Станиславівські оголошення: Ресторанна імперія Мавриція Гаубенштока

Сьогодні мережеві кафе й ресторани – цілком звичне явище. А коли ж з’явилася перша мережа ресторанів у нашому місті? Можна вважати, що її творцем був Маврицій Гаубеншток – один з найвідоміших рестораторів Станиславова.

Свій бізнес пан Гаубеншток розпочав ще у 1892 р. Певний час він також займав посаду голови промислового товариства господарів та шинкарів, а в 1912 р. навіть балотувався на виборах у міську раду, пише Курс

Газета "Кур’єр Станиславівський" повідомляє, де працював "давній ресторан пана Гаубенштока". Він знаходився на місці кам’яниці біля готелю "Уніон" (нині вул. Вітовського, 19), яку друкарські магнати Хованці збудували в 1913 р. Тепер тут працює оптика і популярне кафе "Пиріжкова". Останній бенкет у старій будівлі ресторану відбувся в травні 1912 р. На першому поверсі новозбудованої кам’яниці теж була ресторанна зала, в якій заклад Гаубенштока продовжив свою діяльність. 15 серпня 1913 р. в новому приміщенні відбулось урочисте святкування 150-річного ювілею станиславівського 58-го полку піхоти.

Святкування 150-річчя 58-го полку піхоти в ресторані Гаубенштока

Певний час ресторан Гаубенштока працював і в кам’яниці Гаусвальда (нині вул. Незалежності, 11).

За роки своєї діяльності Маврицій Гаубеншток побудував справжню ресторанну імперію. В 1900 р. у міському парку збудували ресторанний павільйон, який згодом став філією фірми Гаубенштока. Незабаром поряд постав і музичний павільйон, де у вихідні грали військовий і залізничний оркестри.

Ресторан Гаубенштока у міському парку

Неподалік від дирекції залізниць (нині головний корпус медуніверситету) знаходилась крамниця колоніальних товарів і зала для сніданків Адольфа Ґуравського.

Як бачимо з оголошення в газеті "Кур’єр Станиславівський" від 18 січня 1903 р., пан Гаубеншток викупив у Ґуравського залу для сніданків, залишивши йому лише крамницю. Газета називає пана Гаубенштока сумлінним, запопадливим та в усіх відношеннях симпатичним господарем і зазначає, що він довший час володів також рестораном ІІІ класу на залізничному вокзалі. Колись на станиславівському вокзалі були зали очікування першого, другого і третього класів, які пасажири займали відповідно до куплених квитків. Очевидно, зала сніданків пана Гаубенштока працювала при залі очікування ІІІ класу. Третім класом у ті часи мандрувало близько 90% пасажирів і лише 10% могли собі дозволити другий чи перший клас, тож у власника, мабуть, не бракувало клієнтів.

В житті успішного ресторатора бували й скандали. В 1906 р. львівська газета "Діло" обізвала ресторан Гаубенштока "жидівською кнайпою", що обурило не лише господаря, а й численних прихильників закладу. Адже заклад Гаубенштока був не кнайпою чи забігайлівкою, а першокласним рестораном! 

Ще раз преса зіпсувала ресторатору настрій у серпні 1909 р. В одній з газет з’явилася замітка, де про заклад пана Гаубенштока відгукувались як про ресторан, що вважається першокласним, але в ньому трапляються випадки отруєнь. Гаубеншток був змушений дати офіційне спростування, в якому стверджував, що його заклад користується популярністю, бо в ньому завжди бездоганна кухня і жодних випадків отруєнь ніколи не було. В 1908 р. кухарі з ресторану Гаубенштока навіть отримали високу нагороду на кухарсько-споживчій виставці у Львові за представлені паштети і кулебяку (закритий пиріг з начинкою).

В червні 1911 р. ресторатора спіткало особисте нещастя – померла його дружина Анна. Проте Гаубеншток недовго залишався перспективним нареченим. Уже в лютому наступного року він вступив у новий шлюб з такою собі Марією Швітцер.

В 1918 р. ресторан Гаубенштока розмістився  у кам’яниці Реґенштрайфа (нині розібрана будівля по вул. Січових Стільців, 18). В міжвоєнний період власник значно розширив спеціалізацію закладу. Тепер це був "ресторан, зала для сніданків, кав’ярня і магазин делікатесів".

Ресторан Гаубенштока в кам'яниці Реґенштрайфа (міжвоєнний період)

Тут можна було придбати різні сорти пива, лікери і вина, вишукані закуски, а також відсвяткувати урочисту подію у вузькому колі, для чого надавалися окремі невеликі зали. Старожили кажуть, що ресторан у кам’яниці Реґенштрайфа працював ще навіть у 40-х роках.