Волонтер розповів, якою людиною був загиблий в АТО франківець Віталій Сенюк

Волонтер Ян Осока написав пост пам'яті про Героя, про цвіт нашої нації та приклад для наслідування, якого ми всі втратили.

Минулої суботи Івано-Франківщину сколихнула звістка про загибель в АТО нашого земляка, Віталія Сенюка.

В пам'ять про загиблого героя, волонтер Ян Осока, вирішив написати невелику розповідь, чому капітана Сенюка можна назвати Людиною з великої букви.

"Віталій Дмитрович дуже любив своїх дітей, а у їхньому вихованні була присутня крапелька військового духу, тато вчив їх порядку та дисципліні, релігійності та вмінню любити та прощати. Любив відпочинок із сім'єю, подорожі, тварин, полювання, а також риболовлю, він ніколи не сидів на місці, захоплювався кованою справою, зараз у Острівцях є його робота - велика кована брама, зроблена його золотими руками, що не цуралися будь - якої роботи. Дуже добрий, завжди більше допоможе комусь, аніж собі, надзвичайно життєрадісний, він радів всьому, що у нього є, всім говорив, що у нього найкраща сім'я, діти і життя, хоча жити у сім'ї військових - це не завжди весело і добре, були часи, коли навіть на хліб не було грошей", - написав Осока.

Не дивлячись на те, що після 20 років служби, Віталій Сенюк був на пенсії, переніс операцію на спинному мозку, і міг нікуди не йти, він записався добровольцем у 2014 році, коли в його країну завітала війна.

"Сидіти в штабі - то було не його. Це була надзвичайно сильна духом Людина, зразковий офіцер та командир, йшов туди, де гаряче, разом із простими солдатами, підміняв їх, допомагав, захищав, адже знав, що у нього є молодий син, такий, як і вони, ці солдати, він просто був батьком їм всім. У нього було велике серце, люди не бачили, щоб він конфліктував з кимось. Капітан, начальник розвідки батальйону 24-ї окремої механізованої бригади. За 3 роки війни Віталій Дмитрович пройшов багато пекельних місць, але завжди пліч-о-пліч з побратимами зустрічав небезпеку та не ховався. Він казав, що синдром війни затягнув його з головою, і він буде там до самої нашої перемоги", - розповідає волонтер.

Нагадаємо, Віталій Сенюк загинув 14 січня близько 15.00 в районі села Новоолександрівка Попаснянського району Луганської області внаслідок прямого попадання протитанкової керованої ракети в автівку, в якій він їхав, смерть була миттєвою. Завтра тіло капітана мають привезти додому, поховають Героя 19 січня на Алеї Слави поблизу села Черніїв. У нього залишились батьки, дружина, молодший брат та троє дітей.

"Спіть, капітане. Ви виграли свій бій", - завершив Осока.

Довідково: 

Віталій Сенюк народився 8 липня 1971 року у селі Острівець Городенківського району Івано-Франківської області. Спочатку проживав у селі, підлітком поїхав навчатися до війського училища, а вже коли став військовослужбовцем, постійно з сім'єю переїзджав з місця на місце, куди кидала його доля (Чортків, Коломия, Івано - Франківськ).

Закінчив Ачинське військово - авіаційне технічне училище за фахом "старший технік літаків". Спочатку був у званні старшого лейтенанта, потім - капітана, нагороджений нагрудною медаллю за зразкову службу.