Юрій Андрухович: Шляхи повідомлення

news-image: Юрій Андрухович: Шляхи повідомлення
Новий блог відомого франківського письменника Юрія Андруховича на Збручі.

У судовій новині, що її публікує відоме інтернет-видання, мені впадає в око доволі дивний зворот. «Адже в Росії розуміли, – каже російський екс-депутат, а нині важливий свідок у процесі Януковича, – що Україною керують під засобом сімейних зв’язків і інтересів».

Думка нібито вловлюється, але як розуміти загадкове «під засобом»? Знову дивовижі машинного перекладу, черговий редакційний недогляд? І під яким засобом перебував автор новини, пишучи її текст?

Недовго міркуючи над комунікативною загадкою, я виходжу з того, що оригінал новини, як і в більшості випадків у наших столичних медіа, створено російською. Зрештою, цитований виступ у залі суду звучав також нею. А як російською «засіб»? «Средство». Але що таке «под средством»? Ага, все ясно. Російського свідка просто зле почули – насправді він казав «посредством»: «Украиной руководят посредством семейных связей и интересов». У перекладі українською (якби його не готувала машина) мало би бути ніяке не «під засобом», а «за посередництвом». От і вся загадка.

Відтак я вдаюся до російської версії тієї самої новини і знаходжу підтвердження своєму здогаду – там таки «под средством». То як іще перекласти його сумлінній, але дурній машині? Для якої існують лише окремі слова й жодного контексту? Плюс ці окремі слова ще й погано почуто й викривлено?

Російсько-українська (саме в такій послідовності) двомовність більшості ЗМІ, де російська грає першим номером, українську ж застосовують для годиться, довіряючи роботу над нею не живій людині, а комп’ютерному перекладачеві, спричинилася до жахливо низької мовної культури в актуальній нашій журналістиці. Іронія цього типу двомовності в тому, що потерпає від неї не лише українська. «Мова номер один» (російська) мучиться також. Її спрощують, примітивізують, нею, сказати б, недооволодівають. Приклад із «посредством» та «под средством» яскраво це підтверджує.

(Тут не може не згадатись Остап Вишня з його диктантом, де український школяр, почувши про іспанську породу песика, робить того спаніеля «собачкою из панской породы»).

Насправді російська мова з її розгулом омонімії та полісемії (причому й самі російські мовознавці не мають єдиної думки щодо того, де закінчується перша й починається друга) для машинного перекладу смертельно небезпечна. Перший-ліпший приклад: «совет». Якщо писати його з великої, то це «Рада». Якщо з маленької – «порада». Скільки разів траплялася мені в інтернеті «Верховна Порада України»! Є ще, звичайно, в нас вислів «давати раду», але щодо нього «російської загрози» не існує, бо російською це буде «справляться» (тільки не в сенсі «дізнаватися», «довідуватися»).

Однак справжня масакра відбувається з російськими віддієслівними іменниками, що закінчуються на -ение, -ание. Це, можна сказати, явище! До речі, про явища. Російське «явление» може бути і «явищем», і «з’явою». «Сообщение» – і «повідомленням», і «сполученням». Дякувати Богу, в Україні тепер Міністерство інфрастуктури, бо клянуся – писали б його в новинах як «Міністерство шляхів повідомлення».   

Ще трохи прикладів? Їх у мене є.

Російське «содержание» може бути не лише «змістом», а й «утриманням». «Образование» – не лише «утворенням», а й «освітою». «Расположение» – не лише «розташуванням», а і «приязню». «Поражение» – не лише «поразкою», а й  «ураженням». «Предложение» – не лише «реченням», а і «пропозицією».

І якби ж ті розходження бували тільки бінарними! А як вам «заключение», яке може бути не лише «завершенням» чи «висновком», а й «ув’язненням»?

Абсолютним же чемпіоном у тій російській омонімійній полісемії (сорі, звучить, як діагноз) мені поки що здається слово «обращение». Бо якщо воно «к народу», то це «звернення». Якщо «в христианство», то воно «навернення». Якщо «цилиндра», то «обертання». Якщо «с человеком в обществе», то «поводження». Якщо «денежных знаков», то «обіг». А якщо лінгвістичний термін, то «звертання». На одне російське слово з шістьома різними значеннями – шість різних українських слів! І я, здається, навіть не вичерпав усіх можливостей.

А якщо великороський свідок на наступному судовому засіданні вживе зненацька яке-небудь хитромудре «обрящение»? А українські журналісти почують його як «обращение»? Й котрим із шести значень перекладуть його їхні редакційні комп’ютери? Страшно й подумати.

Таке-от «обрусение» в нас виходить.

І «в заключение» – «заключение». Тобто на завершення – висновок.

Українська мова вся на тонкощах і відтінках. Її (таке невидиме для більшості з нас) багатство виявляє себе раптово в порівнянні з не такою вже й очевидною збідненістю «великого и могучего». Наша мова вимагає зосередженої уваги та вдумливості. Вона занадто складна й нюансована, щоб користуватися нею нахрапом. Ні, нахрапом вона не дасться – лише любов’ю.

І, мабуть, у цьому причина, чому у власній країні вона досі грає не першим, а другим номером.

Збруч


Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 17.02.2018 22:12