За їхніми словами пізнаєте їх, або Як виборцям кидають "кістку"

Вислів про те, що державний діяч думає про майбутнє країни, а політик — про майбутні вибори, постійно знаходить підтвердження в нашому житті. Багатому якраз на політиків і бідному на державних діячів. Причому точку зору чи позицію з того чи іншого питання в перших із них цілком визначає «місце сидіння», тобто займана посада. Не вірите? У цьому нескладно переконатись на прикладі останніх днів прем’єрства Арсенія Яценюка.

І мова навіть не про торги за пакетне голосування у Верховній Раді щодо звільнення одних і призначення інших урядовців, і навіть не про скасування негативної оцінки діяльності уряду, даної ще зовсім недавно українським парламентом, пише Галичина. Хочеться звернути увагу на слова і справи посадовців у цей час. Оскільки саме тоді вони проявили себе чи не найяскравіше: пам’ятаючи про майбутні вибори: кинули виборцям «кістку». Та не забули і про себе...

Кістка перша. Автомобільна

Про те, що ситуація із ввезенням з-за кордону автомобілів, особливо вживаних, які, зважаючи на бідність пересічного українця, і можуть стати реальною альтернативою для нинішнього старіючого, наполовину ще радянського автопарку, говорили вже  давно і багато. Втім, посадовці та депутати заплющували на це очі, та, забуваючи про вітчизняного споживача, палко підтримували «вітчизняного виробника». Байдуже, що зібрані в Україні методом великовузлового складання автомобілі, — це фактично ті самі імпортні авто, лише дозвіл на їх ввезення за пільговими ставками мали обрані «виробники». Ситуація загострилась до того, що власники вживаних автомобілів, котрі ввезені без розмитнення за грабіжницькими ставками, змушені щотижня перетинати кордон, щоб не стати порушниками закону, почали перекривати виїзди на митниці. Тоді про них згадав і уряд. Несподівано для багатьох тоді ще прем’єр-міністр А. Яценюк заговорив про зниження акцизу на вживані автомобілі, привезені з-за кордону. Оперативно підготували відповідний законопроект та прийняли його в першому читанні. Потім справа загальмувалась. Можливо тому, що новопризначений прем’єр отримав річний імунітет на звільнення з посади. Так чи інакше, аналітики уже твердять, що цей законопроект може і не запрацювати. По-перше, через те, що його треба прийняти ще в другому читанні і в цілому, потрібен час на те, щоб його вивчили у президентській адміністрації і щоб глава держави поставив під ним свій підпис, а відтак закон було опубліковано. і тут вступає в силу інше положення української правової системи: зміни до податкового законодавства слід вносити не пізніше, ніж за півроку до початку нового податкового періоду. Отже, якщо законопроект успішно не здолає увесь цей шлях до початку липня цього року, про зниження акцизу треба буде забути ще на рік. А найцікавіше в цій історії те, що проект закону №3251 передбачає зниження ставок акцизів лише до кінця 2017 року, а отже, може і взагалі жодним чином не вплинути на ціну автомобілів чи вартість їхнього розмитнення. Ось як сказав у коментарі одному із видань глава асоціації автоімпортерів Олег Назаренко: «Я на сто відсотків упевнений, що ніхто нічого не прийме і що все це «розвод і маніпуляції», щоб відволікти людей від подорожчання послуг ЖКГ, електроенергії, ліків і наступного подорожчання продовольства після скасування пільг зі сплати ПДВ для агросектора».

Кістка друга. Газова

Нагадаємо нашим читачам, що в уряді ніколи не соромились називати адміністративно встановлену ціну в 7,188 гривні за кубометр газу «ринковою». Хоча всім зрозуміло, що ринку газу в нас як такого немає, альтернативи для споживачів у виборі постачальника — також. Але посадовці вперто продовжували посилатись на меморандум з МВФ і твердити про необхідність підвищити ціну газу для споживачів до «70 відсотків від ринкової». Якщо перекласти ці слова на зрозумілу мову, йшлося про 70 відсотків від ціни закупівлі газу за кордоном. При цьому ігноруючи той факт, що газ власного видобутку, який, власне, і  йде на потреби побутових споживачів, дешевший у 4,5 раза.

Цікаво, що вже після того, як змінився склад уряду, з’явилась інформація про те, що, мовляв, у Кабміні Яценюка мали намір знизити тарифи на газ для населення. Про це у своєму блозі на інтернет-сторінці «Оглядача» написав голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. Отже, за його словами, була ідея вивести правильну собівартість газу власного видобутку, додати до неї всі необхідні затрати, які потрібні НАК «Нафтогаз України» та її компаніям, а також облгазам, та приплюсувати до цього належну прибутковість цих підприємств, суму, необхідну для виплати заробітних плат, підтримання транспортних магістралей. Втім, той же таки В. Боровик переконаний, що нині розраховувати на зниження тарифів не варто. Це підтвердив і новий прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який наполягає на необхідності виконання меморандуму з МВФ.

Кістка третя. Мінімальна

Ще на початку квітня урядовці ухвалили низку рішень щодо підвищення соціальних стандартів та посадових окладів працівників першого тарифного розряду єдиної тарифної сітки. Зокрема, з 1 травня, зрештою, як і визначено законом про Держбюджет-2016, передбачено збільшити прожитковий мінімум, мінімальні зарплати та пенсії. За інформацією тодішнього міністра соцполітики Павла Розенка, прожитковий мінімум підвищиться в середньому на 5,2 відсотка. Для працездатних осіб (мінімальна зарплата) він становитиме 1 450 гривень (у погодинному розмірі — 8,69 гривні), для тих, хто втратив працездатність (мінімальна пенсія), — 1 130 грн., для дітей до 6 років — 1 228 грн., для дітей від 6 до 18 років — 
1 531 грн. Що стосується посадових окладів I-го тарифного розряду, то вони підвищуються на 6,5 відсотка.

Хочеться особливо акцентувати увагу на тому, що соцстандарти в середньому зростуть на 6 відсотків. Чому це важливо? Це стане зрозумілим, коли ми розповідатимемо про те, як депутати та чиновники подбали про себе.

Своя сорочка ближче до тіла...

Одночасно із підвищенням соцстандартів 1 травня вступає в дію новий закон про державну службу та відповідна постанова Кабміну, якою затверджено нові посадові оклади держслужбовців. Вони становитимуть від 1 723 гривні для спеціаліста в районі до 8 615 грн. для голови районної адміністрації, від 2 412 для спеціаліста на обласному рівні і до 10 338 грн. для голови обласної адміністрації, від 3 618 грн. для спеціаліста в державному органі, юрисдикція котрого поширюється на всю Україну, і до 12 061 грн. для керівника такого органу. Як зазначив, представляючи ці реформи у сфері держслужби, згаданий уже нами Павло Розенко, «в цілому посадові оклади на першому етапі збільшуються на 10%. і керівникам буде надано право нараховувати співробітникам надбавку за високі досягнення в праці, за додаткове навантаження і за стаж роботи».

Втім, тут є одна важлива деталь. За словами нині уже екс-міністра, у теперішній структурі заробітної плати держслужбовця лише 30% становить посадовий оклад, а 70% — надбавки та премії. Планується, що після завершення реформування у 2018 році буде навпаки: 70% — посадовий оклад і 30% — стимулювальні доплати. Не важко порахувати, якими будуть доходи чиновників, якщо посадовий оклад наразі становить лише третину від їхнього справжнього заробітку.

Іншим розпорядженням Кабміну від 20 квітня встановлено посадові оклади перших заступників глави Адміністрації Президента та секретаря РНБО у розмірі 16 тисяч гривень, їхніх заступників — 15 тисяч.

Ще «веселішою» є історія з підвищенням зарплат для народних депутатів України. Нагадаємо нашим читачам, що своїм останнім розпорядженням на посаді спікера Володимир Гройсман, який того ж дня був призначений прем’єр-міністром уряду, підвищив зарплату народним депутатам з 6 400 до 17 650 грн. Про це на своїй сторінці у «Facebook» написала нардеп від БПП Ольга Червакова, яка оприлюднила і відповідний документ. Отож, за її словами, «з 15.04.16 р. було збільшено депутатську зарплатню. Вона зросте з 6 400 до 17 650 грн. Така сама сума виділятиметься на депутатську діяльність». «Збільшується також фонд оплати праці помічників депутата: був 12 500 грн., став — 25 000 грн. Всі суми наведені без врахування сплати податків, тобто на руки видаватимуть менше. Отримувати зарплатню можуть не більше п’яти помічників. Раніше було чотири», — додала Червакова. 

Для зарплати і хабарів — різні кишені

Неважко порахувати, що підвищення зарплати нардепа з 6 400 до 17 650 грн. — це у 2,75 раза, тобто майже на 300 відсотків. Вражає, чи не так? Особливо зважаючи на підвищення соціальних стандартів для найбідніших на цілих 
6 відсотків. Додамо до цього ще одну обставину, про яку нині чимало чиновників воліють забути, — у країні й далі йде війна. і пересічні українці, незважаючи на невеликі статки, постійне підвищення цін на житлово-комунальні послуги, подорожчання продовольства та інших товарів, продовжують допомагати нашим захисникам на сході України. З травня, треба так розуміти, їхні можливості вижити у цей скрутний час та допомогти воїнам зростуть на 6 відсотків. Чи вистачить їм цього — запитання риторичне. А ще не треба забувати, що ті ж самі чиновники та депутати, обіцяючи покращення життя українців, насправді останнім часом «покращують» його лише в один спосіб — підвищуючи тарифи та податки. Очевидно, щоб було з чого платити їм зарплату.

Пригадується, що одним із аргументів на користь того, що чиновники та депутати мають отримувати високі офіційні заробітки, було твердження, що таким чином буде зменшено вплив на їх рішення зацікавлених осіб. Мовляв, у такий спосіб буде зменшено корупційну складову діяльності державного апарату країни. Втім, як показало нещодавнє опитування, проведене «TNS Online Track», підвищення зарплат чиновникам вважають ефективним методом боротьби з корупцією лише 5 відсотків українців. А на думку близько 70% українців, підвищення зарплат державних чиновників ніяк не вплине на ситуацію з коруп­цією. Ще 23% вважають, що зарплати держслужбовцям слід підвищити, але це не може повністю вирішити згадану проблему.

Візьмемо на себе сміливість стверджувати, що нинішній рівень життя українців, причому саме тих, яким соцстандарти підвищили на 6 відсотків, — це найоб’єктивніша оцінка діяльності як чиновників, так і депутатів. Бо недолугість управлінських рішень, та ж корупція, захланність, некомпетентність чиновників — це все причини того, що до України не поспішають інвестори, та й власні підприємці радше виживають. Відтак немає такого необхідного розвитку економіки, створення нових підприємств, нових робочих місць. Адже лише це — єдине, що може дати покращення життя громадян.