Журналістка з Кропивницького поділилась враженнями від відвідин Івано-Франківська

news-image: Журналістка з Кропивницького поділилась враженнями від відвідин Івано-Франківська
Журналістка з Кропивницького Людмила Макей побувала в Івано-Франківську і поділилася враженнями про поїздку з читачами.
Кожне місто має власний голос, музику і смак. Щоразу, мандруючи Україною та світом, я намагаюсь їх почути, пізнати, зрозуміти. Цього разу мене чекав Івано-Франківськ, він же Станіслав, одне з найбільших міст Галичини, культурний та економічний центр Прикарпаття, пише УГ
 
 
Це українське місто, в якому по-європейськи комфортно кожному, ким би він не був: студент, пенсіонер, матуся з малюком чи, наприклад, журналіст. Тож, милуючись красою та архітектурними перлинами, не забуваю робити нотатки у свій путівник під час фінального, десятого вишколу проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в українських медіа». 
 
 
Розпочався він зі знайомства з громадським рестораном Urban Space 100 («Міський простір»), розташованим у десяти хвилинах ходьби від залізничного вокзалу.
 
 
Це місце є знаковим для франківців. Перш за все тому, що створили його 100 чоловік, скинувшись по тисячі доларів заради спільної справи й погодившись не отримувати з цього дивіденди.
 
 
Спочатку створили громадську організацію «Тепле місто», яка згуртувала владу, громаду й бізнес навколо спільної ідеї. А потім вирішили заснувати заклад, де можна було б не просто смачно поїсти, а й презентувати свої таланти, поспілкуватися з цікавими співрозмовниками, провести час за книжкою, ноутбуком чи просто спостерігаючи за тим, як кулінари чаклують над стравами. 
 
 
Тут же міститься крамничка, де продаються книги про бізнес, оригінальні сувеніри, модний одяг та інші «штучки».
 
 
Є власні сцена та радіостудія, яка двічі на тиждень виходить в ефір.
 
 
Лекції, презентації, кінопокази, дискусії — звична атмосфера ресторану.   
 
    
Першого клієнта впускають о шостій ранку, коли прибуває перший потяг. Раніше доводилось чекати кілька годин, поки відкриються кафе. Тепер такої проблеми немає. Буває, зайдеш на філіжанку кави, а за сусіднім столиком сидить Юрій Андрухович, Сергій Жадан чи інша відома особистість. 
 
 
Координаторка проекту Марта Гладка заради Urban Space 100 покинула рідний Львів і не шкодує про це.
 
 
— Сто засновників громадського ресторану — це люди практичного інтелекту, які живуть не лише в Івано-Франківську, а й у Києві, Одесі, Сан-Франциско, Берліні, Баку та інших містах, — розповідає вона. — Це соціально активні громадяни, яких об’єднує ідея якісного розвитку міського простору. Керує закладом компанія «23 ресторани», причому співзасновники не втручаються в діяльність менеджерів. Це дозволяє не лише залишатись на плаву, а й спрямовувати 80 відсотків прибутку ресторану на реалізацію громадських проектів. Наприклад, за рахунок спеціальних грантів відреставрували вікна й двері житлових будинків, встановили дитячий ігровий майданчик, влаштовують традиційне свято вуличної музики...  
        
Досвідом франківців уже зацікавились кияни й планують відкрити подібний громадський ресторан у грудні. І хто знає, можливо, у списку щасливчиків колись з’явиться й Кропивницький?
 
 
Промприлад. Реновація 
Загалом, ключовим поняттям для учасників безпрецедентного для України проекту Urban Space 100 є відчуття причетності. Це засвідчило спілкування з керівником платформи «Тепле місто» Юрієм Филюком. Він мав успішний бізнес у столиці, а нині займається створенням зручного міського простору — урбаністикою на Галичині. У режимі 7/24 Юрко опікується реалізацією амбітного проекту під назвою «Промприлад. Реновація», створеного буквально на пустому місці — на третьому поверсі колишнього заводу «Промприлад». 
 
 
На занедбаних колись 1783 квадратних метрах розташувались творчі майстерні, галерея, студія танців, школа перукарів, офіси ІТ-компаній, конференц-зали, бар і навіть департамент інвестиційної політики міської ради (всього 12 організацій).
 
 
Дев’ять місяців тривала реконструкція вартістю понад 1 млн 200 тис. доларів США. Кошти надали приватні інвестори та різні інституції. 
          
— Ми шукаємо проекти у перетинах між бізнесом і соціальною складовою, — пояснює Юрій Филюк. — Гіперінвестування — це нова філософія сучасного бізнес-середовища, яка близька нам. Наша місія — бути інноваційною платформою для створення можливостей і суспільних трансформацій. Ми прагнемо створювати самозабезпечувані моделі на зразок того, як дати людині вудку й навчити її рибалити. Таким чином навіть незабезпечені верстви долучаються до повноцінного життя. Бізнесу теж не хочеться виглядати погано в очах суспільства. Він більш лояльно вплітає свою діяльність в екосистему міста, дбає про людей та про ресурси, з якими працює. В довгостроковій перспективі саме такий бізнес виявиться стійкішим до викликів і криз.
 
Сьогодні «Тепле місто» — це 17 членів команди та понад 60 бізнес-партнерів, які підтримують її проекти. Вони обрали Івано-Франківськ місцем для проживання для себе та для своїх родин, а відтак зацікавлені, аби тут було затишно й комфортно всім.
 
 
Для цього створена програма «Міські гранти», щоб на конкурсній основі втілювати корисні проекти, спрямовані на розвиток міста. Минулого року, наприклад, реалізували 12 проектів загальною вартістю 200 тис. грн. 
 
 
Серед них «Велодень», «Вікно у світ», «Віртуальна реальність у бібліотеці», «Соціальний центр для учасників АТО та їхніх родин» тощо.
 
 
З’явилась команда «Сильні духом» з бочі на колесах — для людей з інвалідністю, започатковано Фестиваль франківських дворів та інші заходи.
 
 
Ковальське щастя
Понад десять років проводять у Франківську «Свято ковалів». Цей фестиваль ковальського мистецтва став родзинкою міста й приваблює майстрів з України на Європи, які стукотять молотками просто неба і створюють шедеври на початку травня.
 
 
Частину з фігур продають, іншу — забирають з собою, а дещо залишають у подарунок місту.
 
 
Так за кілька років івано-франківські вулиці набули європейського шарму завдяки появі садових арок, пергол та ексклюзивних кованих скульптур: «Букету майстрів», «Великоднього сонця», «Каруселі», «Арки дружби» на честь 350-річчя міста. 
 
 
Є цікавезна рамка з елементами зброї, колеса, підкови та справжнього ковадла, на фоні якої люблять фотографуватися туристи.
 
 
Поруч стоїть металева «старовинна» фотокамера, яка створює атмосферу фотосалону на фоні ратуші.
 
 
Кілька років тому на «стометрівці» — улюбленій прогулянковій вулиці франківців — виросло «Дерево щастя». Кажуть, до цього жодне живе дерево на клумбі не приживалося. Тому й вирішили встановити металеве. Але є на ньому і квіти, і яблука, і навіть гойдалка.
 
 
До «Дерева щастя» приходять молодята й дітлахи, бо знають: назва невипадкова. Вона програмує людину на радісне і творче буття.
 

До речі, ще одна важлива деталь впадає в око. Яне побачила в Івано-Франківську нагромадження тимчасових торговельних споруд – мафів, яких повно у Кропивницькому. Вочевидь, тут шанують не тимчасове, а вічне.

 

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її мишкою і натисніть ctrl+Enter
Опубліковано: 21.10.2018 08:05