Від «Мурки» до Паганіні: музиканти на вулицях Франківська
UFRA поспілкувалася з музикантами, які грають на Стометрівці та в парку Міцкевича, і дізналася, які ще професіями вони володіють і скільки можна заробити, граючи «Мурку».
Пан Ярослав, сквер Міцкевича
Люблю грати! Люблю виходити з депресивного стану в такому моменті. Беру саксофон – і граю, сам себе і людей лікую. Закінчив музичне училище, маю десять професій, якими володію досконало. Найперша – столяр-червонодеревець, а ще керівник духового оркестру, майстер по ремонту музичних інструментів… Але музика для мене понад усе. Я для душі виходжу і граю, коли погода дозволяє. На цьому не заробляю. Але коли пограю – прекрасно себе почуваю.
Я задоволений. Слухають мене, дякують.
Граю я переважно народні речі. Те, що народ знає – краще сприймає. А не знає – пройде повз і навіть не поверне голову. А так я заграв – і попав людині стрілою прямо сюда (показує на груди – UFRA).
Валерій, Стометрівка
Грає на вулиці десять років, переважно – Паганіні.
Цой, Стометрівка
За освітою інженер-механік, але зараз займаюся музикою. Десь-колись, якщо маю час, беру з собою гітару, приходжу сюди пограти. Зараз іду в філармонію, от маю трохи часу. Я навіть часом сідаю десь збоку, і людям цікаво, вони підходять, йдуть на слух, вже тоді кидають гроші.
Вперше я вирішив сісти на півгодинки пограти, це було зимою. Звичайно, був страх народу, але звикаєш. І потім ходиш сюди, щоб розслабитися. Я це навіть не називаю роботою. Це відключка від усього.
Граю трохи з Океану Ельзи, Скрябіна, Братів Гадюкіних, Кіно. Я починав з російського року, мене навіть прозвали – Цой.
Петро Шевченко, сквер Міцкевича
Репертуар мій створений з того, що люди замовляють. Воно різне – то такий збірник. Одному «Мурка» потрібна, другому – марш «Прощання слов’янки», третьому – танго, четвертому – вальс. От підійшла людина і каже: заграй мені «Мурку». Я знайшов акомпанемент тої «Мурки» і зробив. Її більше всього замовляють. Так само і «Прощання слов’янки», бо всі, що йдуть з войска на демобілізацію, йдуть під цей марш, так само всі афганці повертались на Родіну живими під нього.
Я їжджу зараз по Західній Україні, а раніше їздив по всій. Більше десяти років проїздив Польщу, грав у Венеції, Мілані. Так само стояв на вулиці, заробляв гроші. А зараз там тяжко.
Я вам скажу, що треба заробляти немало. Бо тільки на проїзд, нічліг, їжу на добу йде 150 гривень – тільки так. Їжа зараз коштує дуже дорого. Тому треба заробляти в день гривень двісті…
