У Карпатах прокидається «білий слон»

news-image: У Карпатах прокидається «білий слон»
Український і польський університети відновлюють унікальний об’єкт — обсерваторію на горі Піп Іван

Коли перші золотаві промені сонця ледь торкаються хвиль і поринають у живу білосніжну ковдру, неможливо відірвати погляд від різнобарв’я відтінків. І лише за мить усвідомлюєш: насправді під ногами не морські хвилі, а… хмари! Здається, розпрямиш руки, вдихнеш глибше повітря й полинеш над безкраїм пухнастим морем, що пестить верхівки височенних гір, пише Урядовий кур'єр.

Тут, на висоті 2028 метрів — на землі чи на небі! — дістає до самих зір кам’яна фортеця — астрономічна обсерваторія. Її величні мури височіють на горі Піп Іван (Говерла вища лише на 33 метри) в Українських Карпатах — у Верховинському районі на Івано-Франківщині.

 

Пейзаж  влітку.
Пейзаж влітку.

 

Третя після «Сфінкса» і Ломніци

Обійстя астрономів, ще в 1930х збудоване поляками й місцевими горянами, після окупації України німцями, а згодом — совітами понад шість десятиліть було занедбаним і частково зруйнованим. Узимку будівлю настільки замітав сніг, що здалеку вона скидалась на велетенського білого слона. Ось так африканський звір оселився в наших горах.

Лише за часів незалежності Україна й Польща вирішили відбудувати будівлю й відновити діяльність обсерваторії. Науковці наголошують: вона може стати високогірним науковим центром для здійснення не лише астрономічних, а й метеорологічних, біологічних, екологічних та сейсмічних досліджень. За словами ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігоря Цепенди, нині у Центральній Європі, крім Татранської Ломніци у Словаччині, де розташовано обсерваторію на висоті понад 2600 метрів, і «Сфінкса» у Швейцарії на висоті більш як 3500 метрів, немає подібного об’єкта.

Будівля — пам’ятка архітектури місцевого значення і належить Міністерству освіти і науки. На Франківщині історичним об’єктом опікується Прикарпатський університет, який разом з Варшавським (Польща) намагається відновити тут астрономо-метеорологічну обсерваторію. До нелегкої праці долучилися й рятувальники: у 2014 році український виш уклав угоду з управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області. Так, за кілька років спільними зусиллями працівників університетів, рятувальників, студентів будівлю розчистили, стрімкими гірськими схилами вивезли тонни сміття. Навдивовижу попри десятиліття занедбаності, фундамент і стіни фортеці збереглися в хорошому стані.

Завдяки створенню міжнародного проекту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника й Варшавського університету «Міжнародний науковий центр «Обсерваторія» вдалося отримати кошти від Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща. Тож будівельники відновили мідний дах, домурували деякі завалені фрагменти стін, нині замінюють старі дерев’яні перекриття між поверхами будівлі, яка довго стояла без даху, поступово встановлюють вікна й двері, звели мур навколо території. Та ще багато роботи попереду.

 

Пейзаж  взимку.
Пейзаж взимку.

 

Вахта під зірками

В одноповерховій прибудові обсерваторії, яку завше використовували як котельню, цьогоріч роботи завершили і відкрили рятувальний пост. «Працювали над цим упродовж кількох років, — розповідає «УК» начальник відділу реагування на надзвичайні ситуації управління ДСНС в Івано-Франківській області Тарас Кочкодан. — Відремонтували дві кімнати. Одна чергова, призначена для того, щоб приймати повідомлення, проводити роз’яснювальну роботу серед туристів, які відвідують обсерваторію. Друга — для відпочинку працівників, котрі цілодобово чергують вахтовим методом. Забезпечено утеплення приміщень, відремонтовано дах. Також облаштували спеціальні кімнати для туристів, де в складних погодних умовах кожен охочий може на деякий час сховатися від хуртовини».

«Як вдається нести вахту на такій висоті?» — цікавлюсь. «Рятувальники мають спеціальний одяг, — зауважує Тарас Кочкодан. — Саме працюємо над тим, щоб забезпечити їх сучасним обладнанням, адже нашим працівникам доводиться працювати в екстремальних умовах. Це снігоходи, лавинне приладдя, сучасні групові GPS, термобілизна тощо. Реалізуємо проект «Зміцнення системи кризового управління». Це польська допомога. Також з польськими колегами плануємо спільні навчання у горах».

У майбутньому на горі Піп Іван хочуть створити школу рятувальників. «Для гірських рятувальників це дуже цікава місцина — тут постійно складні географічні й кліматичні умови, — пояснює Тарас Кочкодан. — Тож рятувальник матиме більше можливостей виконувати завдання на нижчих горах чи на інших маршрутах. Адже, на жаль, в Україні досі немає центру з підготовки гірських рятувальників. Тому важливо обладнати навчальний осередок, де можна практично опрацьовувати вправи в гірській місцевості й поширювати досвід у всіх країнах Карпатського регіону».

 

Улітку обсерваторію відвідала експедиція освітян на чолі з міністром освіти і науки України Лілією Гриневич та ректором Прикарпатського університету Ігорем Цепендою (на передньому плані). Фото надане Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника
Улітку обсерваторію відвідала експедиція освітян на чолі з міністром освіти і науки України Лілією Гриневич та ректором Прикарпатського університету Ігорем Цепендою (на передньому плані). Фото надане Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника

 

Туристські стежки — до космосу

Від підніжжя самої гори до її вершини доведеться пройти пішки майже 8 кілометрів, а від прикордонної застави — всі 11. У високогір’ї напрочуд мінлива погода. Одначе унікальна місцина вабить не лише закоханих у науку, а й туристів: на Піп Іван підіймаються дедалі більше охочих побачити неземну красу.

«З липня 2016 року по травень 2017-го на горі побували 3 тисячі туристських груп, а це майже 17 тисяч осіб, з них 800 іноземців, — констатує рятувальник. — Оскільки вже працює рятувальний пост, гадаю, мандрівників стане ще більше. Знаючи, що на маршруті є рятувальна служба, турист почуватиметься безпечніше».

Щоночі «білого слона» огортає неймовірно яскраве склепіння неба, рясно всіяного зорями, — ось чому обсерваторію зведено саме на вершині однієї з найвищих гір: зорі можна розгледіти максимально близько. Як давно тут не вели астрономічні спостереження! Скільки за цей час вже відкрито комет і зірок! Проте ще безліч важливих відкриттів незвіданого космосу попереду. Тож маємо надію, що, відновивши обсерваторію в Українських Карпатах, астрономи, біологи, метеорологи, екологи, науковці інших галузей матимуть більші можливості здійснити внесок у розвиток української і світової науки. 

БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю

«Обсерваторія стане науковою перлиною для всієї Європи»

 

Ігор ЦЕПЕНДА, 
ректор Прикарпатського національного університету
імені Василя Стефаника

 

УК:  Ігорю Євгеновичу, чому для вас важливо тісно контактувати із зарубіжними вишами?

— Університети Центральної Європи, які стали вишами Європейського Союзу, майже 80% фінансування на наукові дослідження отримують з бюджету ЄС. Вищі навчальні заклади Польщі, Угорщини, Словаччини мають обладнання на рівні світових університетів, що дає їм змогу проводити серйозні наукові дослідження.

Щоб відкрити можливості для студентів і викладачів, наш університет підписав угоди з провідними вишами передовсім із країн, які поряд, куди можна швидко добратися і використовувати лабораторне обладнання, працюючи у спільних наукових групах. Нам теж потрібно показувати свою привабливість. Ніхто ніколи не змусить будь-який закордонний виш працювати з іншим тільки тому, що це потрібно. Усе починається з особистого контакту, зі спільних наукових інтересів.

УК:  Таку точку дотику ваш виш знайшов з польськими колегами у відновленні обсерваторії, яка у майбутньому може стати великим науковим центром.

— Відновлення обсерваторії — надзвичайно важливий проект для України. Ми вирішили реставрувати історичну будівлю й створити в ній сучасну наукову станцію, яка давала б змогу залучити університети світу до аналізу тих чи тих проблем. Ще кілька років тому така ідея була безперспективною через важкодоступність у високогір’ї, брак фінансування.

Одначе цей унікальний об’єкт не лише астрономічний, а й метеорологічний, тож може бути величезним біостаціонаром, оскільки розташований у серці Карпатського національного парку. Це дає змогу науковцям проводити серйозні дослідження флори і фауни. У такому контексті ми стаємо цікавими не лише університетам країн Карпатського регіону, а вишам Західної Європи, які ведуть дослідження в Альпах. Останніми роками дедалі більше західноєвропейських вишів зацікавлені в тому, щоб проводити порівняльний аналіз — компаративістику — альпійського простору з карпатським. Це відповідь на те, як можна зацікавити університети до співпраці.

УК:  Науковці яких вишів допомагатимуть відновлювати обсерваторію?

— Нещодавно ми підписали угоду про наукову співпрацю щодо обсерваторії з науковцями Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Приїжджають кліматологи, метеорологи. Приміром, з Чернівецьким національним університетом ім. Ю. Федьковича готуємо програму з метеорології. Тобто науковий центр у відновленій обсерваторії не буде монополізований тільки нашим університетом, він стане науковою перлиною, якою можуть користуватися всі вітчизняні університети, налагоджуючи відносини з європейськими вишами. В Україні потрібно більше будувати таких осередків з регіональними особливостями, адже кожен регіон має родзинку, власний науковий потенціал.

УК:  То коли прокинеться «білий слон»?

— Обсерваторію відновлюємо за кошти Європейського Союзу спільно з Варшавським університетом, Міністерством культури і національної спадщини Республіки Польща та Міністерством закордонних справ України. Завершується проект транскордонного співробітництва у межах програми Україна — Польща — Білорусь: якщо буде ухвалено позитивне рішення стосовно цього гранту, отримаємо кошти, які дадуть змогу до 2020 року повністю завершити реконструкцію обсерваторії. А також устаткувати її обладнанням, щоб вона могла повноцінно працювати.

УК:  Чи відкриє науковий осередок нові можливості для навчання студентів?

— Безперечно, створення центру неабияк допоможе студентам поглиблювати знання, проводити різноманітні наукові дослідження, здобуваючи навички. Нині українські університети мають достатньо можливостей в обміні студентів з європейськими вишами. Уже чимало зроблено на законодавчому рівні, зокрема в плані автономії: тепер усе залежить від університетських середовищ — як уміємо використати ці можливості.

УК:  Наскільки фінансово комфортно регіональним вишам в умовах децентралізації?

— Наш університет — найбільший платник податків до бюджету міста. Одначе підтримка державою регіональних університетів має бути значною, оскільки їх важко буде зберегти. З іншого боку, мають бути показники — виші повинні давати результати в навчальному, науковому плані. Ми знайшли підтримку місцевої влади. Зокрема, обласна влада фінансує важливі наукові проекти. Наприклад, маємо потужну школу біохімії — одну з найкращих у країні. Також створили центр робототехніки. Наші історики проводять цікаві дослідження, пов’язані з мегалітами, дохристиянськими святилищами — це унікальні речі, восьме диво світу, яке є в Українських Карпатах.

Тому впевнений, що потрібно створювати сучасні наукові центри. А наукові тандеми українських вишів із європейськими закладатимуть надійну основу для розвитку. 


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 21.10.2017 10:39