#ХрамиТвогоМіста: Собор Преображення Господнього, Церква святого Дмитрія
Продовжуємо знайомити вас зі святинями нашого міста.
Сьогодні Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ підготував для вас цікаву розповідь настоятеля собору Преображення Господнього отця Бориса Гобира про те, як з підпільних Богослужінь у маленькому дерев’яному храмі на Пасічній з’явилася така чисельна парафіяльна спільнота собору Преображення Господнього. Все про історію двох монументальних осередків християнства у колишньому Станіславові та сьогоднішньому Франківську.
Історія однієї з найдавніших парафій Франківська – храму св. Дмитра
Парафія святого Дмитрія така ж стара, як і село Пасічна поблизу Станіславова – ще давніше, ніж саме місто. Село Пасічна (теперішній мікрорайон Пасічна) було приміським і міжнаціональним. Там завжди був один культовий храм – греко-католицька церква Святого Дмитрія. Поляки, які жили в Пасічній їздили в костел до міста, а євреї до синагоги.
В Альманасі Станіславівської землі говориться про те, що на одне село було 20 корчмів, аж 20 осередків п'янства. Душпастирі парафії, яка постала, вбачали своїм основним завданням відлучити людей від пиятики. Згідно з дошкою пам’ятки архітектури церква збудована в 1902 році, проте з цією думкою існують певні суперечності. Попри такі дані, давні парафіяни стверджували, що храм був збудований ще раніше. Згідно з фактами, у 1902 році жодної церкви в Пасічній не будувалося. Визначний краєзнавець, професор Поляк у розвідці про Станіславів писав, що церква у Пасічній була збудована у 70-80 рр. 19 століття. Точної дати він не подає. Можемо уявити, що цій церкві близько 150-ти років.
Великі подвижники віри – священники парафії св. Дмитрія
Парафія була осередком духовного життя українців, які тут мешкали. Оскільки село було бідним, парафія відповідно так само. Проте, церква була багатою на хороших душпастирів – великих подвижників. Є свідчення, що на Пасічанському цвинтарі спочивають останки священнослужителя Михайла Яцикевича, який був парохом до Першої Світової війни. А опісля аж до 1946 року тут душпастирював отець Микола Бориславський – велика людина, ісповідник віри, який своїм життям підтвердив вірність Церкві та апостольському престолу. Він залишив по собі надзвичайно хорошу пам’ять у всіх його парафіян. Отець Микола був неодруженим священником, жив в маленькій кімнатці, а весь його дім був обставлений книгами. Він вважався одним з найбільших бібліофілів та архіваторів Станіслава.
Залишилися свідчення, що отець Миколай захистив докторат у Відні, виконував обов’язки протоколіста в Єпархії, а отже був високоосвіченою та культурною особистістю. Всі свої кошти витрачав на книги, які були його покликанням. Його домом була його бібліотека. Коли в 1946 році отця заарештували та виселили в сталінські табори, книги з його маленької хатини вивозили вантажними машинами. У часі Львівського превдособору, який ліквідував греко-католицьку церкву, отець відмовився переходити на православ’я. На засіданні НКВД, під час агітацій переходу на православ’я, отець Микола підняв свій голос та спокійно повідомив про те, що він складав присягу на вірність Церкві та Папі та зламати її не зможе. Це привело до арешту та заслання. На парафію отець Миколай вже не повернувся, церкву закрили, і пасічани були позбавлені своєї святині. Після смерті Сталіна світоч віри був вивільнений та завершив життя біля своєї родини, у Дрогобичі. Сьогоднішні парафіяни храму часто здійснюють невеликі паломництва на його могилу, а на фасаді собору можна побачити меморіальну дошку з зображенням скутого у кайдани отця Миколая.
Вихід з підпілля
Поки храм залишався зачиненим, там був склад театральних реквізитів, тому всередині він особливо не постраждав. З реліквій нам вдалося зберегти стару плащаницю, яку врятував з вогню та згодом реставрував франківський архітектор Богдан Соколовський.
У 1989 році відбулося відновлення Парафії св. Дмитрія з виходом греко-католицької церкви з підпілля. Храм святого великомученика Дмитрія ніколи не вражав пишністю чи вартісним оздобленням, це була бідна церква простих мирян села Пасічна. Проте, храм увійшов в історію УГКЦ, як перший на території Івано-Франківщини, де 19 серпня 1989 року було відслужено публічну Божественну Літургію після виходу з підпілля. Поки сам храм був забитий дошками, тисячі людей на подвір’ї церковці збиралися на молитву. Тоді парохом був призначений отець Іван Чав’як, який залишався ним після відродження аж до 1998 року. Священник відродив церковно-духовне життя в Івано-Франківську. Позаяк, церква св. Дмитрія була замалою для такої великої кількості вірян, тому виникла думка будувати новий, більший храм.
Будівництво однієї з найбільших святинь Франківська – собору Преображення Господнього.
У 1995 році розпочався довготривалий процес будівництва храму Преображення Господнього. Як відомо, недалеко від території храму є урочище, місце масових розстрілів в'язнів з тюрми НКВД – Дем’янів лаз. Тому собор збудований, як пам’ять людям, які там загинули – сотні репресованих, які не дочекали сьогоднішнього часу. Звідси й назва – як Господь преобразився, так і відновилося церковне життя.
З 1998 року до сьогоднішнього дня отець Борис займається будівництвом храму та виконує обов’язки пароха. У 2014 році храм урочисто освятили у присутності папського нунція владики Томаса Едварда Ґалліксона. Отець пригадує, що відкриття відбулося завдяки старанням Митрополита Владики Володимира, який підштовхнув до такого кроку, адже церква до сьогодні залишається незавершеною. Митрополит тоді сказав важливі слова натхнення: «Ймовірно, Ви будуватимете церкву до кінця свого життя, але відкривайте храм і ви побачите, як це необхідно парафіянам».
Слова були віщими, адже храм отримав дуже багато нових прихожан. В архівах записано, що в день відкриття собору до Причастя приступило близько 2000 людей. Наразі, у парафіяльної спільноти в планах є дослідницькі роботи у храмі святого Дмитрія. Тому що, наскільки відомо, з часу його спорудження жодних реставраційних робіт там не відбувалося. Сьогодні є чимало вірян, які так і залишилися парафіянами маленької церковці – дуже рідної для них.
Активне парафіяльне життя
При парафії діє велика катехитична школа (4 класи), починаючи від дошкільнят та закінчуючи старшими. Щонеділі катехити зустрічаються з дітьми.
Молитовні спільноти «Матері в молитві» та «Апостольство молитви» мають власну молитовну програму.
«Лицарі Колумба» – чоловіча Спільнота, яка допомагає священникам у проведенні Богослужінь та займається благодійністю. Чоловіки розвозять продукти, відвідують бідних, та допомагають в благоустрої території навколо храму.
Оздоблення храму – величні мозаїчні панно
Всередині храм оздоблений мозаїками відомого прикарпатського мозаїста, отця Євгена Андрухіва. В півкуполі храму (конхі) розміщене мозаїчне панно Преображення Господнього. В самому святилищі, що символізує лоно Бога-Отця, розміщено розп’яття Ісуса Христа на хресті – з правого боку стоять Богородиця з Марією Магдалиною, а зліва – апостол Іван Богослов і сотник Лонгин. Бічні стіни оздоблені мозаїками: справа апостол Юда Тадей, зліва священномученик Дмитро. Мозаїки були виготовлені з трьох типів матеріалу – природний камінь (мармур, граніт, онікс, травертин), мозаїчна смальта (скло з домішкою пігменту) та позолота.
Парох розповідає, що це оздоблення – лише початок. Планується ще 5 об’ємних мозаїчних робіт. Отець Борис дотримується принципу, що собор не має права оздоблюватися будь-як, адже все мистецтво, що твориться в храмі – монументальне, з натуральних матеріалів, а отже на довгі віки.
Ввечері територія та сама будівля храму освітлюються, додаючи фасадові пишності.
Служителі собору: священники та хори
На Літургіях у храмі співслужить 5 отців та один диякон. На вихідних можна почути три різних хори.
«Єдині Серцем» – найстарший хор, заснований у 1996 році. Хор «Преображення» виник одночасно із відкриттям храму. А хор «Санктус» – сьогодні молодіжний, проте починався він ще з дитячого. В неділю, в соборі правиться 4 Богослужіння, а також Утреня та Вечірня. А по будням можна доєднатися до молитви на двох Богослужіннях, а також Утрені та Вечірній.
На парафії св. Дмитрія щодня є одне Богослужіння. Парафія собору Преображення Господнього налічує близько 2000 родин. На жаль, у зв’язку з пандемією, сьогодні протягом для храми є зачинені, окрім Літургійного часу.
Контакти:
Адреса собору Преображення Господнього: м. Івано-Франківськ, Калуське шосе
Адреса храму св. Дмитрія: м . Івано-Франківськ, вул. Нечуя-Левицького, 6
Телефон: +38 067 762 0702 / +38 063 176 0825
Email: pasichna.ugcc.if@gmail.com
Facebook: https://www.facebook.com/pasichna.ugcc.if/
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
