Свій 56-й день народження святкує відомий прикарпатець Юрій Іздрик

news-image: Свій 56-й день народження святкує відомий прикарпатець Юрій Іздрик
Сьогодні, 16 серпня письменник Юрій Іздрик, родом з Калуша, відзначає свій 56-й день народження.

Юрій Іздрик став чи найпопулярнішим українським поетом, адже його поезія влучає у самісіньке серце і юної, і зрілої людини. За словами поета, усі його вірші з'явилися з кохання.

Нещодавно Іздрик випустив нову збірку "Ліниві і ніжні", загалом за 3 роки активної творчості він створив близько 1,5 тисячі віршів.

Бліц-Інфо зібрав найвідоміші вірші поета про кохання та життя.

Кохання

Ми – крапельки ртуті на рівному полі…

ми – крапельки ртуті на рівному полі
на сірій безмірній пустій площині
рухливі прудкі досконалі і голі
котитись навчились а жити – ще ні

щенячі забави щоночі щоднини
тваринна захланність звірячий запал
хоч крапелька кожна – це майже людина
і світло тремтливе відлите в метал

але проступають пророцтва забуті
і стеляться світом зневіра і страх
а ми розтікаємось краплями ртуті
по мінних..
по мінних..
по мінних полях

CYCLES

за тобою скучаю циклічно
це неначе припливи й відпливи
може бути що це психічне
чи кармічне – що теж можливо

то живу собі тихо-мирно
і про тебе ні сном ні духом
то накотить туга безмірна
і накриє туго і глухо

то накриє а то попустить
то попустить то знов накриє
то на місці моєму – пустка
то на місці пустки – живий я

ну і так воно все гойдає
нефігові такі качелі
чи триватиме так і далі..
чи мине це колись знічев'я..

а поки що – припливи й відпливи
на піску вимивають русла
і здається ще буде злива
і накриє
і не попустить

STEELYSTYLE

ці нав'язливі ночі зводять з рахунку
ці неонові дні застигають у склі
ти мені завинила півтора поцілунки
і розпущений вузол смислової петлі
а польоти без тебе – це тупо прольоти
і реальність суха як військовий устав
я лиш дуже приблизно здогадуюсь хто ти
і не маю на тебе ніяких підстав
і не маю на тебе ніяких капканів –
ти проходиш крізь сіті як риба крізь лід
ти приходиш нізвідки крізь пасма туману
і зникаєш імлистий лишаючи слід
ти в мені – наче віра нова наче вірус
проникаєш усюди без віз і без меж
я для тебе – таблиця пергамент папірус
що захочеш напишеш а потім зітреш
тут без тебе завмерло усе й зупинилось
тут на тисячі миль глухо пустка і штиль..

тільки небом ширяє невидимий стилос
і рождається в небі незвіданий стиль

Результат пошуку зображень за запитом

Життя

SIMPLE PLEASURE

я звідси вже йшов би –
робити тут нічого
дивитись на все це і тоскно і болісно
хоча не бракує ні щастя ні відчаю
і в нормі баланс між безволлям і волею

я звідси вже йшов би –
готовий до виходу у будь-яку мить
без речей і посвідчень
та в силі диктат примусового дихання
і гойдалка вічна між щастям і відчаєм

життя – незнищенна дурна безконечність
а смерть – і брудна і невміла наймичка
я з ними двома задовбався вже – чесно!
я з ними вже тут натворив стільки зайвого!

я звідси вже йшов би
бо час припиняти
страшненький цей сон
генетичну цю казку..
тут кажуть ще буде якесь афтепаті
та це вже без мене
будь ла́ска
будь ла́ска

ADULT YOUTH

ах якими були ми дурними й веселими!
як усе нам вдавалося легко і просто!

в цьому світі ми всюди були новоселами
навіть світло прино́сили власне у темний ще простір

ніфіга ми не знали й раділи усьому
забиваючи глухо на правила строгі –
ні дев'яті врата ані заповідь сьома
нам тоді не здавалися пересторогами

ніфіга ми не мали і прагли усього
все й відразу хотілося! вже і побільше!
наче в річку вступали ми в кожну дорогу
і несла течія нас – легких і безгрішних

полуничні поля і гаї олеандрові
розцвітали мов саме для нас уготовані
нам ввижалося щастя у ловах і мандрах
ми вважали – воно може бути впольоване
тільки щастя впольоване – здобич убита
не злетить воно вгору
не гнатиме чвалом
після нього – лиш чорна жага ненаситна
світла – мало!
і темряви – замало!

от відкрито врата – і дев'яті й десяті
а за ними – такі ж коридори і двері
вже розламано сім а чи й вісім печатей..
ну й чого нам іще?
і куди вже тепер нам?

ах які ж ми були..
ох якими ж ми стали..
ах-ах-ах! ох-ох-ох! – наші плани на завтра
відцвітають без нас у безплідній печалі
полуничні поля і гаї олеандрові

ЗНАМЕННЯ

ах! яке розгортається світло!
ох! яка розверзається прірва!

бог уміє прийти непомітно
але любить потролити вірних
і являється в синіх спалахах
у вогнях у бенгальских у блискавках
надто пізно втікати парами
надто рано робити висновки
бо двіжуха ще тільки зріє
бо вагони от щойно рушили
і розлито в повітрі надію
на спасіння деяких душ
а від цього – надміру вереску
караоке колядок слоганів
невдовбенне наше теперішнє
скоро змиє розталими водами
скоро виллється небо вип'ється
скоро висохнуть землі вигорять
скоро стихне навіть молитва ця
скоро зовсім не буде вибору
але поки – гуляй відірвано
скільки того життя і світу..

ох.. яка ж під тобою прірва..
ах.. яке ж над тобою світло.

Поезія Іздрика про життя - фото 270357

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 16.08.2018 13:16