Запроси мене з війни: Франківський доброволець знайшов кохання на фронті

На війні - кохання немає. Так думав той, хто там з 18-ти років. Допоки не зустрів такої, як сам. Хороброї, відчайдушної й відданої своїй країні, яка теж добровільно змінила мирне життя - на фронтове....

У переддень Свята захисника України, вже сьогодні, майже два десятки дівчат, запросять своїх хлопців з війни - до танцю, аби нагадати, як важливо допомогати воїнам, повертатися до мирного життя, пише Бліц-Інфо з посиланням на СТБ. 

Одна з-поміж дівчат - волонтерка Аліна Михайлова. Вона запросить до танцю молодого командира на псевдо да Вінчі. Якби не війна, він тримав би в руках не зброю, а пензлі художника. Франківець Дмитро Коцюбайло на псевдо да-Вінчі на фронті з вісімнадцяти років. зараз юнаку 22 роки. Коли розпочалась війна, він одразу поїхав добровольцем.

"Я знав, що треба. У мене навіть ніякого вагання не було", - запевняє воїн. 

Так само не вагався Дмитро і коли треба було їхати на майдан. У той час він був студентом художнього коледжу. Та з початком війни залишає навчання і недописані полотна та стає бійцем-добровольцем на псевдо да-Вінчі.

На війні немає кохання, був переконаний хдопець. І так він думав допоки йому не написала повідомлення одна гарна дівчина - волонтерка з Госпітальєрів. Запропонувала допомогти його роті медикаментами.

"Дуже мені сподобалася. Можна сказати, що я відразу закохався в неї", - зізнається Дмитро.

Дівчина розповідає, що весь цукерково-букетний період у них завершився одним побаченням на танку.

Аліна, як і Дмитро стала волонтеркою ще на майдані. За роки війни дівчина стає досвідченим військовим медиком і тепер тактичної медицини навчає вже сама.

Аліна і Дмитро разом уже півтора року. З ними на війні і їхній спільний пес. Обоє кажуть, що поки точиться війна, їхнє місце тут, на фронті. Однак, коли дівчині запропонували взяти участь у соціальному проекті до Дня захисника, вона не вагаючись, запросила коханого з війни.