Чи варто відбирати недоторканність у народних обранців: думки відомих прикарпатців

Вже не перший рік в Україні говориться про позбавлення парламентарів депутатської недоторканості. Політичні партії заради додаткових балів в очах виборців щоразу запевняють, що прийшовши до влади, вони позбудуться цього практичного привілею. А нинішня влада навіть внесла це у свою коаліційну угоду. Та чи варто позбавляти народних обранців депутатської недоторканості?

Про це кореспондент «Бліц-Інфо» запитував у прикарпатських політиків, громадських активістів та експертів.

Ігор Ткач, інформаційний аналітик: 

Над питанням депутатської недоторканості багато дискутують не в тему. Сам факт цього обговорення пов'язаний із беззаконням і неможливістю здобути справедливість в суді. Якщо б працювали правоохоронні і судові органи - ніхто ніколи б таке питання не піднімав. Питання депутатського імунітету має два взаємопротилежних аспекти: перше - це гарантії депутатської діяльності, де депутат і дійсно мав би мати якийсь імунітет від ймовірних замовних справ чи переслідування - мала б бути окрема процедура його наприклад арешту чи затримання. Зрозуміло, що насправді депутатська робота (якщо ця робота дійсно робиться) є конфліктною, там завжди залишаються невдоволені сторони - і якщо депутат чесно робить цю роботу, то невдоволеними залишаються клани фінансово-промислових груп, кримінал, окремі політики - а це вже небезпечно. Це треба розуміти. З іншої сторони депутатський імунітет не може перетворюватися в "захисну грамоту" для незаконних дій депутатів. Якщо є імунітет - то прокуратура чи міліція має йти по іншій процедурі - і це все, але коли депутат вчинив протиправно, то правосуддя слід звершувати до кінця. Сама наявність недоторканості нічого не гарантує депутатові - це просто окрема процедура, дещо складніша ніж звичайна, публічна - із повідомлення чи дозволу ради - для того, щоб на депутата у його діяльності не можна було підкилимно чинити тиск.

Ця рада, на мою думку, висловлюючись про скасування недоторканості мусить тепер це виконати. Хоч самі гасла - популістичні і навіть шкідливі. Ми маємо розуміти, що маємо захищати не парламентарів, а парламентаризм, не суддю, а неупередженість і чесність суду, не прокурора, а принцип невідворотності покарання, не слідчого, а професійність і неупередженість слідства.

Вся суть в принципах, а не в людях. Звичайно, людям ненависні депутати, бо чимало з них активно зловживають імунітетом, але повторю - єдина причина такого зловживання - кримінальний характер самих "правоохоронних" органів. Гасло "сядут все" - можна читати з двох кінців.

Олександр Сич,  екс-віце-прем'єр-міністр України:

Моя позиція як свободівця залишається незмінною. Й вона чітко викладена у програмі політичної сили, яку представляю. Депутатська недоторканість має бути знята в аспекті кримінальних і економічних злочинів. Але недоторканність мусить стосуватися політичної діяльності політика. За свою позицію у Верховній Раді України, за свої висловлювання, за свою точку зору депутат не може нести відповідальності, не може бути переслідуваним. І якщо є хоч якісь натяки на те, що під прикриттям інших мотивів переслідування здійснюється за політичну діяльність, то це не повинно бути допустимим. В той же час, якщо є аргументація слідчих органів та прокуратури, що народним обранцем вчинено кримінальне правопорушення чи економічний злочин, він має понести передбачену законодавством кримінальну відповідальність. Так само, як і будь-який громадянин України. Умовно кажучи, якщо депутат вчинив ДТП, загинула людина, то він має сісти на лаву підсудних. Чи якщо депутат вчинив зловживання службовим становищем, чи лобіював інтереси - свої, рідних, чи прикривав певні тіньові схеми, то він має понести відповідальність. Тобто має бути недоторканність за політичну діяльність, але за кримінальні та економічні злочини депутат має нести таку ж відповідальність, як і інші громадяни України.

Сергій Сивачук, громадський діяч, голова Івано-Франківського осередку ГО "Патріот України":

На мою думку? недоторканість потрібно знімати. Відміна цього привілею сприяла б тому, що в народні депутати йшли б не за преференціями чи привілеями, а реально ті, хто прагне робити якісні зміни в країні. І також боятимуться відповідальності за свої дії чи бездіяльність, які можуть понести за собою й негативні наслідки. Адже, ми часто бачили приклади антиукраїнської діяльності нардепів. До прикладу серед останнього. VII скликання. Тоді дуже багато питань могло б бути до народних обранців, на які їм довелось би відповідати. А так, вони маючи недоторканість, змогли уникнути справедливого покарання чи просто хоча б відповідальності. Однозначно, зняття недоторканості був би крок до більш ідеалістичного підходуу політиці. Тобто люди, йшли б туди, щоб реально бути народними обранцями, представляти народ, бути слугами народу і виконавцями його волі, а не просто бути лобістами.

І мабуть в цьому контексті з Президента варто зняти недоторканість також. Тому, якщо депутати в певній мірі несуть відповідальність за те, що твориться в країні, то і він повинен відповідати також. Але там мабуть повинен бути інший механізм, бо це все ж таки Глава держави.

Якщо все-таки ми відміняємо депутатську недоторканість, яка десь страхує їх від того, що вони можуть бути заарештовані, ув’язнені чи якось притягнені до відповідальності, на мою думку нічого не має бути натомість. Але недоторканість з них важко зняти. Тут такий момент, вони страхуються, але народу від цього не легше. Це десь межує з відчуттям безкарності. Тобто, депутат знає, що за свої дії він не буде покараним навіть у випадку, якщо ці дії виявляться злочинними чи призведуть до якихось негативних наслідків. Однак загалом зняття недоторканності сприяло б покращенню ефективності роботи депутатів.

Дмитро Шлемко, народний депутат України:

Наша позиція є в передвиборній програмі партії Батьківщина. А також занесена в коаліційну угоду. Із перших наших законопроектів буде саме зняття недоторканості. Мова йде не тільки про недоторканність народних депутатів, а й суддів та Президента України. Для того щоб усі були на рівних умовах. Та, варто зауважити, що наша фракція має недостатню кількість голосів, щоб самостійно прийняти такий законпроект.

Віталій Перевізник, громадський діяч:

Верховна Рада разом з іншими органами державної влади повинна зробити все, щоб недоторканим і захищеним почувався кожен українець, щоб дотримувалися гарантовані Конституцією всі права і свободи громадянина. Народні депутати повинні йти до громадян, створювати громадські експертні середовища, залучати людей до творення законів і контролем за їх виконанням. Цьому депутатська недоторканість сприяє. Я вважаю, що народний депутат повинен мати депутатську недоторканість. Щоправда він повинен жити Україною...

А от хто повинен бути нардепом вирішує ВИБОРЕЦЬ!!!

Юрій Бабій, депутат обласної ради: 

На мою думку це спірне питання, адже часто-густо депутатська недоторканість дійсно допомагає здійснювати депутатські повноваження. Та безумовно в Законі про статус депутата Верховної ради потрібно обмежити, з метою уникнення зловживань, цієї депутатської недоторканості. Повинно бути спрощення процедури її зняття, тому що згадаємо коли при керівництві була так звана сім'я Януковича, то часто депутатська недоторканість опозиціонерам багато в чому допомагала.

Коли ми зараз маємо демократичну коаліцію, можливо, потрібно спростити саму процедуру її зняття. А не рубати з плеча. В такому вигляді, як вона зараз залишати її не можна. Адже, це інструмент для зловживання. Можливо потрібно надавати її при потребі, коли депутат бере участь в якісь тимчасовій комісії. Але чи варто зовсім знімати її із депутатів, які виконують депутатські повноваження –  питання спірне…

Тарас Случик, політолог:

Змінювати формат депутатської недоторканості потрібно, адже зараз це механізм втечі для нардепів від відповідальності. Проте скасовувати абсолютно її не можна, адже тоді Президент разом із Прем’єром остаточно знищать парламентаризм в  Україні. Депутат займаючись політичною діяльністю має відчувати, що він може діяти незалежно. І контролювати виконавчу владу та говорити правду навіть, якщо це не подобається високопосадовцям. Тому реформувати механізм недоторканості, збільшити рівень підзвітності та скасувати частину пільг потрібно.Та повністю позбавити недоторканості парламентарів не можна, вона є однією з гарантій демократії. І якщо вже посилатись на практики інших країн, то у всіх демократичних країнах парламентська недоторканість або імунітет існує. Але в різних формах, подекуди навіть «жорсткіших» ніж в Україні.

Петро Шкутяк, депутат обласної ради, доброволець батальону "Айдар":

На мою думку, якщо більшість політичних партій, які є в парламенті, обіцяли зняти депутатську недоторканність, то вони мусять це зробити. Інакше це був просто обман. Тобто, цю свою передвиборчу обіцянку вони повинні обов’язково виконати. Причому без усіляких умовностей. Щодо суддів, то якщо депутати вважатимуть за потрібне обмежити їх недоторканність, тоді це також треба зробити. Але в першу чергу важливо, щоб вони виконали, те що обіцяли. 

Василь Абрамів, лідер "Правого сектору" на Прикарпатті:

Безумовно після перемоги її потрібно скасовувати. Наші здобутки ще не укріпились, бо ми привели багато депутатів, які дбають не про благо власної сім'ї, а про благо держави, то їм даний статус недоторканості допомагає. Звичайно важко дивитися на те, як деякі нардепи користуються недоторканістю - кришують свої бізнеси і різні кримінальні справи. Але я думаю, поступово суспільство саме заставить їх зняти недоторканість.

Василь Кедик, політолог:

Про скасування депутатської недоторканності, а також недоторканності суддів говорять давно. Це предмет багатьох політичних дискусій та виборчих програм. Скажімо, підтримку скасування депутатської недоторканності перед останніми парламентськими виборами декларували представники практично всіх політичних сил. Це та тема, яка подобається виборцям. Але треба врахувати те, що схожих «гарячих» тем для електорату стало значно менше. Маю на увазі, наприклад, державну мову, вступ в НАТО, відносини з Росією.

Громадяни хочуть почути предметну розмову від політиків. Але вони також хочуть почути про скасування пільг депутатам, націоналізацію державних дач чи ось скасування депутатської недоторканності. Всі розуміють, що скасування недоторканності – це хороший предмет для політичного чи виборчого піару, який можна втратити в разі справжнього голосування за це у стінах Верховної ради.

В цьому разі питання політичної доцільності полягатиме в тому, хто ж внесе цю ініціативу на голосування. Сьогодні виглядає, що скасування депутатської недоторканності – це кістка, яку тримає міцно в зубах команда Президента і не збирається нею поступатись. Якщо ж проаналізувати останні заяви Гройсмана та Луценка, видається, що в БПП досі немає узгодженої позиції по термінах внесення цієї пропозиції.

Насправді потрібно чітко усвідомлювати, що скасування недоторканості жодним чином не позначиться на ефективності роботи Верховної ради.

Руслан Марцінків, народний депутат VII скликання:

Ну насамперед треба розуміти, що депутатська недоторканість - це конституційна норма, тому потрібно 2 сесії, щоб її змінити. А це непростий процес. Зрештою проти цього всі олігархи, які контролюють більшість у Верховній Раді України. Для прикладу, для чого людям Ахметова, Коломойського, Фірташа знімати недоторканість, якщо це дозволяє зберігати та робити бізнес. Звісно про людське око щось буде робитись, може приймуть в першому читанні, але чесно я сумніваюсь, що восени цього року знайдеться 300 голосів для скасування депутатської недоторканості. Хоча треба розуміти, що крім депутатської недоторканності - є ще суддівська, президентська і її теж треба скасовувати щодо кримінальних та корупційних злочинів.

Максим Кицюк, громадський активіст:

Депутатську недоторканність потрібно скасовувати в обов'язковому порядку. Більше того, недоторканність, як таку, варто залишати, мабуть, лише для службовців в антикорупційнім бюро. Відтак, депутати мають перебувати, як і всі громадяни, під аспектом презумпції невинуватості. І ніяких пільг. А чому для антикорупційного бюро - аби вони могли без проблем проводити розслідування на усіх рівнях влади

Юрій Романюк, депутат обласної ради:

Питання депутатської недоторканності має двояке значення. В принципі в усьому світі депутат має особливий статус. Особливий статус не в тому сенсі, що депутат звільнений від будь-якої кримінальної відповідальності. А в тому, що він дозволяє йому безперешкодно і безкомпромісно відстоювати інтереси громади, яку він представляє перед державною машиною, перед правоохоронними органами, перед прокуратурою, СБУ, міліцією, слідчими. А також перед найвищими державними чиновниками не боятись висвітлювати інтереси людей і не нести за це жодної кримінальної або адміністративної відповідальності.

Та є друга сторона медалі: є та деформована депутатська недоторканність, яка в принципі за будь-який можливий злочин не дозволить притягнути депутата до кримінальної відповідальності, поки Верховна Рада не санкціонує за поданням Генерального прокурора. Та депутатська недоторканність, яка стосувалась у свій час депутата Лозинського, який особисто вбив людину і поки Генпрокурор не подав відповідне подання, Верховна рада у своїй більшості не проголосувала про зняття з нього недоторканності. От коли ми говоримо про таку депутатську недоторканність то вона безумовно не може існувати в сьогоднішній час у такому вигляді як вона є. Її необхідно змінювати.

На мою особисту думку, депутатська недоторканність в тому плані, в якому вона існує у всьому цивілізованому світі таки повинна бути. І доказом цього є події на Майдані, де без депутатської недоторканності хто його знає, як би було. Тоді була вагома лепта внесена депутатами, інакше б їх просто позалякували і позбавили б депутатства.

Та не може бути депутатська недоторканність за вчинений кримінальний злочин. Таку недоторканність ніхто не захищає, навіть самі депутати. Навпаки вони виступають, щоб її зняти.