Троє прикарпатських підлітків мало не до смерті побили 27-річного чернівчанина

Неповнолітні з Верховинщини жорстоко побили та мало не позбавили життя 27-річного Павла Петращука з Усть-Путили.

Про це інформує сайт рідного міста з посиланням на "Буковинську правду".

"Дякую Богові за живого сина", - каже Марія Гаврилівна Петращук з Усть-Путили, що в Чернівецькій області 

Це мама жорстоко побитого 27-річного Павла, якого неповнолітні з Верховинщини мало не позбавили життя. 

Вечір 6 липня не передбачав нічого особливого. Після жаркого дня Павло Петращук пішов із друзями в бар "Альянс", що в центрі Усть-Путили, випити по бокалу пива. Чоловіки заговорилися. Було вже за північ, коли він та ще один товариш перед тим, як розійтися по домівках, сіли на лавочку біля автобусної зупинки і викурили останні цигарки. 

Аж раптом біля хлопців зупинився легковик марки "Жигулі", з якої вийшов хлопець і попросив цигарку. Павло пояснив, що не має. У відповідь невідомий схопив з машини електрошокер та дерев’яну палицю (біту), з такими ж інструментами розправи вийшли ще двоє, і почали бити хлопців. Павло отримав декілька розрядів струму в область шиї, впав. Його товариша вдарили по обличчю та руці, тоді він почав бігти, щоб хоч когось покликати на допомогу. 

Тим часом Павла жорстоко били бітами по голові, плечах, руках і ногах. Єдине, що він пам’ятає, - як руками прикривав голову. Адже Павло – інвалід раніше другої, а тепер третьої групи: у дитинстві потрапив у автокатастрофу. Як наслідок – сильний удар в голову, крововилив у мозок і п’ять тижнів коми. Хлопець вижив. Рідні кажуть, що тоді Господь подарував Павлові "друге" життя. 

Коли невідомі надзвичайно жорстоко розправлялися з чоловіком, місцева жителька через відчинене вікно почула, що діється щось страшне. Вона вигукнула, що викликає правоохоронців (так і зробила). Тоді молодики зі "знаряддями" посідали в авто і поспіхом, розвертаючи машину в потрібному напрямку, наїхали на лежачу жертву свого невдоволення, зламавши в кількох місцях гомілкові кістки правої ноги. Коли товариш Павла повернувся на місце події, той лежав без свідомості повністю облитий власною кров’ю. Першою тривожну звістку отримала тітка Євдокія (на фото – справа), до матері Павла не могли додзвонитися через поганий мобільний зв'язок. Тітка вхопила пляшку води й рушник та побігла на місце події. Через п'ятнадцять хвилин вона була вже біля племінника. Розповідає, що такої кількості людської крові ніколи не бачила, у розпачі збризкувала його обличчя водою. Коли хлопець прийшов до тями і впізнав її, - це вже вселяло надію. Незабаром прибігла мама (на фото – зліва). 

   "Швидка" оперативно відреагувала на виклик. А тим часом хлопець стікав кров’ю. Його тіло було суцільною раною. Рівень жорстокості зловмисників вразив усіх. Численні удари бітами по голові в одні і ті ж місця не просто розкроїли шкіру, а частинами її повиривали, ліве вухо було розірване. На плечах, руках і ногах – одна на одній рани і синці від дерев’яних палиць. 

Мама Марія Гаврилівна розповіла: - Господь знову дав шанс на життя моєму синові. Важливою була кожна хвилина, щоб врятувати його. Тієї ночі черговим лікарем був завідуючий хірургічним відділенням Олег Корицький. Він та медичний персонал одразу приступили до операції. Лише на голові потерпілого наклали 56 швів… 

   8 липня Павла перевели з реанімаційного у хірургічне відділення – і це було подвійним святом. У цей день йому виповнилося 27 років, а ще – минула загроза життю. 

Вдома з нетерпінням тата чекали донечки: майже шестирічна Ганна і чотирирічна Галинка. Діти чули про те, що сталося, і дуже просили бабусю дозволити разом з нею провідати татуся і привітати з днем народження. Після побаченого – припадали навколішки та щиро молилися, щоб татко одужав. 

Минали дні тяжкої реабілітації. Всі уже знали, хто вчинив цей злочин, бо товариш Павла впізнав недругів ще тієї ночі. Та ніякої реакції винуватців не було. Допоміг достукатися до сердець батьків та їхніх дітей Ілля Косован із Яблуниці, котрий дуже добре знав Павла і впевнений, що він не міг бути ініціатором бійки. 

Сьомого дня після події Ілля поїхав у село Білоберезка Верховинського району, зустрівся з сільським головою, розшукав батьків правопорушників. Після цього (через дев’ять днів) вони з синами прибули в лікарню, щоб вибачитися за вчинене. 

Коли винуватці вибачалися перед Павлом, він відповів: "Уявіть себе на моєму місці. Як можна було після такого звірства з’явитися аж через дев’ять днів?" 

Марія Гаврилівна додає, що була вражена, коли почула від родичів безпосереднього свідка події, що батьки неповнолітніх зв’язалися з його мамою, щоб вибачитися, а про тяжко хворого Павла не хотіли й чути. Та Господь милостивий, а світ не без добрих людей. 

Цей факт підтвердив начальник Путильського райвідділу міліції Петро Токар: - У потерпілого – тілесні ушкодження середньої тяжкості. Злочинці встановлені. Це неповнолітні особи із Білоберезки Верховинського району. Від них відібрані заяви про вчинення кримінальних правопорушень. Тривають слідчі дії. Неповнолітнім мають оголосити підозру. Вони спочатку не визнавали причетність до злочину. Однак, провівши декілька пізнань з цими особами і свідками, - визнали провину. 

Порушено кримінальну справу за частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України, за якою карають позбавленням волі на термін від трьох до семи років. Оскільки особи не досягли повноліття, однозначно, до них не буде застосована реальна міра покарання. Пом’якшуючою є обставина про визнання провини. Будемо встановлювати їхні умови проживання, участь у навчально-виховному процесі в школі, щоб з’ясувати характер злочину. А далі – рішення за суддею.