Тарас Прохасько: Бальконна рапсодія


Новий блог відомого франківського письменника Тараса Прохасько на Збручі.

Якби я був бойовиком, учасником бойових дій у місті, якщо я буду учасником бойових дій у хоч якому місті, бо відмінності між містами у такому випадку полягають більше у мотиваціях і прив'язаностях, а не у особливостях міста, Надвірна від Санкт-Петербурга відрізняється менше, ніж причини перебування у бойових діях саме там так само, як умовний спосіб дієслова відрізняється від, здається, активного, незалежно від часу, то ймовірність моєї погибелі від міни була би набагато більшою, ніж від враження снайпером, бо вниз, на землю я бачу набагато гірше, ніж догори, вверх, особливо на балкони, на балкони – особливо.

Чи то через тих, хто мене виховував, чи через власні фонетичні вади, але я не можу вимовити слова «балкон», вимовити з твердим «л», навіть з київськими україномовними бандитами не вдавалося сказати інакше, тільки «балькон», як і «лямпа», може, саме тому співжиття з бальконами було таким любовним  і лагідним, може, тому усі балькони такі привітні, бо їм треба цього м'якого «л».

Я виріс на бальконі, серед десятків різних рослин, за парослями винограду, які тоді якраз дотягнулися до висоти шести метрів, у балії з нагрітою східно-південним сонцем водою, посеред невмотивованого страху, що навіть найкращий балькон може завалитися через надмір тягару, людського тягару на ньому.

Наш балькон особливий, він достатньо широкий і має форму півкола, або півкола, яке є трохи більшим від пів, парадоксальна більша половина.

Коли Станіслав Вінценз у своєму Бистреці замовив гуцулам, щоби йому збудували таку хату, як собі, а сам відлучився на короткий час, то отримав справжню гуцульську хату, але з бальконом, інакше не може бути по-панськи, сказали йому будівельники, треба ся звідкись і кудись дивити.

Міра ту – іспанською це то саме, що німецькою шау маль, а по-нашому – дивися, або дивися тут, дивися сюди, дивися там, підставове звертання, початок усіх розповідей, тому у іспанців є мірадори – майже балькони, щоправда без такого важливого елементу, як відкритий простір, але сконструйовані так, щоби бачити, що діється на обох кінцях вулиці, інакше кажучи – бельведер.

Все ж балькон мріє про перехід у інший простір, що насправді і є означенням простору, балькон настільки ж випускає, наскільки запускає, через це архітектонічне диво відбувається – немов через клітинну оболонку – взаємообмін речовин, випарів, тиску, опадів, освітлення, вражень.

Так, як історія будинку, дому може бути основою для роману, коли невідомо, про що написати роман, який дуже хочеш написати, кожен, будь-який вихід на балькон є матеріалом для повноцінного оповідання.

Розкажи мені про свій бальконний досвід – так могло би формулюватися то кінове правило про те, що у певний момент двоє героїв мусять вдатися до епізодів далеких споминів.

З бальконів іноді хочеться промовляти найсокровенніші звернення до народу, вірячи у то, що звукопосилювальної техніки нема навіть у церквах.

Часом важко втриматися, аби з балькону не вискочити, не кажучи вже про то, що вимріяним ідеалом власної досконалості переважно є чітке уявлення про то, як ти можеш з нього вправно злізти, як можеш безперешкодно на нього вилізти – виноград, плющ, залізні конструкції, міцні пальці, безвідмовний прес.

Балькон – навіть найменший – не варто закладати непотребом, тоді він здатен перетворитися на пляц, на оазу, на альвеолу насолоди життям: пити там вечірній чай, ранкову каву, іноді навіть ночувати, багато говорити, дивитися на поступовий перехід ранкового туману у освітлену ліхтарями нічогість темності.

Часом житло вибирають за бальконом, часом балькон стає найважливішою складовою житла.

Потрапляючи у якісь помешкання – навіть на півгодини – варто побувати на усіх його бальконах, особливо зовнішніх і внутрішніх, бо тільки їх симетрія чи асиметрія дає ключ до бачення внутрішнього і зовнішнього життя дому.

З балькону навіть ті, які переважно дивляться догори, мають нагоду навчитися уважно дивитися вниз, знаючи при цьому, що більшість людей то, що  відбувається на бальконах, не бачать.

Здається, що така різновекторність поглядів була дуже вагомим чинником в українсько-польській битві за Львів у листопаді 1918 року.

І ще досить багато всього такого.

Збруч