13 мільярдів Галичини

Галичина цьогоріч житиме на 13 мільярдів гривень – саме у таку суму складаються затверджені бюджети трьох наших областей, без урахування кошторисів обласних центрів – Львова, Івано-Франківська та Тернополя. Бюджетний процес не був надто простим «завдяки» новаціям від Верховної Ради – зміни у законодавстві щодо децентралізації зумовили зміну джерел фінансування низки закладів медичної та освітньої сфери. Однак у реальності, здійснені уже тепер наче відцентрові кроки призвели до ще більшого погл

Арифметика «чортової дюжини»

Із майже 13 мільярдів гривень  кошторису галицьких областей на цей рік понад половину припадає на Львівщину – 6,624 млрд гривень доходів та видатків.  Івано-Франківська область ухвалила бюджет з невеликим профіцитом - доходи у розмірі майже 3, 617 мільярда, а видатки – понад 3, 615 мільярда гривень. Найменший бюджет закономірно має  найменша галицька область - Тернопільщина, пише Zбруч. Тут він злегка дефіцитний: доходи затверджено на рівні 2,727 млрд грн, а видатки - майже 2, 729 млрд грн.

Для початку «побавимося» трохи цифрами, аби з’ясувати чи рівномірно фінансується Галичина, яка частка бюджетного доходу припадає на великі міста, а яка на райони і як це виглядає у порівнянні, наприклад, з Києвом і ще кількома навмання обраними містами України. Методика проста: річний дохід території ділимо на кількість мешканців (станом на початок минулого року).  Отже з Усіх міст Галичини найкраще виглядає ситуація у Львові де на душу населення припадає 5 тисяч 250 бюджетних гривень. В Тернополі натомість ця сума складає 4 тисячі 915 грн і найменше у Івано-Франківську – 4 тисячі 370 грн. Суттєво менше грошей виділяється обласним бюджетом на життя перефирії. На одного мешканця Івано-Франківської області припадає 2 тисячі 615 грн, Львівської – 2 тис. 610 грн, Тернопільської – 2 тис. 550 грн.

Але розпачати нічого, бо, до прикладу Київська область не є багатшою: застосовуючи ту саму методику виводимо суму 2 тисячі 400 грн на 1 мешканця наближених до столиці сіл, селищ та містечок. Інша справа сам Київ. Там на 1 мешканця припадає 7 тисяч 700 грн –найбільший показник по країні і це виглядає цілком природно. У решті ж міст віддалених від столиці картина подібна до Галицької. У Вінниці на душу населення приходиться 4 тисячі 935 грн, у Одесі – 3 тисячі 550 грн, в Дніпропетровську – 5 тисяч 355 грн, Харкові – 4 тисяч 625 грн, а у близькому до нас Рівному – 4 тисячі 280 грн.

Таким чином, ображеними нам чутися підстав немає. Тепер перейдемо до того, як приймався бюджет, які його цьогорічні особливості і як оцінюють київські бюджетні нововведення на місцях.

Соціалка наше все

Львівська та Івано-Франківська обласні ради свої бюджети затвердили ще на початку січня, а от на Тернопільщині процес тривав трохи довше – кошторис області затвердили щойно два тижні тому (28 січня) і на це у тамтешніх депутатів пішло два дні.

Першого дня  депутати із запалом  кілька годин воювали за те, щоби ухвалити порядок денний. Зокрема, народні обранці на повну котушку використали можливість постояти біля мікрофонів, коли зайшла мова про те, щоби ухвалити звернення до керівництва держави щодо введення воєнного стану по всій Україні. Нагадування про потребу розглядати бюджет спровокували нову словесну колотнечу, відтак депутати не дійшли згоди та розійшлися. Наступного дня пристрасті трохи вляглися і бюджет ухвалили.

Щодо структури видатків, то традиційно левова частка бюджетів припадає на так звану соціальну сферу – охрону здоров’я, освіту і тд. Не стали винятком і цьогорічні бюждети усіх трьох областей, ці видатки навіть зросли, зважаючи на те, що у кожній області ухвалено програми допомоги сім’ям вояків, які загинули в АТО і на лікування поранених. Також депутати не забули про фінансування військових.

На охорону здоров’я у Львівській області передбачено 1,205 млрд грн, освіту – 994 млн, соціальний захист – 135 млн грн. Також депутати Львівської облради зосередилися ще й на проблемі ремонту доріг. На це у бюджеті було передбачено 100 млн грн, а зараз планують додати ще 50 млн і закладають норму, щоби всі дороги були відрихтовані до осені. Зважаючи на плачевний стан доріг Львівщини та знецінення гривні, ця сума стане геть мізерною, якщо брати до уваги реальні потреби, але це все одно ліпше, ніж нічого. Щоправда, питання якості виконаних ремонтів все ще залишаєтсья відкритим.

У бюджеті Івано-Франківської області видатки на розвиток освіти становитимуть 570 мільйонів гривень, ще 596 мільйонів гривень передбачено на охорону здоров’я, майже 57 мільйонів – на культуру та мистецтво, а житлово-комунальне господарство області отримає 1 мільйон 300 тисяч.

Бюждет медичної галузі Тернопільської області ухвалено на рівні 465,9 млн грн, освіта отримає 349 млн, а на культуру передбачено майже 50 млн грн.

Сюрпризи децентралізації

Найбільше роботи було з бюджетними новаціями, затвердженими наприкінці року Верховною Радою.  Зокрема, йдеться про зміни відрахувань з податків на доходи фізичних осіб, з яких 25% забрали у державний бюджет, відтак обласні бюджети не дорахувалися 10% надходжень від цього податку. Замість цього регіонам пообіцяли цільову субвенцію з держбюджету на утримання закладів медицини та освіти.

Для великих міст така норма дуже сприятлива, бо дозволяє зекономити значні кошти і вкласти їх у ремонт інфраструктури. Однак що нижчий рівень бюджету, то меншою стає вигода і більшими проблеми. 

Наприклад, Івано-Франківська обласна рада зі скрипом проголосувала за те, щоби взяти на себе фінансування понад двох десятків, коледжів та ПТУ, які раніше утримувалися з київських бюджетів. А за місць після ухвалення бюждету Прикарпаття, очільники сільських рад виступили з протестом, що не в змозі прийняти місцеві головні фінансові документи за такого стану речей.

Про це було оголошено на нараді Івано-Франківського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад. Сільські голови одностайно критикували законодавчі новації при формуванні місцевих бюджетів, зокрема, відсутність реального механізму адміністрування податку з нерухомості та акцизу.  

За їхніми даними, наразі тільки 15-20% дворів у селах мають акти на будинки нового зразка, де вказані всі будівлі і метраж, що є базою для оподаткування. А решта користуються актами зразка до 2000-го року, у яких не вказано метраж, не внесені стайні й стодоли. Відтак постають питання: як і хто має міряти площі, як можна передбачити, скільки цього податку збереться в бюджет сільради?

Незадоволені війти низькими зарплатами (більшість сільських голів на Франківщині досі не отримали зарплати за грудень минулого року) та скороченням штату сільрад, в яких здебільшого працюють "три з половиною працівники – голова, бухгалтер, землемір і півприбиральниці".

А на Львівщині під час затвердження бюджету області виникли певні непорозуміння щодо того, хто має фінансувати низку закладів.

«Де, наприклад, буде краще заслуженому танцювальному колективу «Верховина», який є в Дрогобичі і фінансується з обласного бюджету, а виходячи з функціональних особливостей, мав би фінансуватися з міського бюджету? І дуже складно переконати, що Дрогобич, як і інші міста обласного підпорядкування та Львів, якраз виграють від бюджетної децентралізації» - розпачає  голова бюджетної комісії Львівської обласної рад Ярослав Качмарик.

No money, no funny

На думку Ярослава Качмарика, децентралізація, про яку так багато говорили наприкінці минулого року, відбулася без передачі реальних фінансових механізмів місцевій владі. А це означає, що замість децентралізації відбувається ще більше скупчення повноважень на рівні Києва, а відтак і залежності регіонів. Яскравим підтвердженням цієї тези можуть бути дії державного казначейства, яке не проплачує кошти за вже виконані роботи. Наприклад у січні цього року депутати Львівської облради вирішили внести зміни до бюджету і серед іншого майже 58 мільйонів гривень передбачено на погашення боргів за минулий рік, що виникли через дії казначейства.

«Якщо говорити про структури фінансової децентралізації, то якщо в попередньому році власні податкові надходження і збори складали в основному 17%, то цього року лише 13,6%. Тобто ми говоримо про фінансову децентралізацію, а бачимо, що все навпаки. Цілу низку тих речей, які доволі ризиковані в надходженнях, віддано на місцевий рівень. А податок на доходи фізичних осіб, який завжди виконувався чи перевиконувався, переведено на загальнодержавний рівень» - розповів Ярослав Качмарик під час інтернет-відеомосту між Львовом і Донецьком на тему: «Децентралізація влади в умовах війни: львівський та донецький варіанти».

На його думку, передача на обласний рівень багатьох структур, які раніше утримувалися з держбюджету без джерел такого фінансування  може призвести до соціальних протестів.

«Якщо передадуть повноваження, але не дадуть грошей, то не буде результату. Для прикладу, коли передаються повноваження щодо фінансування тих чи інших бюджетних установ і закладів, а на це немає грошей, то це означає, що люди, які там працюють, з часом не будуть отримувати зарплати і, можливо, вийдуть на вулицю» - застерігає  Ярослав Качмарик.

Слід зауважити, що бюджетний процес цього року має ще одну особливість – уже незабаром бюджети будуть змінювати. Принаймні у Львівській області – точно. Відтак можна сподіватися, що деякі помилки, зроблені у січні, вдасться виправити без зайвої шкоди як для людей, так і для областей загалом.