Волонтери мимоволі: Прикарпатці сумніваються у правильному використанні військового збору

Немає нічого настільки постійного, як тимчасове. Так вже склалося, що в українців ця фраза чомусь завжди спрацьовує. Так сталося і з запровадженням у 2014 році військового збору.

Тоді державна влада пропонувала встановити новий вид податку терміном на півроку. Зрештою і  АТО обіцяли закінчити «впродовж кількох днів». Але…  Але у січні 2015 року військовий збір продовжили на невизначений термін. Зрештою новий податок громадяни України справно сплачують вже три роки поспіль. І це логічно, адже в країні досі тривають військові дії, пише Західний кур'єр. 

Державна фіскальна служба України прогнозує, що протягом 2017 року до держбюджету має надійти майже 13 мільярдів гривень від військового збору. Мало це чи багато? З мінімальної зарплати, котра станом на липень становить 3200 гривень, кожен українець сплачує як мінімум 48 гривень (1,5 відсотка). За рік такий вид податку нараховує 576 гривень з особи.

За даними Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, в першому півріччі цього року на підтримку української армії платники податків Прикарпаття спрямували 127,5 мільйона гривень. Як запевняють податківці, ухилитися від сплати такого виду податку неможливо, адже його стягують автоматично при нарахуванні зарплати. А от відстежити, чи насправді зібрані кошти йдуть на потреби українського війська, неможливо. І все тому, що військовий збір потрапляє у загальнодержавний бюджет.

На що витрачаються гроші від військового збору? Питання залишається риторичним, адже повсюди додатково збирають кошти на потреби армії.

«Може, хтось подумає, що я скупа, але, повірте, з моєї зарплати і так вираховують півтора відсотка на армію. Я рахувала – це 48 гривень кожного місяця. На ті гроші я могла би щось купити. Виходить, що я вже допомогла. А тут ще просять. Звідки я можу набрати стільки грошей, щоби кожному подати. Після таких поборів скоро сама піду просити», – нарікає пані Ольга після того, як з приміського автобуса вже вийшов хлопець із скринькою для пожертв. А далі в автобусі починають точитися різні бесіди про волонтерів. Хтось їм симпатизує, бо вони роблять добру справу. Хтось дорікає, мовляв, вони на волонтерстві ще й заробляють.

Якщо для цивільного населення щоразу стає незрозумілим, чому військові бракує коштів, то самі військовослужбовці добре знають, чого їм вкрай не вистачає.

Військовий Збройних сил України, учасник АТО і донедавна прес-офіцер 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Юрій Лелявський у розмові з нами зауважив, що допомога від цивільного населення відчутна. За його словами, результатом спільного фінансування армії є хоча б те, що сьогодні українські військові мають добротну форму.

«Звичайно, нашу форму ще важко порівняти із формою військових НАТО, – каже пан Юрій. – Але порівняно із 2014 роком поступ у матеріально-технічному забезпеченні військових є, і він суттєвий. А що стосується допомоги саме завдяки військовому збору, то рядові військові не можуть знати, звідки направляються кошти. Це питання вирішується наверху».

Щодо забезпечення війська, то Юрій Лелявський запевняє, що на сьогодні наша армія набагато краще стоїть, аніж це було ще три роки тому. Щоправда військовий каже, що вкрай необхідні оптичні прилади, хороші біноклі, монокуляри та прилади для саперів.
«Напевне, немає такої військової частини в Україні, котра би навідріз відмовилась від допомоги і повідомила, що забезпечена усім стовідсотково. Можливо, не в таких масштабах, як у 2014 році, але допомоги українська армія потребує і надалі», – зауважує військовий.

Щодо волонтерської допомоги, то, за словами пана Юрія, не завжди така підтримка надходила саме туди, де була нагальна потреба. Тому вже згодом була запроваджена так звана адресна допомога. Офіцери почали виходити безпосередньо на волонтерів і направляти допомогу відповідно до конкретних потреб. Про прямі грошові потоки безпосередньо у військові частини армійці воліють взагалі не згадувати. Кажуть, це робиться для того, аби мінімізувати можливі фінансові спекуляції. Саме з цією метою на сайті 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади розміщено застереження, що військові приймуть будь-яку допомогу, крім фінансової.