Про публічне материнство та міжкультурне порозуміння творчо поговорили 23 та 24 жовтня на форум-виставі та на круглому столі в Івано-Франківську.
Неділя, камерний простір “Станція”. Оператори вимикають яскраве світло на своїх камерах, інтерв'ю київських спеціалісток з “театру пригноблених” закінчуються: починається форум-вистава.
Картинки з життя: жінка з маленькою дитиною в адміністративних закладах, міжкультурне непорозуміння в публічному просторі, переселенка, що марно намагається добитися права голосу на місцевих виборах.
Проблеми жінок з досвідом вимушеного переселення, що нині живуть у Львівській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях, виявляються зрозумілими місцевому населенню — глядачі жваво обговорюють складності комунікації з чиновниками, бюрократичну тяганину, з якою вони так само стикаються, та обмеженість просторів для матерів з дітьми.
Як і передбачає формат форум-театру, аудиторія жваво включається в перегравання сценок, випробовуючи власні стратегії переконання чиновників та побудови діалогу між кримською татаркою, російськомовною буддисткою з Криму та жительками невеликого містечка Західної України. І в підтримці суспільно активної молодої матері, і в міжкультурному порозумінні зацікавлена більшість присутніх — як місцеві, так і переселенки.
Сюжети, що були показані у виставі, створені на основі реального досвіду учасниць майстерні з форум-театру, яку громадська організація “Театр для діалогу” за технічної та фінансової підтримки ООН Жінки та в співпраці з громадським проектом “Відкритий театр” провела в Івано-Франківську 21-23 жовтня.
Форум-вистава відбулася в неділю, а вже в понеділок аналізувати проблеми жінок місцеві активістки разом з представницею ГО “Театр для діалогу” та радником з питань ВПО зібралися за круглим столом у Ресурсному центрі для підтримки ВПО в Івано-Франківській області.
Учасниці та учасники зустрічі ознайомилися з результатами проведення форум-театру в Сєвєродонецьку, Дніпрі та Івано-Франківську, після чого обговорили доступ до ресурсів для ВПО, проблему молодих матерів, які хочуть і дітей виховувати, і з суспільного життя не випадати, та, знову ж таки, складності міжкультурного порозуміння.
Переселенки впливають на місцевий контекст, зокрема, покращуючи доступ до громадських просторів для матерів з дітьми, відмітили деякі учасники круглого столу. Причина проста: місцеві можуть покласти виховання молодших членів родини на бабусь та дідусів, а в жінок, які вимушено переїхали, часто батьки залишилися в зоні АТО, і дітей доводиться усюди брати з собою — принаймні до тих пір, поки малі залишаються на грудному вигодовуванні.
Причина сумна, а результат — прогресивний: все більше просторів у Івано-Франківську стають дружніми до малечі, все більше матерів не бояться брати дітей з собою на важливі зустрічі та дружні посиденьки. Робоча група на підтримку молодих матерів закликає архітекторів та власників публічних просторів подумати про доступ до нього жінок з дітьми: обладнати пандуси для візочків та простори, де останні можна залишити, не засуджувати грудне вигодовування в публічному просторі та приймати дітей такими, як вони є.
Група, зацікавлена в розширенні для переселенців доступу до ресурсів, домовилась, що інформувати про можливості варто активніше та не тільки через Інтернет. “Можливості є, але інформації про них недостатньо”, - погодились присутні громадські діячі.
Ще одна робоча група на зустрічі продовжила напрацювання форум-вистави та дійшла висновку, що для створення клімату, дружнього до різних етнічностей, важливо створювати поліетнічні простори. В таких місцях люди могли б обмінюватися культурними та етнічними традиціями, вивчати мови одна одної.
“Культура — це спосіб жити разом”, - підвела підсумки модераторка круглого столу, членкиня ГО “Театр для діалогу” Оксана Потапова. - “Ми зараз з вами можемо створювати ту культуру, яку хочемо. Якщо ми будемо бачити реальні потреби одна одної та разом їх реалізовувати в суспільстві, ми самі будемо будувати ту культуру співжиття, яка нам підходить”.