На Прикарпаття повернувся визволений з полону священик Михайло Арсенич

Додому на Прикарпаття повернувся отець Михайло Арсенич, який майже місяць провів у полоні сепаратистів. Допомагати військовим він узявся, тільки-но розпочалась війна. Неодноразово возив допомогу бійцям східного фронту. Утім на початку вересня, коли вже повертався на батьківщину, потрапив до рук терористів.

Звільнити ж полонених нещодавно вдалося генерал- полковникові Володимирові Рубану.

Про це йдеться у сюжеті ZIK.

На згадку 40-річному косівчанину о. Михайлові Арсеничу ДНРівці залишили зламані ребра, тріснуту селезінку та болючі спогади про приниження на «параді ганьби». Чоловік досі не вірить, що повернувся звідти живим, адже уже готувався до найгіршого.

«Там ти відчуваєш себе безсилим – не можеш боронитися. До того ж я був не сам – зі мною була ще одна людина, якій я реально нічим не міг допомогти. Його били на моїх очах і я нічого не міг зробити, адже неможливо одному втримати 20-тьох чоловіків», – згадує о. Михайло.

О. Михайло розповідає: його три дні морили голодом, катували і перевозили з місця на місце. Навіть готувалися відправити до Росії.

«Мене допитував так званий прем‘єр міністр самопроголошеної Донецької республіки Захарченко. Батя, як вони його називають. Він казав, що мене звинувачують у поваленні конституційного режиму, що ображає російських громадян. І судити мали б за російським законодавством», – розповів о. Михайло Арсенич.

Про те, що батько трьох дітей живий, утім у полоні, рідні дізналися лише з відеоролика в інтернеті. Серед сотні полонених на «параді ганьби», який у Донецьку організували сепаратисти, був і отець Михайло.

«Коли я почула, що їм кричали «На коліна!», а вони ніхто цього не зробили, я була вражена. Ніколи не думала, що українці – такий народ, що може встояти. І не треба з нами воювати, адже ми можемо захистити своє. Не треба нас вбивати, бо ми виростаємо нові та молоді», – впевнена мати о. Михайла Любов Арсенич.

Після усього пережитого о. Михайло певен – справжніх патріотів тортурами не зламати. Тож відчайдушний волонтер знову збирається у дорогу.

«Коли ти приїздиш і привозиш нашим військовим допомогу чи листи від дітей, вони всі на стільки гарно на тебе дивляться, що заради таких моментів варто жити», – переконаний отець Михайло Арсенич.