса", – писав "Кур’єр станиславівський" в 1911 р. Крім того, сто років тому теж було немало тих, хто протестував проти варварського вирубування дерев.
Незважаючи на це, звичай прикрашати ялинку на новорічно-різдвяні свята міцно ввійшов у життя мешканців, хоч ошатного деревця в центрі міста тоді ще не було. Натомість святковий настрій містянам створював музикант пожежної служби, який сидів на вежі ратуші й вигравав на трубі колядки.
Ялинки і прикраси до них продавалися на Тринітарській площі, а особливим шиком вважалися ялинкові прикраси з чеського скла.
Як бачимо з реклами в "Кур’єрі станиславівському" від 18 листопада 1906 р., мешканцям міста пропонували замовляти в Чехії оригінальну композицію для прикрашення верхівки ялинки. На ній потрібно було запалити три свічки, а тепло, яке вони виділяли, приводило в рух коліщатко з фігурками ангелів і дзвіночками. Коли композиція рухалася, лунав дуже мелодійний передзвін. Коштувала така забавка півтори корони, до яких ще додавалися 20 галерів за поштові витрати.
Як же виглядала прикрашена ялинка сто років тому? Ось як описувала святкове деревце місцева преса в 1907 р.: "Поряд із яблуками на ній висять золочені горіхи, помаранчі, вже у власному кольорі, фініки, печиво. На ній можна побачити троянди з цукру – оздоби з великоднього торта, заховані ощадливою мамою, квіти, виготовлені з білої шкіри, й пуп’янки тюльпанів з тонкого білого паперу…"
Вершечок ялинки прикрашали зіркою, яка асоціювалася з віфлеємською зорею. Обов’язковими прикрасами були фігурки янголів, які мали опікуватися домом і всією родиною, і свічки – знак божественного світла, яке відганяло злих духів. Яблука символізували біблійний фрукт, а горіхи – добробут і силу. Паперові гірлянди були символом родинних зв’язків, а дзвоники – добрих новин.
В кінці грудня чи на початку січня в місті організовували "свята Божого деревця" для дітей. Так, 27 грудня 1903 р. станиславівське жіноче благодійне товариство влаштувало свято біля ялинки для дітей-сиріт. 3 січня 1904 р. в найбільшій залі залізничних майстерень (нині локомотиворемонтний завод) відбулося свято для дітей залізничників. Залу майстерень яскраво прикрасили і встановили в ній велику ялинку. Всі дітлахи отримали подарунки, а найбідніші – ще й теплий одяг.
За другої Речі Посполитої ялинки в центрі міста теж ще не було, але її обов’язково прикрашали в дитячих установах – горіхами, помадками і скляними іграшками.
Газета "Прикарпатська правда" за 6 січня 1946 р. повідомляє, що новорічні ялинки прикрасили школи, дитячі будинки, театри і вулиці Станіслава. Тобто в ті часи було кілька ялинок, які прикрашали різні вулиці міста. На фото, розміщеному в газеті, зображена новорічна ялинка у сквері по вул. Карла Маркса (нині вул. Грушевського).
В 50-х роках ХХ ст. навколо центральної ялинки розміщалися кумедні фігурки казкових героїв і звірів. У 70-х роках площу біля ялинки прикрашали фігури Діда Мороза, Снігуроньки й Зими.
Фігури коло ялинки, 1972 р.
У 80-х роках улюбленцями дітей були яскраві статуетки Снігової Королеви, Кая і Герди.
Снігова королева, 1985 р. Фото з колекції Ігоря Роп'яника.
Безперечна фаворитка 90-х років і початку двохтисячних – Баба Яга у ступі, яка пересувалася на тросі.
В 2015 р. ялинка піднесла мешканцям міста неприємний сюрприз – впала через сильні пориви вітру, хоч, на щастя, нікого не скалічила.
Знаковим виявився й 2016 рік, адже в місті вперше з’явилася штучна центральна ялинка, та ще й з 3D-ілюмінацією.
