ТОП-5 молочних продуктів Карпат і секрети їхнього приготування

Карпатці здавна виготовляють надзвичайно смачні та корисні молочні продукти з колоритними назвами і мають будз, бринзу, вурду, жентицю.

Розповідаємо, чим вони відрізняються, з чим смакують, як їх виготовляють та у чому ж секрет карпатського йогурту, пише УП.Життя.

Будз – Вурда – Жентиця – Бринза

Як деякі мешканці рівнинних поселень заготовляють на зиму овочі (картоплю, моркву, буряки), так мешканці Карпат заготовляють сир. Це їхня щоденна їжа. 

Еталоном із сирів у цьому регіоні є бринза. Це м’який розсільний сир.

Уже протягом кількох століть його готують за незмінною технологією. В овече, козяче або  коров’яче молоко додають сичужну закваску, її ще називають "глек".

Від якості закваски залежить смак майбутнього сиру. ЇЇ відстоюють впродовж місяця, а тоді додають до молока.

Через декілька днів, під дією закваски, утворюється сирний згусток.

Його дрібнять, осаджують на дно, а потім вибирають друшляком у марлю. У цей період сир називають будз. Будз у марлі підвішують над якоюсь ємністю, щоб з нього стекла зайва рідина.

Після того як з посудини дістають сирну масу, там залишається рідина - сироватка.

Ощадливі карпатці й з неї можуть зробити смакоту і ставлять рідину на вогонь. З неї утворюється так званий сир другого сорту – вурда.

Для того, щоб він був соковитим, сир лише злегка відтискають. Цим видом сиру зазвичай люблять ласувати діти. У Європі схожий за консистенцією та смаком сир називають брюєль або отта.

Після утворення вурди також залишається рідина, її називають жентиця. Це дуже корисний та смачний напій.

Для того, щоб з будзу утворити бринзу (яку ще називають білим золотом Карпат), його витримують у теплому місці.

Потім перетирають, щедро солять і тримають під гнітом (вагою) протягом місяця. Бринзу міцно втрамбовують у дерев’яні діжки і там вона може зберігатися кілька років.

Карпатці додають бринзу майже до всього: до каш, салатів, вареників, картоплі.

Одна з найвідоміших страв з бринзою – карпатський банош. Це кукурудзяна каша, варена на сметані, до якої додають шкварки та бринзу.

Карпатський йогурт

Автентичний карпатський йогурт – оповитий міфами. Згідно з легендою, самі мольфари (так називали надзвичайно розумних карпатських магів) винайшли та подарували рецепт цього напою карпатцям.

Передавали вони його з настановами: по-перше, тримати у секреті рецепт і, по-друге, вживати щоденно, аби залишатися здоровими, красивими та жити довго.

Недаремно ж серед мешканців Карпат так багато довгожителів! Цей йогурт припав карпатцям до смаку, адже він смачний, втамовує і спрагу, і голод.

Має невисоку кількість калорій і водночас містить багато вітамінів та корисних речовин, які сприяють зміцненню імунітету й покращують травлення.

Приготування карпатського йогурту у місцевих мешканців було (а в багатьох селах і досі є) майже священним дійством.

Для нього брали тільки свіже, ще тепле парне молоко, розливали його у глиняні глечики.

Заносили у темне прохолодне місце, де було не більше 5-ти градусів тепла, а вологість – близько 80%. Таким приміщенням були зазвичай льохи. У льохи наносили запашні зірвані гілки винограду, берези та липи.

Витримавши молоко протягом доби у таких умовах, злегка підкислий продукт переливали в широкі горщики. Перед тим внутрішні стінки горщиків обмащували вершковою сметаною.

І вже через добу можна було смакувати неймовірним карпатським йогуртом.

Такий йогурт можна не лише пити, а й додавати до соусів, заправок до салатів, їсти з фруктами, овочами та готовими стравами.