Прикарпатець вперше піднявся на Еверест, але під час спуску постраждав від гірської хвороби

Уродженець Коломиї Юрій Костюкевич 14 травня піднявся на найвищу гору на Землі - Еверест. Втім, під час експедиції потрапив у критичну ситуацію.

Про успішне сходження йдеться у повідомленнях компанії, яка займається організацією сходжень на восьмитисячники, 8k expeditions.

Юрій Костюкевич став першим уродженцем Івано-Франківської області, якому вдалося піднятися на найвищу точку планети — гору Еверест (8 848 м). Наразі Юрій мешкає у Сієтлі, США.

Як повідомив Лакпа Шерпа, керівник експедиції та виконавчий директор 8K Expeditions, серед учасників були легендарний непальський альпініст Сану Шерпа, а також українці Валентин Сипавін, В’ячеслав Кривошея, Ніна Алексєєва, Юрій Костюкевич та Маргарита Дяченко.

Втім, не обійшлося без критичної ситуації. Так, 16 травня Юрій Костюкевич опублікував пост в Instagram, де розповів, що під час спуску пережив гірську хворобу на висоті понад 8 600 метрів — у так званій «зоні смерті».

Під час спуску до четвертого табору він залишився без кисню на 10–12 хвилин. До того ж зник резервний балон, що змусило мінімізувати подачу кисню. Наслідки не змусили себе чекати: ураження легень, сильний кашель і панічне відчуття задухи.

"Що там з Еверестом? Як у серіалах — почнемо з кінця. На спуску в 4-й табір я провів 10–12 хвилин без кисню на 8,600 м, а потім хтось забрав наш резервний балон з “balcony”, тож довелось розтягувати решту кисню до кінця спуску на мінімальній подачі. Легені після цього були в повній сраці — клюкотіння, хрипи, жорсткий кашель, від якого я мало не задихався. І все це — на майже 8,000 м у "зоні смерті. Вирішили діяти швидко: один гід (дякую, @alpomania !), два шерпи для речей і кисню, інʼєкція дексаметазону і терміновий спуск у табір 2 (6,400 м), попри пізній вечір", - ділиться Юрій.

Ситуацію ускладнював той факт, що евакуація на такій висоті неможлива.

"Зі страшного, розмова двох гідів перед спуском “Валік, я не знаю чи він дійде”… При цьому я, панічно задихаючись, слухав і думав “чорт, я теж не знаю”. Це було справді дуже моторошно, але варіантів нуль - жоден гелікоптер тебе не забере з такої висоти. На щастя, декс, два балони з киснем, і величезне бажання жити зробили свою справу - до опівночі доповзли в другий табір. Там трошки поспав з максимальною подачею кисню (4 літри в хвилину), викашляв половину легень, і стало зрозуміло, що вижив. Але все ще сильна слабість, неможливість ходити без кисню чи толерувати навіть мінімальні навантаження, а ще треба спускатись базовий табір через льодовик Кхумбу - то зовсім не жарти. Подзвонили в страхову, на що вони запропонували евакуаційний політ в госпіталь Лукли. Там мене доглянули, нагодували (що теж важливо), дали купку ліків, і відправили з богом. Вже через кілька годин я допивав латешку і чекав на гелікоптер в Катманду. Між реальною загрозою смерті від HAPE і комфортним душем у готелі пройшло лише 18 годин. Головне в таких випадках - терміново зійти вниз. Наприклад, вчора один філіппінець дійшов до табору 4, ліг поспати, і вже не прокинувся. Високі гори - великі ризики", - підсумував сходження прикарпатець.

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Yura Kostiukevych (@averagefreerider)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!