Прикарпатських вболівальників в Чехії хотіли покарати за бандерівський прапор

Ігоря і Володимира Могильняків знають багато вболівальників за межами України. Хлопці прославилися тим, що під час гонки грають на трембіті.

Обидва не тільки любителі біатлону, а й музиканти. Крім того, брати є творцями фан-клубу капітана жіночої збірної України Олени Підгрушної.

Про пригоди на чеському етапі і про свого кумира вболівальники розповіли в інтерв’ю “Подробности“, інформує “Дзеркало Коломиї“.

Ігоре, перед етапом в Обергофі всіх цікавить, в якому стані зараз Олена Підгрушна? Ваша версія…

Після Нового року у неї все повинно налагодитися. Олена завжди хвилюється за свої результати, вона до всього дуже серйозно ставиться. Знаю, що вона навіть злилася на себе в деякій мірі. Але віримо, що все вийде.

Чому свого часу об’єктом своїх симпатій обрали саме Олену Підгрушну?

Якось так вийшло, щось “йойкнуло” в один момент… Ми почали за неї вболівати, коли у неї мало що виходило в біатлоні, тоді в команді зіркою була Хвостенко, добре виступали сестри Семеренко. Можливо, нам десь хотілося підтримати менш відому спортсменку. Я писав їй в соцмережах і навіть не знав чи вона в основній команді! А потім в один прекрасний день ми наживо спостерігали, як наша Олена стала чемпіонкою світу…

А як познайомилися з кумиром наживо?

Ми якось дізналися, що вона буде в Буковелі на закатці. Ми з братом – туди. Потім ще її підвезли до Тернополя. А з часом “дружбами” у неї на весіллі були.

За кого вболіватимете, коли капітан завершить кар’єру?

За Дмитра Підручного. Мріємо, щоб він, як і Олена, став чемпіоном світу.

Як з’їздили в Нове-Мєсто? Чеський етап у вас теж асоціюється з галасливим стадіоном?

Так, це вже крутіше, ніж на топ-етапах в Італії і Німеччині. Взагалі, це була чергова чудова можливість зустрітися з друзями-фанатами з Німеччини, Угорщини, Росії, чеськими волонтерами і нашими вболівальниками, яких знали заочно. Тішить той факт, що нарешті нас перестали плутати з Росією, як наприклад, в 2012-му році.

А як складаються стосунки з російськими вболівальниками?

Раніше вони ходили з прапорами “Росія, Росія”, а тепер з прапором на плечах тихенько заходять на стадіон… Нас, до речі, хотіли покарати за червоно-чорний прапор. Думаємо, через те, що він часто потрапляв в трансляцію, і російська сторона на нас “кляузу” написала.  Після гонки нас чекала поліція, потім під’їхали люди у штатському. Але все обійшлося. Вони, правда, обмежили нас в носінні прапора, але ми все одно проносили його. Ми навіть допомагали чеським полісменам “гуглити” прапор в інтернеті, адже вони не могли самі знайти про нього інформацію. Ми потім вже посміхалися один одному при зустрічі.

Ви знайомі з іконою вболівального цеху Норбертом Штарком? Як він?

Щоразу питає, чи привезли ми трембіту. Вона його заворожує. Ми якось пояснили йому, що трембіта – це “мобілка” в горах. Вона сповіщає про народження дитини або смерть людини, про настання свята. Йому було дуже цікаво. Ми з Штарком вже четвертий рік поспіль в одному готелі живемо, спілкуємося з ним.

А як провозите трембіту?

Вона розкладається на три частини, все просто.

З такими колоритними інструментами на стадіоні тільки ви?

Французи і шведи використовують різні дудки, але це не трембіти. Є ще труби.

Я знаю, що ви майже не сидите на трибунах, намагаєтеся працювати вздовж траси…

Так, на трибунах в основному ми пару хвилин, і розбігаємося по трасі. Хоча Олена Підгрушна нам завжди з квитками на арену допомагає. Підтримка біатлоністові важлива саме по трасі, коли важко бігти. Потім після фінішу багато дякували за підтримку. Особливо її потребують ті, хто стартує з пізніх номерів. Якось після гонки тренер Велепец запитав мене, мовляв, а куди подівся твій голос…

Олені Підгрушній, напевно, до душі звучання трембіти…

Вона якось сказала, що це реально круто коли стартуєш і звучить трембіта… А для нас пам’ятний момент, коли ми грали на ній під час нагородження Олени на чемпіонаті світу в Нове-Мєсто в 2013-му. Взагалі, Олена каже, що ми реально “ОбЕзБаШеНі” так їздити і вболівати.

Як вдалося сфотографуватися із зірковими Фуркад?

Просто. Сказали, що ми теж брати, побажали їм удачі в спринті і пообіцяли, що більше не будемо їх ловити для фото уздовж траси. Вони погодилися.

Чи вдається вдома подивитися всі гонки?

Зараз ні. Працюю лижним інструктором і керівником в ансамблі “Трембіта”. Часто буває, що тренування збігається у часі з гонкою, нічого не поробиш. Користуюся по можливості текстовою онлайн-трансляцією.

Етап, який перенесли з Тюмені, ще невідомо де відбудеться, але ходили чутки, що, можливо, навіть у Білорусі… Поїдете якщо таки там?

Обов’язково, ми вже домовилися з нашими білоруськими друзями-уболівальниками, дуже хотілося б, щоб етап там пройшов, ми навіть в соцмережах відповідний хештег створили. Так що чекаємо.