Та, що пройшла крізь вогонь: Цікава історія франківської ратуші

news-image: Та, що пройшла крізь вогонь: Цікава історія франківської ратуші
Наприкінці 17 століття молоде тоді місто Станіслав отримало нову ратушу. Її збудували з каменю навзамін дерев’яної попередниці у модному тоді стилі ренесансу.
Франківець Василь Лукащук виклав у мережі Facebook цікаву історію про франківську ратушу.
 
"Місто в той час дуже активно розвивалось і багатіло, тому на будівництві не економили – ратуша вийшла красива, висока, а головне – міцна. Адже їй судилося довге і насичене життя. Більшість сучасних джерел пишуть, що 173 роки, але мені здається, що значно більше.
Найдавніше фото ратуші, 1860 р.
Отакою вона була в 1860 році. На той час вже відшуміли війни з турками, Польща занепала та була розділена, а місто перейшло під владу Австрії. Спочатку загальний занепад Станіслава сильно відобразився на ратуші. Однак з часом справи почали йти на краще – вежу укріпили, відремонтували ззовні і всередині, фасад прикрасили новими елементами, зламаний багато років годинник відремонтували. Ратуша була серцем громадської і ділової активності, в ній працювало 24 крамниці, а в вежі засідав магістрат і суд. Однак попереду нашу героїню чекали серйозні випробування.
Після пожежі 1968 р.
Мармулядова пожежа 28 вересня 1868 року знищила майже все середмістя. Ратуша довго трималась, але, зрештою, вогонь перекинувся і на неї. На цій світлині ми бачимо обгорілі стіни і відсутність куполу. Ця дата вважається датою смерті другої ратуші. Але чи це так?
Частини ратуші, втрачені після пожежі. Реконструкція З. Соколовського.
Від пожежі сильно постраждали нижні поверхи і рамена, в яких знаходились крамниці. Також згорів і впав на бруківку купол вежі. Однак сама вежа, маючи стіни понад метр завтовшки, вистояла і не дістала значних пошкоджень. І вже за кілька років ми знову її побачимо.
Ратуша після реконструкції 1871р.
Завдяки енергійному бургомістру Камінському вже у 1870 закладено перший камінь в фундамент нової, третьої ратуші, а ще за рік усі роботи було завершено. Однак наскільки новою вона була? І яка доля старої вежі, що пережила пожежу?
Конструкції старої ратуші, збережені при реконструкції після пожежі..
Просто архітектори використали вцілілу вежу як основу нової споруди, замінивши лише вигляд купола. А хрестоподібні рамена крамниць, що постраждали найбільше, були розібрані і на їх місці повстав прямокутний двоповерховий корпус. Фактично вся центральна частина старої ратуші збережена всередині нової будівлі, а вежа взагалі майже не змінилась. Мені здається, це треба називати реконструкцією і правильно було б говорити не про третю ратушу, а про нову версію другої. Адже стара будівля вистояла, основну її частину від верхівки і до самих підвалів не розбирали, а тільки дещо змінили декор і по-іншому збудували рамена. І, як покаже час, старе серце ратуші виявилось значно міцнішим, ніж новозбудовані приміщення.
Реконструкція ратуші 1929-35рр.
Через низьку якість робіт, а також артилерійські обстріли нові приміщення ратуші вже за 50-ть років були в аварійному стані. Тому знову постало питання про реконструкцію ратуші. Цього разу їй повернули первісний хрестоподібний план партеру і дещо добудували центральну частину. Вежу ж старої ратуші знову зберегли. І не тільки вежу, але фактично усю стару ратушу, крім знищених вогнем і попередньою реконструкцією рамен і купола.
Старі елементи всередині і ззовні сучасної ратуші
Так, ту саму, збудовану в 1695 році. Вежу знову не розбирали, а тільки закріпили верхню частину армопоясом і влаштували нове закінчення. Так само збереглися внутрішні стіни, контрфорси і склепінчасті перекриття. На ілюстрації видно, що знову всередині нової ратуші майже цілком збережена первісна будівля кінця 17 століття. А ще це видно неозброєним оком – підіть в ратушу і переконайтесь самі. Доторкніться до стін, що безперервно стоять там більш як триста років.
Стара ратуша і реконструкції 1871 та 1935 рр.
Таким чином наша модернова ратуша тільки доповнила будівлю 1695 року новими раменами, декором і закінченням вежі, і має вважатись ще однією її реконструкцією. Однак, по не зрозумілим мені причинам, не дивлячись на збережені давні ключові елементи, датою будівництва ратуші значиться 1935р. Тоді як у не меншою мірою перебудованих філармонії і залізничного вокзалу зазначена дата первісного будівництва, а не реконструкцій. Навіть професійні архітектори і історики часто не знають, що частину старої ратуші ми щодня бачимо неозброєним оком. Всі переконані, що автентика лишилась хіба десь в підвалах. А тим часом будівля, основна частина якої збудована 322 роки тому, і яка є найстарішою в нашому місті (не рахуючи палацу Потоцьких), навіть не є пам’яткою архітектури державного значення.
 
Раніше я якось не серйозно ставився до нашої ратуші. Так, символ, так, цікава архітектура. Однак те, що вона є новобудом трохи розчаровувало. Тепер я зовсім інакше на неї дивлюсь. Адже ця панянка пам’ятає ще Йосипа Потоцького, пережила створення і розпади кількох держав, світові і громадянські війни, вистояла в мармулядовій пожежі. І за цей час вона не просто збереглась. Вона, як порядна пані, міняла свої наряди згідно всіх законів моди! Збудована в ренесансі, після ремонту 1826 - вдяглася в ампірні прикрси, після пожежі вбралася в розкішний барокковий мармур, і, насамкінець, постає перед нами у модному модерновому вбранні. Хіба вона не неймовірна?

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 12.12.2017 06:56