Українська влада хоче придбати елітну нерухомість для Константинопольського Патріархату. Що далі?

Як 7 березня написало видання "Главред ", вже відомо, у яких будівлях будуть розташовані представництва у Києві та Львові. За інформацією журналістів, ними стануть Києво-Братський монастир Київського Патріархату та найстаріша церква Львову – Успенський храм УАПЦ.

Проте, нещодавно в мережі з’явилася стаття Сергія Пахаренко, який стверджує, що варіантів, які було запропоновано нашою владою Константинополю у Києві, значно більше. На думку автора, на розгляді також знаходяться два елітних будинки на Десятинній вулиці, а також побудований у 2016 році бізнес-центр "Десятинний провулок". Усі ці варіанти об’єднує одне – вартість. Якщо інформація, наведена у статті, правдива, то Києв намагається зробити Фанару досить щедрий подарунок, що викликає занепокоєння.

По-перше, такі дарунки Вселенському Патріархату ставлять під сумнів ставлення нашої влади до рідної Української православної церкви. Кияни знають, що резиденція Патріарха Філарета – непримітна сіра будівля на Пушкінській 36. Надаючи константинопольському екзарху елітну нерухомість, влада хоч-не-хоч ставить його в очах громадян вище голови УПЦ. Ніхто не сумнівається у гостинності українського народу, проте чи не краще було б витратити такі кошти не на задоволення іноземців, а на підтримку власної національної Церкви, на реставрацію своїх церков та монастирів? Хто вже гідний шикарної резиденції на Десятинній вулиці – то це Патріарх Філарет, фактичний релігійний лідер країни.

 

А, по-друге, дозвольте запитати, за чий рахунок такий атракціон нечуваної щедрості? Хтось скаже, що $8,5 млн. за приміщення у 550 м2 у житловому будинку на Десятинній – це не так вже й багато для бюджету країни. Проте, якщо згадати, скільки витрачається наших податків на тижневий відпочинок президента чи на марній лобізм у США, поволі замислюєшся про доцільність ще й цих витрат. Чого ми чекаємо від Константинополя натомість?

Патріарх Константинопольський Варфоломій досі був відомий тим, що у роки оголошення незалежності Української Церкви фактично підтримав Москву та її політичні анафеми проти нашого Патріарха Філарета. За 25 років ми не чули від нього жодного слова підтримки, якщо не зважати на туманні слова про "зобов’язання Матері-Церкви " перед української "донькою " та інше, що він зазвичай говорить нашим діячам. Під час свого візиту в Україну у 2008 році Варфоломій свідомо дистанціювався від Патріарха Філарета, навіть, відмовився від зустрічі з ним у Києві. Усі звернення та прохання офіційно визнати факт існування незалежної Української Церкви Константинополь ігнорував.

 

Зараз про все це раптово забули. Українське керівництво оббиває пороги Константинопольської Патріархії, зустрічається та фотографується із Варфоломієм, шукає його уваги якимись іншими, більш дорогими способами – а для чого? Ще й досі звідти, з-за Чорного моря, ми не почули жодного слова щодо російської агресії, жодного слова на підтримку нашої автокефалії і нашої справжньої національної Церкви.

 

Днями Варфоломій розмовляв по телефону з Путіним: здається мені, він не зовсім ще визначився, на чийому він боці. Хочеться вірити, що поява Константинопольського патріархату та його нерухомості в Україні – це дійсно крок на шляху до визнання Київського патріархату, а не створення ще однієї церковної структури і, кінець-кінцем, чергова зрада національних інтересів.