Замах на Сідлярчука: Справу передали до Надвірнянського райсуду

Очевидно, таки розпочнеться розгляд по суті кримінального провадження щодо замаху на громадського активіста жителя Снятина Дмитра Сідлярчука, який стався на початку серпня минулого року. Нагадаємо, що його вже двічі призначали в Коломийському суді, але в обох випадках потерпілий заявляв відводи суддям, які було задоволено.

Врешті-решт, провадження передали до Надвірнянського районного суду. І тут також при розгляді міри запобіжного заходу підсудному Леонідові Шимчуку його залишили під домашнім арештом,  хоча Сідлярчук і прокуратура наполягають на поверненні до попереднього — тримання під вартою. До речі, саме його зміна Коломийським судом була в числі тих претензій, якими Сідлярчук аргументував недовіру тамтешнім суддям. Та наразі на підготовчому засіданні жодних зауважень щодо нинішнього складу суду не було, тож очікуємо початку процесу, пише газета Галичина.

Інтерес до нього обумовлений низкою обставин. Скажімо, йдеться про спробу вбивства в рідкісний, як для Прикарпаття, спосіб — з допомогою гранати, встановленої на розтяжці. Нагадаємо, що в результаті вибуху потерпіло загалом двоє осіб. Легкі осколкові поранення отримала й сусідка Сідлярчука, котра на той момент неподалік від нього розвішувала білизну. Але, наскільки нам відомо, вона відмовилася від статусу потерпілої і, очевидно, виступатиме в суді як свідок.

Додамо сюди й мотиви злочину — особисті неприязні стосунки між потерпілим і підсудним виникли не раптово і не випадково, а стали наслідком несприйняття першою особою дій другої на посаді директора Снятинського будинку-інтернату для дітей-інвалідів. Знаючи запальну вдачу і безкомпромісність Дмитра Сідлярчука, можна передбачити, що в ході процесу почуємо чимало шокуючих фактів щодо ситуації в цьому закладі, який, до речі, не вперше опиняється в центрі скандалу.

Разом з тим зауважимо, що Леонід Шимчук не визнає вини у злочині, який йому інкримінують, і матиме свої аргументи проти аргументів обвинувачення. 

Як це часто трапляється в ході розслідування резонансних злочинів, правоохоронці виявляють й інші кримінальні правопорушення. В цьому випадку, наприклад, викрито факт зберігання наркотиків, і відповідне провадження — також у суді. А ось доля іншого провадження нам наразі невідома. і хоча воно начебто нападу на пана Сідлярчука безпосередньо не стосується, проте лежить також у сфері діяльності органів соцзахисту і, очевидно, саме вибух тієї гранати підняв його на поверхню. Власне, однією з версій замаху, котру оприлюднили фактично всі ЗМі, було викриття потерпілим разом з іншими громадськими активістами, по суті, оборудки з придбання житла для колишнього вихованця згаданого інтернату. Цю історію ми описали в публікації «Розтяжка для правдоборця» («Галичина» за 18 серпня 2016 р.). Коротко нагадаємо читачам, що чоловікові, інваліду другої групи, дружина якого також має інвалідність і котрий виховує двох діточок, намагалися, як-то кажуть, «всучити» фактично не придатний для житла будинок — без надвірних споруд, газифікації тощо, на придбання якого з обласного та районного бюджетів було виділено 380 тисяч гривень. На думку громадських активістів, до яких звернувся чоловік, реальна вартість тієї «хижі» була разів у десять менша.

На одному з брифінгів у Головному управлінні НП в області ми поцікавилися, чи зреагували правоохоронці на цей випадок. Заступник начальника  обласної поліції полковник Ігор Баб’юк відповів, що порушено кримінальне провадження. Але ним займався підрозділ захисту економіки, котрий після реформи органів внутрішніх справ уже не підпорядковується обласному управлінню, тож Ігор Васильович не міг розповісти якісь подробиці. Так би мовити, з компетентних джерел нам стало відомо, що, мовляв, гроші, виділені для придбання житла інвалідові, було повернуто на його рахунок і начебто він написав пояснення, що ні до кого претензій не має. Але хіба це доводи? А якщо б той чоловік не знав Дмитра Сідлярчука, до якого звернувся по допомогу, усвідомивши, що його, м’яко кажучи, дурять? Чи пан Дмитро просто відмахнувся би, замість того, щоби з допомогою інших активістів вникати в ситуацію? А тут ще вибух гранати привернув до неї загальний інтерес. Міркую, що ця оборудка не була доведена до кінця, кажучи мовою Кримінального кодексу, з обставин, незалежних від її організаторів. Тим більше, що, як свого часу зазначав Дмитро Сідлярчук, це був не поодинокий випадок.

Зрештою, не привертав би до цього уваги, якби не та підстава, що буквально кілька номерів тому в нашій газеті було опубліковане звернення депутатів обласної ради до Прем’єр-міністра В. Гройсмана  про невідкладну необхідність прийняття на державному рівні програми забезпечення соціальним житлом вихованців будинків-інтернатів, котрі мають на це право. На обласному рівні вона діє, але коштів катастрофічно не вистачає. Як наслідок, лише кожна десята особа з цієї категорії громадян може отримати житло, і ситуація не покращується. Але якщо грошей не вистачає, то, за логікою, мав би бути жорсткий контроль за використанням тих, що є. З відповідними оцінками і висновками.