Вечір пам’яті до роковин смерті Шухевича за участі його зв’язкової Ольги Ільків провели у Франківську

5 березня 1950 року у бою із загоном радянських спецслужб загинув командир УПА Роман Шухевич. Вечір пам’яті "Зі щитом або на щиті" до роковин смерті легендарного борця за українську незалежність провели в Івано-Франківську.

Як зауважив організатор заходу, очільник обласного осередку ВО «Свобода», депутат облради Василь Попович, у час коли Україна знову веде боротьбу за свою незалежність і гинуть українські патріоти, важливо не забувати героїв минулого.

Тож, під час заходу лунали патріотичні пісні у виконанні солістів Львівської опери, директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери Ярослав Коретчук розповів про цікаві факти із біографіі Романа Шухевича, також голова громадської організації "Об'єднання українок "Яворина" Ірина Сех оголосила про створення осередку ГО в Івано-Франківську. А ще,  відбулась презентація книги зв’язкової Романа Шухевича Ольги Ільків «У тененах двох закриток".

Слід зауважити, на вечір пам’яті завітала і сама авторка книги - багаторічний політв'язень радянських тюрем, зв'язкова головнокомандувача УПА Романа Шухевича, працівниця жіночої мережі ОУН, 95-річна поетеса Ольга Ільків.

Незважаючи на свій поважний вік та проблеми зі здоров’ям ця легендарна жінка приїхала до Івано-Франківська з Львівщини, щоб поділись спогадами про Шухевича, розповісти про власні поневіряння по тюрмах та поділитись секретом своєї незламності. Ільків зал зустрічав стоячи.

Свій виступ на сцені зв’язкова Романа Шухевича розпочала зі слів «Слава нації!». Пояснила, що не бачить, тож мусіла почути чи серед своїх. А оскільки зал дружно відповів «Смерть ворогам!», то почала свою розповідь.

“Мусіла таки вийти на сцену, хоч мені й пропонували подати мікрофон до крісла. Але хочу, аби ви побачили мою вишиванку, яку вишила собі у тюрмі з списаного простирадла. Ми ніколи не маємо здаватись і забувати хто ми є. Ми сьогодні як велика сім’я і в цю важку хвилину кожен мусить щось зробити для України. Я пам’ятаю всіх, хто загинув за українську незалежність і молюся за них. Я не можу їх забути і до смерті буду пам’ятати. Вони в моєму серці. Молюся навіть за добрих кагебістів, які йшли нам назустріч. То були українці, які не до кінця втратили душу. І проявляли людяність у неочікуваних моментах», - зауважила Ільків зі сльозами на очах.

За словами Ільків, вона пережила багато страшних днів у комуністських катівнях, але не здавалась і не зрікалась України. Лиш раз попросила помилування заради дітей.

«Ми і зараз не маємо здаватись. Ваш «Різун» ( ред., - полковник УПА з Прикарпаття Василь Андрусяк), як був поранений і комуністи казали здаватись, командував з саней військом і не здавався. І ми не маємо здаватись. Мусимо молитися, боротись і не здаватись. Бо нам треба утримати державу для наших дітей. Колись мені кагебісти казали, що я ніколи більше не побачу своїх дітей. Але були й серед них люди. Один мені сказав, що моїм дітям дали іншу фамілію і відправили в такий то дитбудинок. Я тоді йому не повірила, але то було правдою. Після смерті Сталіна політв’язні могли отримати амністію – але треба було покаятися. Але я того не могла зробити. Як просити пробачення в людей, які мене катували? Тоді підійшов до мене полковник КДБ Володимир Шевченко. Каже: “Я росіянин, але маю громкую украінскую фамілію. Хочу вам помогти. Вам не треба тут сидіти, у вас – діти. Просіть помилування”. Я задумалася, бо що буде з моїми дітьми, які вже закінчували інтернат? І  тоді написала в тій покаяльній: “Я родилася на такім куску землі, який горів, і я повинна була горіти разом із ним”. Інакше не могла. І Бог поміг. Я вийшла на волю і знайшла своїх дітей», - згадує Ільків.

Говорила вона й про Україну сучасну.

«Ми маємо розраховувати тільки на себе, бо Європа дивиться лиш аби вберегтись від Росії. Вона не розуміє, який це підступний ворог. І диктує нам неприйнятні умови. Але це ми європейці і маємо впливати та формувати велику політику. Аби так і було, мусимо обирати до влади тих, в кого дійсно болить душа за Україну», - впевнена зв’язкова.

Привітати Ольгу Ільків в Івано-Франківську вийшов і міський голова Руслан Марцінків. Він зауважив, що героїзм та незламність «упівців» є невичерпним натхненням для сучасних українських героїв.

«Інколи люди полюбляють сказати «Що з того, що УПА боролись за Україну, якщо й так не здобули незалежності. Дурно згинули». Але вони помиляються. Адже завдяки їхній незламності українці проголосували за незалежність України у 1991. Ця ж незламність надихає сьогодні і їхніх сучасників, що відстоюють Україну на східному фронті. Тож дякуємо вам за це», - звернувся Марцінків до Ольги Ільків.

Наостанок легендарна зв’язкова Шухевича зауважила, що готує до друку ще одну книжку під назвою «Спокуса».