Юрій Андрухович: Джентльмени vs Мерзотники

news-image: Юрій Андрухович: Джентльмени vs Мерзотники
Новий блог відомого франківського письменника Юрія Андруховича на Збручі.

Український школяр отримав листа від Королеви.

Ні, спершу був лист до Королеви від нього, і суть його згодом переповів сам автор: «Я давно цікавився культурою Великої Британії: англійськими казками і леґендами про короля Артура, лицарів Круглого столу та чарівника Мерліна, вивчав географію цієї острівної держави, Букінгемський палац, багато читав про англійську королеву, намагався уявити собі її життя. Й одного разу вирішив написати Єлизаветі II – запитати, чи почувається вона по-справжньому королевою у своїх королівських палатах, який з шести тронів у неї найулюбленіший, чи вірить вона, що чарівник Мерлін існував, тощо».

Королева Єлизавета Друга звеліла одній зі своїх фрейлін підготувати офіційну (і приязну) відповідь, під якою власноруч розписалася.

Ця новина могла б і не привернути моєї уваги, якби не інші, на відміну від цієї, приголомшливі новини з Об’єднаного Королівства – ті, в яких ключовим є слово «отруєння». Тобто якби не цей – хтозна чи не символічний – збіг у часі.

Але назад до Королеви. Її правлінню перевалило за 66 років. Ще трохи – й за цим показником Єлизавета Друга наздожене іншого монархічного довгожителя. Щоправда, той відійшов у вічність ще далекого 1916-го. Тому Королева йде на рекорд. Більшість із нас на цій землі народилися й живуть в її епоху. Наприклад, я народився щойно тоді, коли вона вже упродовж восьми років королювала на своїх шести тронах.

Невеличка елеґантна пані втілює всі людські чесноти Старого Світу. Збереження вікових традицій, красу, розум, гумор, любов до братів наших менших і повагу до інших народів. Її Величність пристрасно захоплюється своїми домашніми улюбленцями (передусім породи вельш-корґі), кіньми, метеликами, кросвордами, фотографією. Любить якісний алкоголь, яскраво одягається, щоб на всіляких урочистостях бути видною здалеку. Стежить за модою й за «Грою престолів».

На обґрунтування того, що таке монархія для британців і чому вони й далі чіпляються за цей, здавалося б, архаїчний інститут, працює мало не вся британська кіно- й телеіндустрія. В часи, коли на протилежних до англо-саксонської цивілізації полюсах визрівають так само протилежні Єлизаветі «суверенні демократи», постійного нагадування про важливість монархічної довгожительки потребуємо не лише ми, а й самі британці.

Зрозуміло, що вона входить у список національних надбань, які обов’язково мають знати британські школярі. А разом з ними й ми, прихильники якісної англомовної культури. Шанувати Королеву – це так само елементарно й важливо, як чистити зуби, споживати овочі, оперувати цифрами й пам’ятати абетку. Або як захищати слабших за себе і не порушувати законів. Бо в цьому світі та зокрема на Островах завжди може трапитися щось жахливе.

Наприклад, можуть з’явитися росіяни, щоб усе і всіх навколо отруювати.

Вбивство отруєнням (тут має цілковиту рацію Набоков, син рідкісного російського англомана, за ту ж таки англоманію прикінченого іншими росіянами, не такими рідкісними) – жахливо несучасне. Якщо вже про Англію, то воно, отруєння, на своєму місці десь, наприклад, у трагедіях Шекспіра. Воно ще можливе в Конан-Дойля чи – зовсім уже найпізніше – в Аґати Крісті. Але сьогодні? Коли жодних шансів замести сліди, сфальшувати діагнози, підмінити, образно кажучи, сечу у пробірках, злочинець не має?

Втім, що таке сьогодні, коли йдеться про Росію? Де її сьогодні, де її вчора, де її завтра?

А завтра її там, де її завжди. Завтра вона йде на вибори з дуже відомим результатом. Тобто нікуди вона не йде.

«Щодо вірності слову, то росіяни здебільшого мають його за ніщо, коли можуть що-небудь виграти брехнею й порушити обіцянку», – написав Джайлс Флетчер Старший (1548-1611), англійський поет і дипломат, спеціальний посланець Її Величності (так само Єлизавети) до Московії. Написав він це, зауважте, не вчора, а в часи того ж таки Шекспіра. Й відтак запечатав просто-таки шекспірівською фразою – з тих, які назавжди: «Ці риси роблять їх мерзотними в очах усіх їхніх сусідів».

І ця історична фраза, на перший погляд, така дивна для сутого джентльмена й дипломата, насправді коли й дивує, то не різкою тональністю своєю, а точною прозірливістю. Дуже хочеться вірити, що Королева її враховує.

Zбруч


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 17.03.2018 12:31