Диктат нікчемності

Ніщо не залишає по собі стільки руїн, скільки меншовартісне зло

Не встигли ми написати, що Росія – це терористична країна, як через день начебто ісламські фанатики розстріляли французьких карикатуристів із автоматів АК-103, що знаходяться на озброєнні російської армії. Зокрема у «кадирівців», які в свою чергу теж нещодавно пообіцяли захищати інтереси Путіна в любій точці світу.

Путін вчиться вести зовсім іншу війну і нажаль не всі помітили, що ця війна в світі вже розпочалась. Саме в світі – це не обмовка. «Чекіст» має на меті не просто воювати в світі, а перш-за-все тримати світ в заручниках, в перманентному страху. Така ідея не могла не виникнути у стінах Кремля, який вже з кінця 90-х років активно відпрацював на своїх же громадянах всілякі формули в такому підході. Світ змінить обличчя, він вдягне маски і прийме нові ролі. Ворог стане начебто другом і друзі, злякавшись незрозумілого, звинуватять у всьому вас. І це теж той факт до якого ми маємо бути готові. Адже Європа не готова до терактів, хоч і пережила їх безліч. Європа ще у вісні і сприймає дійсність через облікові звіти, краєвиди Парижу та новини з телеекранів. Вона спить і ладна перевернутись на інших бік, аби не чути храп сусіда так і не зрозумівши, що то не храп божевільних фанатиків, а рик із горлянки оскаженілого звіра.

Десь там на верхах в Європі можливо і існує розуміння, що світ хитається, але і Україна, і Європа, і навіть США поставлені в дуже складні умови. Ми – українці – в лещатах реалій, затиснуті в клітці зі звіром. А навколо спостерігачі співчувають, плачуть, кричать, але відчинити клітину означає випустити і звіра та вступити у двобій з ним. І в принципі нам ніхто не винний, що за 20 років ми самі нічого не зробили, щоб виповзти з тої клітини, яка в певні моменти була відкрита. Ми чогось боялись, ми весь час були не готові. Зрозуміло одне – світ не знає, що робити з цим оскаженілим звіром, з цим Гітлером нових часів, який ладен використовувати найстрашніші важелі і який явно не збирається зупинятись ні перед чим. В очах навіть тих хто більш-менш лояльно відноситься до Путіна і заспокоює, що санкцій і так достатньо, видний острах. Острах, який хтось заспокоюється заохоченнями. А підгодовувати своїх Кремль вміє давно.

Занепокоєність поведінкою Росії, як і раніше залежить від географічної близькості до неї. Так Міністр оборони Польщі Семоняк зажадав збільшити кількість навчань НАТО на території його держави і проголосив: «ЄС і НАТО мають бути готовими до багаторічних напружених відносин з Росією, тому що поки що немає ніяких ознак деескалації конфлікту». Користувачі соціальних мереж шоковані терактом в Парижі, який більш нагадує професійне кілерське виконання чітко поставленого завдання замовника, ніж фанатичну помсту ображених моджахедів. В той же час російські юзери не скривають якщо не радості з цього приводу, то принаймні відчутної підтримки.

«Самі винуваті ці карикатурщики, - здебільшого пишуть вони в мережах, - Не можна ображати почуттів віруючих».

Це говорять ті, хто ще недавно кричав, що чеченців треба знову виселити і знищити, а визначати ісламських терористів треба «по бороді».

Чому я звертаюсь до криків в соцмережах? Бо там відчувається градус суспільства, його вектор. В Росії ж цей вектор регулюється Кремлем. Інколи здається, що мислення Путіна мало чим відрізняється від світогляду звичайної бабці чи маргінального підлітка, який компенсаторним чином бравує образами сили, будучи насправді глибоко ураженою людиною. Це його сутність – сутність нікчемної, приниженої людини, до рук якої в певний момент потрапила майже необмежена влада. І цей факт найстрашніший, адже маємо не просто мавпу з гранатою, а чудовисько з атомною зброєю, садиста зі скальпелем, з яким ми залишились на сам в одній хаті. «Найпосердніша з посередностей» - сказала про Сталіна одна відома людина, розкривши не просто суть диктатора, а і його, якщо хочете, метод утримання влади. Це і абсолютно точне визначення Путіна, адже ніщо не залишає по собі стільки руїн, скільки меншовартісне зло. Воно прагне тримати всіх в страху і зробить для цього все. Адже лише страх є базою його влади. Висловлюючись же словами російського класика Чехова: «Де панує страх, там володарює нікчемність».

Валентин Торба, День