Василь Скрипничук: Децентралізацію належить здійснювати правильно

Як на Івано-Франківщині відбувається процес формування територій громад — це було основною темою прес-конференції голови обласної ради Василя Скрипничука.

— На другому пленарному засіданні позачергової, 36-ї, сесії обласної ради, яке відбулося минулої п’ятниці, — сказав В. Скрипничук, — чітко окреслились ті перші 12 громад, які, відповідно до їхнього бажання і поданих із сіл документів, уже можна об’єднувати. Якщо так піде й далі, то можемо розраховувати, що до місцевих виборів в області буде завершено об’єднання цих та деяких інших громад, але, думаю, ще далеко не всіх. Будуть пропозиції щодо об’єднання ще якихось громад — обласна рада розгляне це питання на третьому пленарному засіданні сесії і, гадаю, прийме позитивне рішення. То категорична неправда, ніби Івано-Франківська обласна рада і її голова блокують процес децентралізації. Єдине, що ми хочемо, — її належить здійснювати правильно, відповідно до букви і духу Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Аби потім не рвалося зшите білими нитками. Аби ми не мали жодних ексцесів. 

За словами чільника обласної представницької влади, для нього була дещо дивною позиція експерта Мінрегіонбуду Юрія Ганущака, яку він означив на нараді щодо формування територій громад області: «Буде так, як заплановано!». 

— Але ж, — зауважив В. Скрипничук, — будь-який план, крім Божого, при здійсненні постійно вимагає якихось удосконалень. Як і вдосконалили ми на сесії обласної ради перспективний план формування територій громад області. Виявляється, можна йти і запропонованим нами шляхом — і цей шлях найбільш безболісний як для жителів населених пунктів, так і для організаторів процесу об’єднання громад. Спочатку планувалося утворити на Івано-Франківщині 74 громади, потім — 40, тепер — 61. і ця цифра може змінитися. Голова Київської ОДА Володимир Шандра розповів мені, що вони розглядають уже 18-й чи 19-й варіант плану об’єднання громад. А в нас наразі було лише три...  

— Доводилося чути й таке, що коли до середини липня обласна рада не схвалить повністю перспективний план формування територій громад області, запропонований ОДА, то будуть проблеми з фінансуванням Івано-Франківщини з Державного бюджету наступного року...

— Якщо Кабмін розробить і керуватиметься формулою про фінансування в повному обсязі, з урахуванням усіх їхніх потреб, насамперед об’єднаних територіальних громад, то так воно і буде. Під такою формулою я розумію або постанову уряду, або внесення відповідної зміни до Бюджетного кодексу. Але то все ж кращий варіант, бо не буде забуто громади, які ще не об’єдналися або не мають бажання об’єднуватися. Не відкидаю і другого варіанта, гіршого, — пустити ці громади у вільне плавання, приректи їх на самодостатнє існування: скільки податків зібрали ви в своєму селі — на стільки зможете утримувати виконавчий апарат сільської ради, ті заклади, які фінансуєте за рахунок місцевого бюджету. Тож на місцях дехто розцінює такі застороги як свого роду певний шантаж або примус до входження їхнього села в об’єднану громаду. На мій погляд, у законі треба було також виписати, яким чином громада може бути самодостатньою і що це може дати для неї. А то виходить, що як тільки в області окреслилася частина громад, які готові об’єднатися, нам зразу дали з Держбюджету гроші на ремонт доріг... — так відповів на запитання журналіста В. Скрипничук.
У зв’язку з утворенням об’єднаних громад необхідно, вважає він, внести зміни й до Земельного кодексу:

— Аби громади мали певність у тому, що землі за межами населених пунктів перейдуть у розпорядження об’єднаної громади і ніяка виконавча влада — ні обласна, ні столична — не роздаватиме ці землі, скажімо, іноземним інвесторам, як їх називають, хоча вони щось не поспішають вкладати кошти в розвиток української економіки. Адже якщо бізнесмен хоче, посадивши соняшник або ріпак, витиснути із нашої землі все, що можна, і не переймається тим, що робить із неї пустелю, то це не інвестор. Нині землями в межах населеного пункту розпоряджається сільська рада, а поза його межами — районні управління земельних ресурсів. Якщо ж 8-10 сіл об’єднаються у велику громаду, то на цій території землі поміж ними вже не можуть належати до державної власності. Або ж узяти надра з корисними копалинами — хто ними розпоряджатиметься, до якого бюджету надходитиме плата за користування надрами? Невже такі земельні ділянки, які опиняться десь посередині території об’єднаної громади, будуть і далі державною власністю? Якби ці та деякі інші моменти виписали в законі, то, переконаний, в областях не було б жодного спротиву до об’єднання. Передбачається, що кожне із сіл, які увійдуть в об’єднану громаду, матиме старосту, але його повноваження, на мою думку, потрібно розширити. Бо якщо староста входитиме до виконкому ради об’єднаної громади, але, по суті, нічого не вирішуватиме, то лише слабкою втіхою для нього буде те, що він, мовляв, представляє інтереси жителів свого села. Староста як посадова особа повинен мати печатку, аби він міг видавати своїм односельцям якісь довідки, виконувати й нотаріальні функції там, де немає нотаріуса. 

Моя точка зору така: об’єднані громади потрібні. Не випадково ж і Європа пішла цим шляхом. Але в реформі, яку почали здійснювати в Україні, я б особливо наголосив на передачі державною виконавчою владою повноважень та коштів місцевому самоврядуванню. Префекти (я б не називав їх цим іноземним словом, а представниками уряду) повинні мати лише контрольно-наглядові функції. Я б вніс до Конституції зміни, щоби президент України був одночасно главою уряду — тоді не виникали б між ними конфлікти на рівному місці. У Києві називають цю реформу децентралізацією, а я б назвав саме передачею повноважень — без цього неможливо буде зробити місцеву владу сильною, забезпечити нормальне фінансування територіальних громад, зрештою, й отримувати будь-які кошти від міжнародних фінансових організацій. Якщо ж, як дехто стверджує, наша обласна рада блокує процес об’єднання громад, то це водночас мало б означати, що ми блокуємо і їх фінансування, що ми не хочемо йти в Європу. Ні, ми хочемо туди йти, але цивілізовано, щоби потім люди нам не дорікали. Тому я стараюся думати сам і прошу депутатів, щоб вони думали перед розглядом питання про об’єднання громад. Коли із формованих громад привезуть нам усі необхідні документи, ми внесемо зміни до перспективного плану. Тож про якісь мої інтереси та амбіції не може бути й мови, як, приміром, у такому випадку: до Брошнів-Осадської громади бажають увійти кілька сіл не тільки Рожнятівського, а й сусіднього Калуського району, бо їхнім жителям ближче до цього селища, ніж до Калуша. 

Газета Галичина