Мінська вистава

От скажіть чесно, невже хтось сподівався, що на перемовинах в Мінську вдасться досягнути якихось відчутних мирних домовленостей в питанні припинення війни (московитської агресії) на сході України.

Навіть домовленість про припинення вогню з 15 лютого, відведення військ та важкого озброєння, не що інше, як чергова обманка від Путіна. Кремлівські обіцянки (як і підпис кремлівського карлика) не варті нічого.

Без сумніву, що після того, як Україна виконає свою частину домовленостей, російсько-терористичні війська скористаються з цього, щоб піти в наступ та просунутись ще далі вглиб української території.

Тому можна сміливо констатувати – перемовини в Мінську провалилися. Що, власне, не є вже такою аж несподіванкою. Це цілком очікуваний результат. Бо як можна домовлятися про відведення військ з тим, хто стверджує, що ніяких російських військ на території України немає.

Вся ця гра в перемовини потрібна Путіну лише для того, щоб відтягнути черговий пакет санкцій, виграти час і продовжити дестабілізувати Україну, заважаючи їй рухатись в обраному цивілізаційному напрямку. І виступити перед своїм ватним електоратом таким собі голубом миру, котрий бореться зі світовим злом, яке звичайно ж уособлюють Сполучені Штати та києвсько-фашистська хунта.

Порошенкові ж, який теж (сподіваюся) усвідомлює, що всі ці перемовини в будь-якому форматі, не більше, ніж театральна постановка як для московитської вати, так і для європейського обивателя, перемовини потрібні, щоб продемонструвати Заходу готовність України до мирного врегулювання конфлікту. Що, по суті, - неможливо. Або можливо лише у випадку усунення Путіна і його оточення від влади, що, звичайно ж, поки що виглядає, як неймовірні фантазії.

Тобто, всі розуміють, про що насправді йдеться, але роблять вигляд, що домовляються.  Кожен грає свою роль в цій драмі, чи навіть трагедії.

От лише жаль, що ця вистава відбувається на сцені, під назвою – Україна.

Володимир Мулик, Анонс-конктракт